Новоявлений урядовець говорив про те, що повернення окупованої ще дотепер четвірки островів Курильської Гряди стане для його уряду одним з пріоритетних завдань. Росіяни, як це зазвичай буває, коли мова заходить їхні набуті незаконним способом територіальні надбання, зайняли категоричну позицію.

Читайте також Фальсифікатор історії: де, як і чому Путін набрехав у скандальній статті

Продовження політики відступництва

Острови південної частини Курил Шикотан, Хабомай, Ітуруп та Сімушир перебувають під окупацією Росії ще з моменту встановлення там радянського режиму у 1945-му.

За понад 10 років по тому як війна врешті закінчилася, 19 жовтня 1956-го між державами було укладено радянсько-японську декларацію. Підписаний документ мав за початковим задумом сторін стати відправною точкою на шляху до повного примирення. Свого роду проміжним договором.

Серед іншого декларація передбачала повернення двох з чотирьох відібраних силоміць островів – Хабомаю з Шикотаном японцям, як їхнім справжнім власникам. Щоправда, ключовою умовою виконання "територіального" пункту, відповідно до тексту документу, повинен був стати мирний договір між колишніми сторонами конфлікту.

Однак, юридично затвердженого миру як не було так і немає по сьогодні. Після розпаду країни рад японська влада покладала великі сподівання на Путіна, як на президента, котрий забезпечить відновлення справедливості. Путін навіть пообіцяв говорити з японською стороною на предмет урегулювання територіальних суперечок. В якості фундаменту для перемовин було заявлено названу раніше декларацію.

До теми В Японії заявили про суверенітет над південними Курилами: у Кремлі істерика

Проте з плином часу пострадянська еліта на чолі з президентом держави-спадкоємиці "Совка" вирішила просто забути дану обіцянку.

Не дивлячись на всі намагання японських урядовців повернути курильське питання до порядку денного, росіяни вперто не бажали вести конкретні переговори по суті.

Впродовж усього цього часу, починаючи з 2001-го японські урядовці постійно закликають своїх російських візаві розпочати підготовку до підписання остаточної мирної угоди. Натомісць Кремль раз по раз демонстрував "законність" спадкової окупації японських земель.

Безапеляційно власницькі настрої офіційної Москви простежувалися у всіх політичних рухах в контексті теми Курил. Від офіційних категоричних заяв Пєскова аж до візитів на острівні території державних мужів, як от літні відвідини Курил Мішустіним з пропозицією того створити в межах чотирьох островів вільну економічну зону. А дещо пізніше цього таки літа, ЗС РФ провела там артилерійські стрільби. Через цю подію з токійських високих кабінетів було віддано наказ збройним силам посилити охорону повітряного простору та територіальних вод.

Найновішим на сьогодні свідченням російської незгоди виконувати взяті на себе зобов'язання є свіжовимовлені слова речника Путіна про неприйнятність претензій Кісіди стосовно суверенітету його країни над злощасними північними територіями.

Оскільки пану Фумідо вже з перших днів своєї прем'єрської каденції доведеться відчувати рішучий спротив росіян, сподіватися на нормальний діалог підстав немає. А відтак і мирний договір ніхто з російського боку укладати не налаштований. З усього видно, що війна офіційно не завершиться ще принаймні до кінця перебування Володимира Путіна при владі. У відкрите збройне протистояння вступати жодна зі сторін, а надто японці, не хоче. Тому все, що залишається новій японській верхівці це звернутися до дипломатичних інструментів.

Важливо Японія обурилася через військові навчання Росії на Курильських островах

Міжнародне право невблаганне

Не знаходячи опертя в жодному актуальному нині міжнародному документі, Японія вирішила шукати підтримки міжнародних партнерів. Так 2005-го ООН підтримав позицію Японії, наголосивши на необхідності відновлення територіальної цілісності острівної держави. Особливо лояльно до ситуації поставилися американці. Для них Токіо є одним з головних союзників за межами євро

Наступний крок на зустріч японцям щодо поновлення післявоєнної історичної справедливості зробили у Вашингтонті. Минулого року в рамках змін на японському напрямку лотереї Green Card Білий Дім надаючи право громадянам Японії право на еміграцію з допомогою карти, визнав японцями усіх без винятку мешканців Курилів. В тому числі й тієї їх частини, яку у Кремлі чомусь вважають за правом своїми. Цілком очікувано з Росії прозвучали заперечення об'єктивних фактів. З тих часів не змінилося анічогісінько. Попри всі зусилля вищих чинів Японії ситуація так і не зрушила з місця далі ніж запевнення росіян у готовності вести політичний діалог.

Читайте також В Японії пов'язують запуск балістичних ракет КНДР з Росією

Яскравою ілюстрацією відсутності динаміки у цій суперечці демонструє один єдиний факт. Позаминулого року колишній глава японського уряду Сіндзо Абе 4 рази за піврічний термін мав зустрічі з Путіним. Жодна із зустрічей не мала якихось конкретних результатів. Окрім хіба що слів представників Москви, що мовляв, ми готові розмовляти щодо двох обіцяних нашими радянськими попередниками островів, але тільки після укладання миру. І це при тому, що інші два острови не згадувалися навіть близько.

Токіо як за часів попередньої влади, так і зараз продовжує наполягати, що все таки варто було б росіянам подумати про всі 4 загарбані радянцями острови.

Тепер же, коли новоспечений керманич кабміну рішуче заявив про суверенне право його батьківщини поширити владу на цю злощасну четвірку, з адміністрації Путіна лунає заперечення об'єктивних прав японської держави відновити свою цілісність в її історичних межах. Знову ж таки про жоден з островів не було промовлено і слова.

Єдиний вихід з глухого кута

Ситуація з Курилами для Японії без активної протидії Росії на дипломатичному фронті, вочевидь далека від виходу з глухого кута. Тож єдиним важелем впливу на Кремль можуть бути тільки жорсткі санкційні обмеження. Практика їх накладання вже виправдала себе у питанні агресивної політики РФ проти України.

Нова влада у Токіо, судячи з усього, налаштована в найкоротші терміни вирішити питання, яке зависло у повітрі.

Слова Фуміди говорять якраз про такий непоступливий підхід. Новому голові уряду рішучості не позичати. Тому вимога санкцій проти Росії з боку японського політикуму виглядатиме цілком собі логічним продовженням зусиль щодо деокупації. Остання, як і введення проти Кремля обмежень за протиправні дії є всього лише питанням часу. Тоді на росіяни частково можуть пережити відчуття дежав'ю і провести певні паралелі з Карибською Кризою. Тільки от цього разу обставини будуть не на користь Росії, а замість ракет Москві загрожуватимуть санкції.