Експедицію до Кургану "Товста Могила" називали безперспективною, тож доручили її Борисові Мозолевському. На той час він нікому невідомий позаштатний співробітник Інституту археології. Поет, що за свої вірші і дружбу з Василем Стусом змушений був працювати кочегаром.
У лютому 1971 року лише інтуїція допомогла археологу обрати правильний курган. За місяць бульдозери почали згрібати 8-метровий насип. Робочий день тривав 16 годин. І так щодня без вихідних.
Читайте також: Український художник-жебрак змусив говорити про себе увесь світ
Люди дубіли на морозі, глохнули від реву важкої техніки, не вмиваючись падали в ліжко, аби вранці знову навпочіпки шукати скарби. Нарешті перші знахідки — прикраси воза і похоронної кінської збруї. На допомогу прислали нових працівників. Ще глибше віднайшли камеру з царицею в сукні із золотими пластинками, руки та шия в прикрасах.
Та цього археологу було мало, потрібна була сенсація. Але ж ні. Їх випередили. До головного поховання царя мародери проклали хід. Погріб був розграбований. І майже як у кіно, за декілька сантиметрів від місця, де колись порпались крадії, археолог намацав схованку. У руках Бориса Мозолевського заблищала пектораль.
До кургану миттєво провели телефонну лінію та встановили пост міліції у повному озброєнні. І недарма, бо плітки поширювалися швидко, а посеред ночі з’явився навіть табір циган.
Пектораль показали вищому керівництву республіки, і попри тиск Москви залишили скарб у Києві. Зараз існує три офіційні копії прикраси.
Якщо й відбувається виставка, то відправляють саме їх. Оригінал незмінно залишається у стінах Музею історичних коштовностей на території Києво-Печерської лаври.