У це складно повірити, але здається ми хакнули Путіна. Чи сайт Путіна – не знаю.

К теме Назвал "детищем советской эпохи", – Путин написал обещанную статью об Украине

Днями там з'явилася розлога стаття російською і аналогічна українською мовою. І коли я кажу розлога, то маю на увазі 18 сторінок друкованого тексту шрифтом Times New Roman, 12 розміру. У ній Владимир Путін виклав власні роздуми на тему "історичної єдності росіян та українців". І насамперед чим він нас об'єднав – прийменником! Він писав "в Україні", а не "на Україні".

Гарна новина, як на мене, полягає і в тому, що попри постійні розмови про зовнішнє управління Україною, лист Путін написав все ж таки українською, а не англійською, німецькою чи французькою. Однак на цьому гарні новини для нас з вами закінчуються. Починається нерозбірливе лепетання і повторювання сторінок вигідної для Росії історії становлення світу.

Путін не вибачатиметься

Почнімо з початку. Не думала, що колись цитуватиму Путіна. Однак "царь всея Русі" у своїй дисертації пише: "Стіну, яка виникла в останні роки між Росією та Україною, між частинами, по суті, одного історичного і духовного простору, сприймаю як велику спільну біду, як трагедію. Це передусім наслідки наших власних помилок, яких ми припустилися у різні періоди".

Якщо, прочитавши це, у вас зажевріла надія, що зараз той самий непохитний диктатор і вічний президент Росії впаде на колінця і перепросить в українців за Крим та Донбас – то ні. Я ж попереджала на початку, що гарних новин більше не буде.

Помилки Путін почав шукати не у власних рішеннях, не в анексії Криму, не в окупації Донецьку та Луганську, а в древній історії, пригадавши при цьому і Київську Русь, і Рюриковичів і Віщого Олега, і монгольського хана Батия, і навіть Велике Князівство Литовське та ще багато чого з підручника історії за 5 – 7 клас.

Для чого це йому

Щоб вчергове нагадати нам, звідки всі ми вийшли. На думку Путіна, вийшли ми не інакше, як з Російської держави яка об'єднувала місто Київ і землі лівобережжя Дніпра. Зокрема, Полтавщини, Чернігівщини та Запоріжжя. Вона гордо звалась "Мала Русь" (Малоросія). Путін каже, що нічого не вигадував. Все нібито так і написано в архівних документах.

путін
Путін знову заговорив про "один народ" / Фото Getty Images

Мені не залишалось нічого іншого, як теж підняти деякі архівні документи і з'ясувати, що назва "Мала Русь" стосувалась не територій, а віри. Бо окрім Малої була ще й Велика Русь. Зараз перепрошую, але маю провести короткий історичний екскурс.

Чому "Мала"

Коли ординці захопили Київ, Русь збереглася як держава на землях Галичини, Волині і Західного Поділля. Однак Кафедра Митрополита Київського і всієї Русі залишилася на території Орди. Тобто, склалася аналогічна нашій ситуація як із Московським патріархатом. Руські церкви корилися екзарху країни ворога.

Интересно Путин-историк: как вновь повторяется мантра об "одном народе"

Королі Русі почали вибивати собі свій томос – і вибили. Однак екзарх не міг написати: "Це Томос цій частині Русі, бо у тієї є". Тому написав просто: "Томос Малої Росії, маючи на увазі, що та друга частина – це Росія велика. І "Мала" у цьому контексті геть не означає щось погане. Просто мала – це та, що була першою. От і все.

Утім залишимо історичні довідки історикам. Ми з вами люди дорослі і от вже 7 років живемо у стані війни, тому прекрасно розуміємо, для чого питання кордонів і малої Росії підняв Путін у своєму доробку.

Вчергове натякнув на Крим

На цьому він не зупинився у своєму бажанні "об'єднувати народи", а згадав ще й радянські часи. Зокрема, те, що після розпаду Радянського Союзу аж надто багато нам всього перепало, вчергове натякнувши нам на Крим. При цьому, через свою погану пам'ять Путін забув про те, що коли ми входили до Радянського Союзу, то у нас був і Таганрог, і частина Ростовської області, яку нам, о Диво, чомусь забули повернути.

Не те щоб ми сильно через це страждали. Чисто заради історичної справедливості.

Наплутав у цій свої історичній довідці Путін і події 2014 року, намагаючись довести нам, що трагедія 2 травня в Одесі була перед анексією Криму, а не після. Втім чи дорікнути минулим нам хотів Путін, чи щось сказати на майбутнє?

Щоразу, коли Путін говорить, що "справжня суверенність України можлива тільки в партнерстві з Росією" – треба починати перезаряджати зброю. Бо щось подібне, а точніше слово в слово, він вже говорив у березні 2014 року у своїй промові в Криму. Тому висновки напрошуються самі.

Втім, повернемось до листа "історичної єдності росіян та українців". Не забув у ньому згадати Путін і про те, що ми, як ніхто інший, маємо бути вдячні не лише Росії, а й більшовикам. Вони не лише радянську спадщину не правильно поділили, а й просували політику "коренізації", яка в Українській РСР проводилася як українізація. Тобто сприяла, на думку Путіна, розвитку і української мови, і української культури.

Насправді ж була нічим іншим, як виявленням свідомих громадян з національною позицією, щоби потім їх знищити у звичний для тоталітарної країни спосіб. Однак про це Путін знову традиційно промовчав.

Промовчав і про те, що кримські татари, караїми, кримчаки та інші народи хотіли, але не могли зберігати свою віру, традиції, звичаї ні тоді, ні зараз. Насамперед через те, що окупаційна влада їх переслідує, Меджліс забороняє, а закон про корінні народи, який проголосувала Україна – засуджує.

Жодна людина не проголосувала проти цього закону,
– обурився Путін.

І не міг проголосувати, бо Крим – це Україна. Це, Слава Богу, знає кожен народний депутат, не залежно від віри та прихильності західним, українським або ж російським ідеалам.

До слова, про зовнішє управління на початку програми я згадала не дарма, бо цій темі Путін теж присвятив розділ. І не лише Путін, а й його ручні помийки.

Стоит прочитать Статья Путина содержит все ключевые имперские скрепы

Водночас Путін каже, що Росія зробила все, щоб зупинити братовбивство. Напевно, маючи на увазі, що "рускій брат" прийшов убивати українського брата, захищаючи примарний рускій мір. Через нього свої життя вже віддали щонайменше 13 тисяч людей.

Зустріч Путіна та Зеленського

Ви не повірите, але Росія залишається відкритою для діалогу з Україною та готова обговорювати найскладніші питання, про це сказав Путін. Дмитро Пєсков каже, що так і є, але підготовка до зустрічі лідерів 2 держав наразі чомусь не відбувається. Напевно тому, що всі були зайняті роботою над "глибоким історичним текстом" Путіна.

Вкінці Путін таки знайшов що нас об'єднує. Каже, що це література! Бо "у нас" є Котляревський, Сковорода, Гоголь і Тарас Шевченко.

Що тут скажеш… Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями. Бо москалі – чужі люде, згнущаються вами.

Згнущання – саме цим словом якнайкраще можна описати ці 18 сторінок тексту, який видав Путін на широкий загал. Бо окрім перекручування правди, російських тез, присвоєння собі українських здобутків і залякування я більше нічого не побачила. І у цьому вся Росія. У цьому весь Путін.