Українське зерно стало заручником євроінтеграції: чому аграрне питання стає політичним

Українське зерно може стати не лише економічним, а й політичним викликом для євроінтеграції України. У країнах ЄС уже ширяться страхи щодо конкуренції з українськими виробниками, точаться дискусії про аграрні субсидії та майбутні правила доступу до спільного ринку.

На цьому тлі Росія намагається знищити український аграрний експорт, атакуючи порти, залізницю та іншу інфраструктуру. Це не лише прирікає країни "Глобального Півдня" на голод і створює економічні втрати для України, а й може впливати на політичні дискусії навколо української продукції в Європі.

Окреме питання – чи залишаться для української агропродукції обмеження після вступу до ЄС. Київ погоджується на перехідні механізми, однак наполягає, що вони не повинні перетворюватися на постійні винятки.

24 Канал розповідає, що стоїть за суперечками навколо українського зерна, як Росія може використовувати цю тему та які правила можуть чекати на український агросектор після вступу до ЄС. Розібратися в темі допоміг політолог, керівник Центру суспільно-інформаційних технологій "Форум" Валерій Димов. Деталі – читайте далі у матеріалі.

Чому українське зерно стало політичним питанням

Українське зерно не обов'язково має стати перешкодою для вступу України до ЄС. Значно більший ризик полягає в тому, що окремі політичні сили можуть використовувати тему захисту власних фермерів для досягнення своїх цілей. На цьому в розмові з 24 Каналом наголошує Валерій Димов.

За його словами, після вступу України до Євросоюзу постане питання розподілу коштів на підтримку сільського господарства. Тому в країнах ЄС можуть побоюватися, що частина фінансування буде спрямована українським виробникам.

Ця тема вже ставала інструментом політичної боротьби. Зокрема, Димов нагадав про блокування українсько-польського кордону, коли питання українського зерна активно використовували польські політичні сили.

Таким чином, економічні питання перетворюються на політичний інструмент. Особливо це може бути вигідно силам, які виступають проти подальшої інтеграції України до ЄС.

Росія також намагається використати тему зерна

Окремим фактором у розмові з 24 Каналом Димов назвав дії Росії. Москва зараз намагається ускладнювати український аграрний експорт, зокрема через удари по портовій інфраструктурі та блокування можливостей для перевезення зерна.

Блокування Росією українських морських портів та залізничної інфраструктури створює серйозну загрозу для вітчизняного аграрного експорту. Через це Україна до середини 2027 року може недоотримати приблизно 8 мільярдів доларів виручки, а експортні обсяги впадуть удвічі на тлі нездатності наземної логістики повністю замінити морські шляхи.

Росія атакує також цивільні судна в районі Дунаю та потяги, що перевозять зерно й сировину. Через пошкодження залізничної інфраструктури Україна майже вичерпала резерв локомотивів, зокрема втратила три тягові одиниці в порту "Південний". Через проблеми з логістикою та зберіганням під загрозою опинилися близько 11 мільйонів тонн урожаю.

Російська сторона може використовувати ситуацію для просування наративу про необхідність послаблення санкцій або повернення до домовленостей, які дозволяли б відновити торгівлю.

Чому Росія блокує зерновий коридор

Окремою проблемою залишається відсутність стабільного морського зернового коридору. Росія відкидає пропозиції щодо його відновлення.

За словами міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, Україна за участю міжнародних партнерів використала основні дипломатичні можливості для пошуку рішення, однак домовитися з Москвою не вдалося.

Через це найближчими місяцями ситуація з морським експортом може залишатися критичною. Україна та Росія разом забезпечують близько чверті світового експорту зернових, тому перебої можуть позначатися на великих імпортерах, зокрема Єгипті, Індії, Туреччині та країнах Близького Сходу.

Чи можуть обмеження для України стати постійними

На цьому тлі окреме питання – якими будуть правила торгівлі українською агропродукцією після вступу до ЄС. Димов прокоментував можливість збереження обмежень навіть після оформлення членства України. Він звернув увагу, що тимчасові заходи не повинні перетворюватися на постійні винятки.

Якщо їх називатимуть "тимчасовими", противники українського експорту можуть стверджувати, що після завершення перехідного періоду проблема нібито повернеться. Тому, на думку політолога, Євросоюзу доведеться шукати рішення, яке дозволить врахувати інтереси його держав-членів і водночас не створити для України постійних винятків.

Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький в коментарі Politico заявив, що Київ готовий погоджуватися на перехідні періоди, тимчасові квоти та спеціальні гарантії для чутливих товарів. Однак такі обмеження, за його словами, повинні мати чітку дату завершення.

Єврокомісія наразі розглядає модель, за якої Україна матиме обмежений доступ до спільного аграрного ринку та менші прямі виплати. Брюссель намагається врахувати побоювання країн, які остерігаються конкуренції з боку українських виробників. Серед них називають Польщу, Францію та Італію.

Димов наголосив, що Україні також варто діяти конструктивно й не зводити переговори до взаємних звинувачень.

Чому український агросектор може бути вигідним для ЄС

Україна прагне довести, що її агросектор може бути не лише конкурентом для європейських виробників, а й додатковою перевагою для ЄС. Українські виробники можуть допомогти:

• зменшити залежність європейського ринку від імпорту окремих товарів із третіх країн;
• створити нові можливості для інвестицій у харчову промисловість.

Київ також прагне перейти від експорту переважно зерна та сировини до продукції з більшою доданою вартістю – кормів, інгредієнтів, перероблених продуктів та біопалива. Це дозволило б глибше інтегрувати український аграрний сектор у європейські виробничі ланцюги.

Проте у країнах ЄС уже звучать заяви про необхідність захисту власних виробників. Зокрема, лідерка французьких ультраправих Марін Ле Пен заявляла, що вступ України до ЄС може вдарити по французькому сільському господарству через конкуренцію та перерозподіл аграрних субсидій.

На думку Димова, питання українського зерна не можна розглядати окремо від ширшої економічної інтеграції. Доступ до європейського ринку та фінансової підтримки важливий не лише для аграрного сектору, а й для української економіки загалом. Водночас українські виробники працюють у значно складніших умовах, ніж їхні європейські конкуренти, зокрема через війну та російські атаки.

Додамо, що Україна має впровадити антикорупційні, судові та податкові реформи задля отримання подальшої фінансової підтримки від Європейського Союзу. Зволікання з виконанням цих умов ставить під загрозу стабільність економіки та фінансування Сил оборони. При цьому вже наступного тижня для України можуть бути відкриті наступні переговорні кластери для вступу до ЄС. Відомо, що Угорщина вже припинила блокувати цей процес, тому прогрес в євроінтеграції дійсно буде. Втім, питання українського зерна і ширше – всього агросектору – залишається таким собі "слоном у кімнаті".