Днями США провели дійсно блискучу спеціальну військову операцію проти Венесуели та ефектно й без втрат захопили тамтешнього диктатора Ніколаса Мадуро та його дружину. Їх оперативно вивезли до США, де в понеділок автократ вже постав перед судом, наслідуючи у такий спосіб свого панамського "побратима" Мануеля Нор’єгу.

24 Канал аналізує глобальні наслідки американського гібридного вторгнення у Венесуелу та наступні можливі кроки США, констатує повернення класичного американського імперіалізму та намагається спрогнозувати, де зупиниться Трамп. У цьому нам допоміг політолог і засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко.

До теми Каракас за три години: як американці захопили Мадуро та чому Венесуела – це попередження Трампа

Вторгнення США в Панаму відбулося так само 3 січня, але 1989 року. І так, Конгрес США тоді згоди на вторгнення не давав. Як і в 1983-му, коли Рейган вдерся до Гренади, щоб розігнати місцевих комуністів.

У цивілізованому світі факт усунення Мадуро від влади викликав різноманітну гаму емоцій. Проте за самим Мадуро ніхто точно не сумує, але те, як це сталося, – викликає питання. Щось схоже ми бачили в Україні, коли РНБО почав вводити санкції проти Медведчука та інших олігархів: ніби й правильно, але осад залишається.

Ще більше питань з'явилося після пояснень операції "Каракас за 3 години" від президента США Трампа, архітектора вторгнення Рубіо та старшого радника президента США з питань політики Стівена Міллера. Усі вони ледь не хором заявили, що мова не про демократію та права людини, а суто про гроші, тобто контроль за нафтою. Нагадаємо, Венесуела – найбагатша країна за розвідданими запасами цього досі цінного у XXI столітті ресурсу.

До теми Хто така Марія Мачадо, яка перемогла Трампа, і за що отримала Нобелівську премію миру

Також американці сказали, що ніяких виборів не треба (у Києві на Банковій після цього, мабуть, нервово посміхнулися, бо для України це була ледь не головна й негайна вимога від Білого дому) і взагалі США не визнає, що Мадуро – президент, але хоче мати справу з його людьми – Делсі Родрігес та чавістами (за логікою американців, також нелегітимними, бо США не визнають президентом Мадуро).

Натомість реально легітимні, тобто опозиціонери, у яких Мадуро вкрав вибори у 2024-му (і у 2018-му), можуть тихенько посидіти в стороні. Разом із Марією Коріною Мачадо та її Нобелівською премією миру.

Дмитро Корнієнко вважає таку стратегію США зі ставкою на команду диктатора великою помилкою.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Треба відділяти, на мою думку, реальну політику, яку проводить Рубіо, від Трампа. Рубіо буде підлаштовувати все під те, як хоче бачити Трамп... Але Рубіо достатньо добре розуміє, як працює міжнародка. Чи буде наземне вторгнення до Венесуели? Я думаю, що ні. Бо саме стратегія Рубіо побудована на тому, щоб точковими діями витіснити Мадуро та його режим. Спочатку була економічна блокада, вона не спрацювала, Мадуро не капітулював. Зрештою стався його арешт і вивезення до США, а зараз відбувається тиск на місцеві еліти. Але, на мою думку, тут допущена найбільш вагома помилка, що США не звернулися до реальної опозиції і орієнтується на тих же самих чавістів. Нова голова держави віцепрезидентка Делсі Родрігес – це людина, яка відповідала за тортури і репресії проти опозиції. В одній з останніх своїх заяв Марія Мачадо. Вона там по біографії Делсі Родрігес пройшлася й нагадала, хто це така.

Ця помилка допущена навряд чи Рубіо, адже все, що він до цього робив, достатньо було професійно пропрацьовано, продумано. Швидше за все, це помилка Трампа, який ревнує до Мачадо та її Нобелівської премії й тому висуває максималістські вимоги. Фактично зараз він висуває першу редакцію ресурсної угоди, як до України: віддайте мені все, а я вам нічого. І, в принципі, він розраховує, що ті, кому вже завдано поразки, тобто режим чавістів, що вони погодяться на все. Насправді ж навряд вони погодяться. Навіть якщо зараз так скажуть, бо пройде рік-два, і все повториться знову.

