Саме тому одкровення Грановського про слабкі точки системи є особливо цінними. Він, як ніхто інший, їх добре знає. Зацитую вам одне з таких його одкровень: "Що, президент впливає на НАБУ сьогодні? Це ж найважливіша штука в усьому цьому. Чи можна дати команду, не пропонуючи захист у відповідь? Самі посудіть. Ніхто її не виконає. Напевно, в інші роки все варилися в одному котлі. Ти давав команду – ти ж міг і покарати. Тому вертикалі були. Ти можеш захистити від НАБУ? Не можеш. Які можуть бути "вказівки"?".
Читайте також: Чому Порошенко не виконує свої обіцянки
Ці слова Грановського як інсайт з "темного боку", ніби під час війни ворог сам виклав в Інтернеті власні штабні карти. Неможливість гарантувати безпеку "своїм" – ось слабке місце системи. Як тільки ми забезпечимо незворотність покарання за корупційні злочини – система завалиться, поховавши під уламками теперішню псевдоеліту.
Увесь цей час корупційна система діяла за принципом: ти крадеш для верхівки, а верхівка гарантує твою безкарність. Саме тому Ситник і 250 детективів НАБУ є для Системи смертельною загрозою. Ніхто, навіть Президент, не може гарантувати корупціонеру, що за ним не прийде НАБУ.
Саме тому, корупціонери з системи не бояться нікого. Навіть, якщо їх буде мільйон – вони все одно залишаються ручними, а тому, не несуть жодної загрози тим, хто краде, наприклад, для президента.
Олександр Грановський
Але система хитнулася, коли детективи Ситника прийшли за головним податківцем Насіровим. В очах усієї системи був недоторканим. Подивіться на це їхніми очима: Насіров став народним депутатом за списком чинного Президента. За його ж квотою очолив один з найвпливовіших комітетів Верховної Ради. Згодом, як ви розумієте теж не випадково, Насіров очолив одну з головних корупційних годівниць – Фіскальну Службу.
Системі було очевидно, Насіров – людина президента, а тому може робити все що завгодно. В очах Системи і згідно правил Насіров мав залізобетонну гарантію безпеки. І тут за ним приходять детективи Ситника. В цей момент Система вперше зрозуміла, що старе правило, яке було її основою, не працює. Кожному в Системі стало очевидно, що якщо Президент не зміг захистити Насірова, то гарантій безпеки від НАБУ не має ніхто.
Кожна наступна підозра, вручена детективами Ситника, хитала її ще більше. Кожна передана до суду справа, кожен обвинувачений в ній, – підривали основне правило Системи: кради для верхівки і до тебе не прийдуть.
Політичні олігархи Мартиненко і Онищенко, чинний голова Центральної Виборчої Комісії – Охендовський, чинний голова Рахункової Палати, чинна голова Державної Аудиторської Служби, народні депутати провладних фракцій. Прихід НАБУ за кожним з них знищував головне правило Системи.
Система хитнулася ще більше. І це страшенно налякало політичну еліту. Адже в кодлі кругової поруки корумпована еліта залежить від Системи більше, ніж система від неї. Який сенс від політичних посад, якщо підлеглі відмовляється красти для тебе? Якщо ти не можеш гарантувати Системі безпеку, так і вона, збиваючи собі термін, розповість про твої схеми на першому ж допиті в НАБУ.
Читайте також: За що корупційні олігархи мають дякувати Порошенку
Тож політична еліта почала захищатися. Спершу примітивно, як, наприклад, з реєстрацією законопроекту про спрощену процедуру звільнення Ситника. Потім все більш витончено і підло, наприклад, блокуючи розгляд справ НАБУ в старих корумпованих судах та одночасно затягуючи створення нового Антикорупційного суду.
Порошенку і Авакову, вдавалося серйозно пригальмувати ламання системи, проте не зупинити його повністю. І це велика перемога. Так, в справі Насірова вже півроку зачитують обвинувальний акт, але справа вже в суді і вона рухається (нехай навіть як черепаха). Так, їм вдалося затримати створення Антикорупційного суду на два роки, але закон вже проголосовано і, дасть Бог, вже через півроку справа Насірова перейде в новий Антикорупційний суд.
Чи означає це, що політична еліта здалася і дасть нам остаточно знищити їхню Систему? Звичайно, ні! Навпаки! Загнаний в кут щур, перетворюється мало не на тигра. Їхня ціль – не просто відбитися. Їхня ціль знищити загрозу у першу чергу НАБУ.
Саме тому, Порошенко всупереч закону призначає аудитором НАБУ свого політичного партнера Михайла Жебрівського. Саме тому, вони запхали в закон про Антикорупційний суд норму, якою залишають в старих корумпованих судах справи "насірових і ко". Саме тому, залишається на посаді ручний керівник САП Назар Холодницький.
Михайло Жебрівський
Проте історично сьогоднішня політична еліта і Система, яка її обслуговує, вже програла. Рано чи пізно незалежний Антикорупційний суд запрацює, а Холодницький вилетить з посади (можливо, навіть у в’язницю).
А якщо раптом Порошенку вдасться звільнити Ситника, наступний Президент і Рада відновлять його на посаді, і тоді Президент сьогоднішній в повній мірі на собі відчує нове золоте правило України: покарання за злочини є незворотнім.