За останні місяці у судах прийнято більше 10 неоднозначних рішень на користь акціонерів банків, визнаних НБУ неплатоспроможними. Серед них – "Хрещатик", "Київська Русь", "Преміум" та інші. Суд задовольнив їхні позови щодо скасування відповідних постанов НБУ і встановив повернути вилучені ліцензії.
Результати виконання цих рішень залежатимуть від коректності розуміння і застосування відповідальними органами терміну "відновлення роботи банків". Адже ліквідація є, власне, складним і багатоетапним процесом. Який супроводжується правовими взаємопов'язаними діями і рішеннями різних органів. До того, скасування через суд постанови НБУ про визнання певного банку неплатоспроможним автоматично не скасовує усіх попередніх рішень. Втім, створює певну правову колізію...
Читайте також: Перед націоналізацією з "ПриватБанку" були виведені десятки мільярдів гривень на "фірми-бульбашки", – Схеми
Ухвалення згаданого судового рішення лише усуває умови, що стали відправною точкою до процедури запровадження тимчасової адміністрації, а в разі рішення НБУ про позбавлення ліцензії – й ліквідації банку. Але воно не анулює усі наступні рішення Нацбанку і Фонду гарантування вкладів в рамках юридичних процедур, визначених Законами "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обґрунтованість цієї тези підтверджує той факт, що банки, які досягли через суд необхідних для себе рішень, не змогли повернути втрачених ліцензій. І навряд чи їхні власники повернуть контроль щодо своїх банків. Адже законодавство не передбачає юридичного механізму відновлення діяльності банку через рішення суду. Його неможливо виконати, юридично скасувавши відповідну постанову НБУ. Швидше за все, Нацбанк в цьому конфлікті піде таким же шляхом, як і супротивна сторона, запропонувавши суду встановити порядок і спосіб виконання подібних рішень.
Даний процес за будь-яких умов вимагатиме тривалого часу. Але проблему потрібно вирішувати вже сьогодні. Адже відновлення діяльності банків через псевдо-легітимні інструменти, із подальшим виходом їх на ринок, виглядає як системний ризик для фінансової і банківської систем держави.
Найбільш серйозні ризики щодо таких судових рішень пов'язані з долею активів даних установ, які частково або повністю продані Фондом гарантування вкладів. Згідно із законом, активи неплатоспроможних банків при ліквідації відчужують через процедуру публічних торгів. Відтак, для фактичного повернення проблемних активів недостатньо судового скасування відповідних рішень Фонду, які дозволили їх продати. Потрібно юридично скасувати і результати цих публічних торгів.
Читайте також: Чи є майбутнє в євро?
Така процедура виявиться вкрай складною, оскільки торкатиметься інтересів занадто широкого кола юридичних і фізичних осіб. Аби узгодити їхні позиції, необхідні час та умови для досягнення компромісу, який задовольнив би всі сторони. У нинішній ситуації відсутнє і перше, й друге. Тож припускаю, що кількість "зомбі-банків" в Україні виросте. Але Національний банк за умови розумної політики має юридично відбити атаку «клонів», уникнувши фатальних для банківської системи наслідків.