Цікаво, що ЄС свого часу визнав перемогу опозиції, але тепер, видається, має посидіти з ними за дитячим столиком. Бо США ж хочуть мати справу, точніше бізнес, із чавістами. Тими самими персонажами, які відповідальні за терор у Венесуелі, є союзниками Росії, визнають її право на агресію проти України, визнають де-факто Крим російським, а у 2023-му провели "референдум", який мав дати Мадуро право на окупацію частини сусідньої держави.

Важливо Чому Венесуела хоче загарбати Гаяну, а Бразилія стягує війська до кордону

Цікаво, що з погляду прагматичного бізнесу це, може, й правильно, адже це робить із чавістів "наших сучих синів", знімає опцію наземного вторгнення та перетворення Венесуели на новий В’єтнам для США, але на власному задньому дворі. Але ж від цього не легше.

Корнієнко нагадує, що великі проблеми для США з Венесуелою Трамп створив собі сам під час першого строку.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Коли Трамп говорив, що їх "кинули на нафту", то це сталося через дії самого Трампа. Бо коли були протести опозиції і коли був режим Мадуро був дуже близький до падіння, але тоді американці виступили посередниками, залишили режим Мадуро з обіцянкою того, що той проведе чесні вибори. Чесність ми бачили в 25-му році. Тоді американці послабили санкції. Але не пройшло і року, санкції були повернуті, американські компанії втратили гроші, бо Мадуро провів націоналізацію й забрав ті активи, на яких зараз наполягає Трамп. Тобто ми зараз бачимо повторення тієї ж помилки.

Водночас експерт не надто поділяє оптимізм американців щодо повного контролю над Венесуелою.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Я думаю, Рубіо це розуміє, що ставка на чавістів є помилкою, але в нього стан між молотом і ковадлом. У нього є мрія реалізувати цю ідею і є завдання подавати це так, щоб все подобалось Трампу. Він не може уникнути те, що Трамп не любить Мачадо. Він не може уникнути те, що Трамп завжди хоче задоволення своїх максималістських вимог, і він буде намагатись через гібридні дії спробувати довести до повного деградування поточний режим. Але, на жаль, мені здається, що це буде провальна тактика, і зрештою Рубіо дуже сильно там загрузне в Венесуелі, що є для України достатньо поганим сигналом (адже він є найбільш проукраїнським у зовнішньополітичній команді Трампа – 24 Канал).

Ще більше занепокоєння викликали натяки Трампа про те, що венесуельська СВО – не остання операція, а лише початок. І мова не лише про другу фазу у Венесуелі, порівняно з якою атака 3 січня ніби стане легкою прогулянкою. Бо в Мексиці, за словами Трампа, гарна тітонька-президентка, але вона слабка і не може дати ради з картелями, в Колумбії – президент-лівак, а на Кубі – взагалі засіли комуністи.

Куба – це катастрофа, якою керують некомпетентні та старі люди… Якби я був на їхньому місці, я б трохи хвилювався, – держсекретар, радник президента США з нацбезпеки, головний архіваріус США та новий адміністратор Венесуели Марко Рубіо жартує про можливе вторгнення на Кубу, 3 січня 2026 року.

Цього американцям виявилось замало й вони атакували своїх європейських союзників по НАТО, знову заявивши свої права на острів Гренландія як 52-й штат США (бо 51-й у думках Трампа – Канада, і це не жарт).

Відповідно до публічно представленої в грудні 2025-го концепції національної безпеки США, також відомої як Доктрина Монро 2.0, ця автономна данська територія життєво важлива для національної безпеки США. Просто потрібна, без неї жодної MAGA не виходить.

Детально Для чого Трампу Панамський канал, Гренландія і Канада – 51-м штатом

Дмитро Корнієнко каже про напад на Венесуелу не як щось нове, а продовження давньої американської політики.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Трамп не робить чогось нового… Це Доктрина Монро 2.0, якщо ми глянемо на акаунти Трампа, то він там зараз активно постить перероблені штучним інтелектом старі американські плакати ще минулих століть навіть. Доктрина Монро, нагадую, передбачає, що Європа не втручається, взагалі думка Європи не важлива в Західній півкулі. Західна півкуля визначається не Європейським Союзом, а тим, що визначає для себе Америка. Тобто це Південна, Північна Америка, це Гренландія… Відповідно, на думку американців, американського істеблішменту, бо ми кажемо Трамп, але насправді це думки в американському, особливо в республіканському, істеблішменті вони були достатньо давно і нині реалізовуються.

