Як Путін випустив з повідця Пригожина та Кадирова

У четвер я анонсував тему свого суботнього стріму "Перша апаратна поразка Путіна за 23 роки його влади". Але говорити мені довелося вже про дві поразки диктатора на тлі тріумфального виступу Пригожина в нібито Соледарі.

Читайте також Медведчук раптово зібрався створювати "іншу Україну"

Але спочатку про природу конфлікту, що давно назрівав. У будь-якій фашистській державі, яка зазнає воєнної поразки (сталінський СРСР 1941 року, гітлерівська Німеччина 1944-го, путінська "дзюдохерія" 2022-го), неминуче виникає класичне питання: хто винен у катастрофі – фюрер чи нездатні виконати його геніальний задум нікчемні генерали?

Наш недофюрер чудово розумів небезпеку, що загрожує йому особисто, і відразу ж після "жесту доброї волі" спустив з повідця відданих йому особисто (як він думав) псів – господарів приватних армій Пригожина і Кадирова. Обидва з подачі верховного головнокомандувача кинулися з безпрецедентним гавканням на міністра оборони Шойгу та начальника генштабу Герасимова.

Розбірки між російськими групами

Пригожин публічно завдав начальнику генштабу Росії образу, що не змивається в гомофобно-кримінальному середовищі. Наступного дня верховний головнокомандувач особисто і на камеру вручив пригожинському призначенцю Суровікіну орден святого Георгія, наочно продемонструвавши, хто саме для нього "Пі*ор", а хто – святий Георгій.

Згуртована корпорація шойго-герасимівських призначенців не стала покірно чекати своєї долі, а завдала удару у відповідь.

Несподівано вранці 11 січня було оголошено, що масштаб завдань "спецоперації" збільшився, а тому вимагає зміцнення її керівництва. Отож так звану "спецоперацію" знову очолить "Пі*ор". А святий Георгій, він же Армагеддон і "Кат Алеппо", посилається заступником до Герасимова, тобто стає ніби "під*ренком". Ось такі високі відносини у вищому російському військово-політичному керівництві.

Важливо Відплата близько: тим, хто стріляв по Дніпру, краще вже упорядковувати справи

Приблизно уявляю, які аргументи знайшли Шойгу – Герасимов, щоб переконати фюрера відмовитися від ставки на ватажка бойовиків-злочинців. Думаю, вони ознайомили Путіна з добіркою необережних висловлювань і піар-акцій честолюбного Пригожина, що видавали його амбіції, які явно тягнуться за межі суто військової сфери.

Як Пригожин впливає на Путіна

Показово, що доленосне рішення про перестановки у військовій верхівці доволі кисло сприйняли пропагандисти, які не отримали директивних темничків.

МО РФ два дні спростовувало пригожинські переможні рапорти про взяття Соледара. Але на третій день легендарний дегенерат Коношенков зачитав свою величезну заяву про взяття Соледара, весь пафос якої полягав у тому, що Пригожин там і поряд не стояв. Ображений Пригожин вимагав особистої зустрічі з фюрером та отримав її. Ось улесливий репортаж його шанувальників:

"Євгєній Пригожин летить транспортним літаком до Санкт-Петербурга на зустріч із Путіним. На борту ще кілька бійців ПВК "Вагнера", 6 поранених хлопців летять на протезування. Вся група, зокрема і Пригожин, їсть холодну курку та бургери з фастфуду. Всі сплять на матрацах на лавках вантажного літака. Маски скинуті: хтось у приватному джеті на Мальдівах, а хтось у вантажному – між Санкт-Петербургом і передовою. Хто з нами, а хто проти нас".

На цій зустрічі Пригожин узяв частковий реванш. Він змусив Путіна змусити генералів видавити з себе принизливу після всього сказаного ними раніше заяву про "героїчних воїнів-добровольців ПВК "Вагнера", які відіграли величезну роль у ході вуличних боїв у Соледарі".

Пригожин, що повернувся до "Соледара", виголосив у суботу, стоячи на тлі якихось руїн, натхненний спіч про "найсильнішу армію у світі – ПВК "Вагнера".

Війна переростає у мафіозну

Основні підсумки минулого тижня. Дві суперницькі групи російських військових злочинців – генеральська корпорація та кримінальна корпорація – не змогли вирішити свою суперечку в той чи інший бік і тепер ненавидять один одного ще з більшою силою. Війна с*к і злодіїв буде продовжена.

За заповітом Леніна, імперіалістична війна переростає не у громадянську війну, а у мафіозну. Кількість мафіозних угруповань постійно зростає. Як гриби після дощу з'являються нові ПВК. Їх уже понад десяток (зокрема і ПВК міністра оборони Шойгу). Вони не потрібні для війни з Україною. Актори, які їх створюють, володіють власними силовими ресурсами, і не збираються вічно воювати з Україною. Вони, як і Пригожин, і Герасимов, розуміють, що війну з Україною програно. Вони розминають свої м'язи й міряються своїми чле*ами у передчутті мафіозної війни за владу та величезну власність, яка залишиться безхазяйною на руїнах путінської клептократії.

Цікаво Поєднання системності й хаосу, або Чого кожен може повчитися у благодійного фонду

З Україною воює зараз лише одна недолюдина. До речі, найбагатша у світі. Та сама, про яку я 23 роки тому сказав: путінізм – це контрольний постріл у голову Росії.

В останні дні було завдало серйозної шкоди сакральності влади цього суб'єкта. Двічі він змушений був прогнутися під тиском мафіозних груп. Двічі опущений "пахан" – це вже не зовсім "пахан" для всіх ключових гравців. У новому перспективному для них порядку денному він неминуче стає дедалі менш актуальним.