у світовій торгівлі на корись Старого Світу, який почав було втрачати позиції.

Інформація про те, що влада Греції приховувала реальний розмір боргів країни (а це близько 300 млрд євро, що перевищує річний обсяг ВВП країни) та проблеми з їх обслуговуванням, з’явилася у лютому цього року. З того часу лише про Грецію і мова. Аналітики в один голос кричать, що саме Афіни стануть епіцентром другої хвилі світової кризи.

Чи не найбільшим скептиком відносно подальшої долі Афін був Берлін, який згодом, все ж таки погодився надати допомогу для підтримки економіки кульгавої качки Європи. Не багато не мало, німці не пошкодували 30 млрд. євро. Тоді як решта 15 країн єврозони, разом з МВФ, спромоглися на 80 млрд. євро. Але рішення рятувати було ухвалене у травні, а про проблему кричали з початку року. Чому ж тягли?

Достатньо подивитись статистику. Стан економіки будь-якої країни напряму залежить від розвинутості внутрішнього ринку, який поглинає вироблені промисловістю товари, та потужності експорту, який забезпечує валютні надходження в країну - загальновідомий факт. Ідеальний варіант – максимально великий внутрішній ринок при потужному конкурентному власному виробництві (що і маємо в країнах ЄС), та обсяги експорту не нижчі за імпорт. Саме цей надлишок і дає можливість для розвитку, або принаймні утримання поточного рівня життя. Оскільки він і є реальним «заробітком країни», а не перекладанням грошей з однієї кишені в іншу, що відбувається при внутрішній торгівлі.

Отже. Обсяги експорту країн Єврозони у докризовому березні 2008-го року становили 129 млрд. євро. Приблизно на такому ж рівні, з коливаннями у 5-10 млрд. вони трималися весь попередній рік і наступні за березнем місяці до жовтня 2008, коли і розпочалася криза. Вже у листопаді експорт просів до 120 млрд. і за виключенням кількох місяців продовжував скорочуватися до… січня 2010 року. І тут, різко пішов у гору. У лютому експорт країн єврозони зріс на 14 млрд. євро. У березні – ще на 25 млрд. (більш свіжих даних ще немає)

Диво стало можливим завдяки рекордному зниженню курсу євро, який оновлював мінімуми відносно долара мало не щодня саме на «негативних новинах з Греції». Що зрештою зробило європейськи товари більш доступними за межами обігу євро. Ці майже 40 млрд. євро отриманих за 2 місяці скандалу навколо Афін – і є реальне покращення життя маленького європейця вже сьогодні. У першу чергу це наявність роботи для нього та зарплати.

Залишається лише одне питання, яке ставили ще давні римляни: кому це вигідно? Знову допомагає статистика. Але цього разу навіть не потрібно занурюватись у цифри. Німеччина багаторічний лідер за обсягами експорту у світі (минулого року поступилася цим місцем Китаю). Експорт країни у 2009 році становив 508,4 млрд. євро. Це майже половина від річного експорту всіх 16 країн єврозони (за результатами 2009-го - 1,27 трлн. євро). При такому розподілі з 39 млрд. євро, на які єврозона збільшила експорт у лютому та березні, близько 15 млрд. припали на частку Німеччини. Отже завдяки грецькому скандалу, Берлін, хоча і опосередковано, але наперед відбив половину суми, якою погодився рятувати сусіда. А євро і досі на мінімумі. Тож, коли в європейському домі починають хитатися стіни, потрібно робити євроремонт. І хтось за це має платити. Цього разу – платять греки.

p.s. заради справедливості треба згадати, що більше половини товарообігу Німеччини припадає на країни Євросоюзу. Але не всі вони є учасниками зони євро, та й 200-250 млрд. які припадають на решту країн також непогано. Наприклад обсяги експорту України минулого року становили 39,7 млрд. дол.