Детально претензії США розтлумачив Стівен Міллер 5 січня в інтерв'ю CNN. На це звернув увагу український журналіст у США Остап Яриш.

Населення Гренландії – 30 тисяч людей (це фейк, насправді 56 тисяч – 24 Канал). Справжнє питання в тому, на якій підставі Данія заявляє про контроль над Гренландією? Яка основа її територіальних претензій? США є провідною силою НАТО. Для того, щоб ми гарантували безпеку Арктики та захищали інтереси НАТО, очевидно, що Гренландія має бути частиною США… Можна скільки завгодно говорити про міжнародні ввічливості та інше, але ми живемо у реальному світі, яким керує сила, яким керує міць, яким керує влада… Ми – наддержава, і за президента Трампа ми будемо поводитися як наддержава. Абсурдно дозволяти, щоб країна на нашому задньому дворі ставала постачальником ресурсів для наших противників, а не для нас. Щоб її використовували як актив проти США, а не на користь Сполучених Штатів. Доктрина Монро і доктрина Трампа зводяться до одного – захисту національних інтересів Америки, – Стівен Міллер надуває щоки на CNN.

На думку Дмитра Корнієнка, повторити венесуельський бліцкриг із Гренландією в США не вийде. Експерт вважає, що Марко Рубіо дуже розумно від цієї теми усунувся, а нині її просувають Джей Ді Венс і Стівен Міллер. І вона приречена на фіаско.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

З Гренландією дуже цікаво, бо нічого не зрозуміло. Там є військові бази, і давно. Коли кажуть про контроль над Гренландією для безпеки, так там вже є ті військові бази. Що означає контроль? Силове приєднання, створення 51-го чи 52-го штату для США, так це тоді анексія.

Але американцям все одно потрібна європейська підтримка, європейський ринок, легалізація і все інше. Але якщо американці вчинять будь-які дії в Гренландії, то це буде розкол НАТО, зрада Атлантичної хартії. Це буде руйнація того, що потрібно для самих же американців. Тому тут можна вважати, що є фактор Трампа та його непередбачуваності, але це дуже небезпечний крок, від якого більш-менш помірковані крила Білого дому (як Рубіо, Волц) будуть відмовляти Трампа і не допустять цього. Тому там, можливо, американці будуть діяти через гібридні дії, підкуп населення, пропаганду тощо. Але навіть зараз населення чітко заявляє, що їм нецікаве саме приєднання до США.

Коментуючи заяву співробітника Білого дому, сенатор від Вермонту Берні Сандерс, відомий нам як головний лівий інтелектуал американського політикуму, дуже дотепно зауважив, що фактично Міллер дав дуже гарне визначення імперіалізму.

Ми потужні. У нас найсильніша армія на Землі, і ми можемо керувати будь-якою країною, якою забажаємо, але чи справді це та Америка, яку хоче бачити наш народ? Я так не думаю, – Берні Сандерс у коментарі CNN тролить команду Трампа.

Нагадаємо, що у 2025 році американці на чолі з Джей Ді Венсом уже спіймали облизня там, але виявилось, що то була лише розвідка і нині Америка дійсно береться за справу серйозно і буде докладати зусиль, щоб віджати острів. Бо, за словами Трампа, навколо плавають багато російських і китайських кораблів. Водночас у США на острові вже є військові бази (там навіть була ядерна зброя), а сам Трамп із китайцями не може дати ради та "зливається" у тарифній війні із Сі, а для росіян узагалі розстеляє червону доріжку на Алясці та буквально плазує перед Путіним.

До теми США чи Данія? Відповідь Венсу щодо Гренландії

Дмитро Корнієнко має сумніви щодо згаданої Міллером потужності та бачить в американському ізоляціонізмі якраз навпаки ознаки слабкості.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Америка втратила статус світового гегемона, вона не має достатньо ресурсної бази підтримувати те, що вона мала після Холодної війни. І тому набагато простіше переорієнтувати ресурси, фокус на суто ті речі, які можна втримати. Для США – це південна Америка, в принципі, Рубіо це не приховує. Він каже про нафту, про ресурси, що не має бути планетарних ворогів біля воріт Америки. Коли Трамп каже про "великий чудовий океан", то це означає не просто його улюблений вислів. Це оплот американської політики, бо вони не раз в історії в турбулентні часи використовували цей фактор острова і те, що до них достатньо важко дістатися, що між ними і потенційними ворогами океан.

Тобто домінуючи в технологіях і на морі, ти можеш убезпечити себе від будь-якого наземного вторгнення. Головне, щоб не було проблем на кордоні. Тобто Канада, Мексика, Венесуела – це ті плацдарми, які свого часу Радянський Союз міг використовувати.

Але якщо Трамп буквально підтакує російському диктатору, то з лідерами демократичного світу він суворий і навіть жорстокий. Ті ж нічого не можуть (чи не хочуть) протиставити й лише називають його "папіком" і висловлюють занепокоєння. На його тлі зовсім приглушеними виглядають заяви Данії та її сусідів про необхідність поваги до суверенітету та міжнародного права. На яке Трамп та США вочевидь чхати хтіли.

До теми У Данії зробили похмурий прогноз через апетити Трампа щодо Гренландії

Що це як не констатація, що світовий порядок остаточно зруйновано (до того ж тим, хто зобов’язувався бути його гарантом, а тепер сам повертає посвідчення глобального лідера, яке йому в 1945 видала Європа) і планета повертається до трендів 20 чи то навіть 19 століття, – із зонами впливу та придуркуватими диктаторами на чолі агресивних імперій. Від сучасності залишається хіба "глибоке занепокоєння".

Дмитро Корнієнко радить заглибитись ще далі в історію та нагадує події взагалі XV століття.

Дмитро Корнієнко,

політолог, засновник аналітичної спільноти Resurgam

Давайте згадаємо Тордесільяський договір 1494 року між Португалією і Іспанією про розподіл сфер впливу в Новому світі. Щось схоже Трамп зараз пропонує Путіну та Сі. І якщо ми поглянемо реакцію на дії США в Венесуелі – а я нагадаю: Венесуела – стратегічний партнер для Китаю, – то вони максимально пасивні. Те саме робить Росія. І це не приховує Рубіо, коли жартує над Лавровим, передає йому вітання, бо розуміє, що крім слів вони нічого зробити не можуть. Але це й демонструє, що США окреслює свої геополітичні межі, а значить – схильні визнавати геополітичні межі інших. Єдине, що зараз не дає покинути Америці Тайвань, – це тільки те, що там критичні для промисловості чипи.

Якби там не було чипів, США давно давали сигнали Китаю про зелене світло на якесь примусове об'єднання. Те саме з Україною, оскільки через те, що на Тайвані є ця галузь чіпова, яка не дозволяє американцям просто ігнорувати анексію, і при цьому американцям для будь-якого потенційного протистояння потрібні європейці, тому це і не дає американцям можливості занадто просто кидати європейців, зокрема Україну. І тут цікава взаємозалежність: якщо раніше ми казали, що все, що відбувається в Україні, буде пов'язано з Тайванем, то тепер у зворотному порядку – все, що відбувається з Тайванем, пов'язано з Україною. Бо Тайвань не може покинути американська політика. І для цього американцям потрібні як мінімум партнерські відносини з Європою. А для Європи потрібна безпека в Україні. І тепер це таке замкнуте коло, яке насправді вирішується поразкою Кремля. Якби на це була політична воля Вашингтона.

Власне, про це 24 Канал писав у підсумках 2025 року. Але тепер доводиться повторювати те саме у 2026-му, але вже в новому фактажі. З іншого боку, можливо, згаданий світовий порядок і не працював, бо були лише права замість обов’язків, а механізмів захисту його норм не існувало в останні понад 30 років. Інакше б Росію поставили на місце ще у 2014-му, а то й у 2008-му.