Однак Україна обирає інший шлях фіналізації війни: на полі бою, за усіма міжнародними договорами зі збройною підтримкою партнерів. В інтерв'ю з Катериною Соляр радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк обговорив, що держава збирається робити для справедливого закінчення війни, покарання усіх винних та закріплення миру.

Перша частина Якою буде громадянська війна в Росії: інтерв'ю з Михайлом Подоляком

Згадали ми з вами про Крим. Кримські партизани показали стан опор Кримського мосту – я б таким мостом не їздила. Своїм станом він ніби манить – давайте знищіть мене по скоріше.

Все що стосується Росії – це завжди тимчасова незаконна споруда. Все це має бути демонтовано, і ми до цього прийдемо обов'язково. Не потрібно зважати, що говорить Росія. Нам потрібно відходити від парадигми, що її слова щось важать.

Для нас принципово – є міжнародне право, яке чітко фіксує, що є територією України, а що Росії. Росія певний час це право порушувала, але це не було визнано світом. Інша справа, що світ боявся застосувати певні механізми покарання для Росії.

Сьогодні Україна це робить і весь світ, включно з нейтральними країнами (хоча вони мають певні бізнес-зв’язки з Росією і намагаються підштовхнути до переговорів) говорить, що це абсолютно нормальна поведінка України, яка повертає Росію до міжнародного права, і все, що робить Україна – робить на своїй території – юридично і суверенно.

Росія постійно говорить про якісь "красниє лінії", але все, що відбувається на тимчасово окупованих територіях України – це не про ескалацію, а про деескалацію. Чим швидше ми поставимо на місце Росію, тим швидше закінчиться війна, стане менше ризиків пролонгації неконтрольованих процесів.

До 24 лютого було складно уявити про війну на території Росії. А зараз це відбувається. Німеччина, яка раніше схиляла до переговорів, тепер оголосила про закриття 4 консульств в РФ до кінця року. А Макрон каже, що Путіна не можна арештовувати, якщо він виявиться єдиною людиною з якою можна вести переговори.

Багато що змінюється, крім одного – варто більш об'єктивно використовувати певну аналітику щодо подій, які будуть розгортатися в Росії. Путін точно не буде єдиною людиною, з якою треба буде сідати за стіл переговорів.

Навпаки, він буде тим, хто блокуватиме справжні юридичні переговори. На сьогодні він єдиний, хто вважає, що в Росії є певний військовий ресурс, який ще можна використати. І обстрілює Київ – ви бачите кожну ніч 30-50 дронів, балістичні ракети. Дивно після 15 місяців війни казати, що Путін єдиний, з ким можна вести переговори.

Детальніше 15 ракет і 21 безпілотник, – Залужний повідомив про збиті цілі під час нічної атаки

Це говорить про слабкість аналітичних центрів в деяких країнах, які продовжують вносити нерозуміння процесів і спотворювати об'єктивний розвиток подій. Не треба такого робити.

Якщо є країна, яка заради свого суверенітету, готова витримати таку величезну війну, не треба цю країну ображати, не треба казати, щоб Росія зберегла обличчя. Тоді ви маєте говорити не так. Скажіть, що міжнародне право це фікція, суверенітети це фікція, території це фікція, хто сильніший, той має право вбивати скільки захоче. Тоді кажіть так і не видумуйте, що ви за демократію, що ви нас підтримуєте.

Є Зеленський, є чітка позиція: вийшли на межі кордонів – будемо розмовляти, але якщо ми самостійно вийдемо до кордонів, то Путіна не буде. То навіщо казати, що лише Путін може вести переговори? Його не буде фізично і в Росії почнуться швидкі процеси в оточені самого Путіна. Навіщо давати надію, що можна зупинити війну десь посередині. Мені здається, що треба дотримуватись єдиного голосу:

  • Війна має бути справедливою.
  • Міжнародне право має стати домінантою.
  • Кордони 1991 року – єдиний момент початку будь-який справжніх переговорів.
  • У такому політичному вигляді не має існувати Росії. Вона має піти на обов'язкову трансформацію, інакше спричинятиме постійний дестабілізуючий вплив на світ і ми не будемо мати миру.

Якщо ми йдемо в рамках єдиної стратегії, то маємо всі її дотримуватись. Можемо проговорювати лише одне питання – швидкість постачання зброї, яку дуже ефективно використовує Україна, і немає іншого варіанту, окрім контрнаступу, який має привести до тяжких наслідків в російській армії і привести до кордонів 1991 року і до будь-яких інших юридично-дипломатичних варіантів закінчення війни.

Дивіться також Ніякої Росії: WSJ розкрив плани України та партнерів щодо саміту формули миру

Ми розбили міф про вторую армію міра. Наскільки Росія сильна у сенсі військової міці та потужності нам важко сказати, тому що ми бачимо, що всі їхні "аналоговнєтниє" озброєння. Те, що стосується людського фактора. Тих одиниць. Путін постійно розказує, який в них великий потенціал тих, хто готовий помирати. От зараз вагнерівці виходять. Хто їх замінює? Наскільки кадрові окупанти щось можуть? І наскільки вони мають чим прикривати тили?

Перше. Давайте вже не використовувати. Це ж ключовий елемент російської пропаганди – масштабувати те, чого не існує. Немає ніякої "другої армії світу". Навіть з кількісних показників я б не називав цю армію другою. Це – абсолютно нікчемна армія. Кількісно велика.

І тут друге. Дійсно, вони воюють не на якість. Вони воюють виключно кількісно. Жуківський сценарій. Чи кутузівський сценарій. Немає різниці. Вони завжди так воюють. Тобто кількість – є кількість.

Переходимо до третього. Немає в них лояльного простору до мобілізації як такої. Це Шойгу говорив, що в них резерв мобілізаційний – 30 мільйонів. Немає такого резерву мобілізаційного. Формально вони кажуть, що така кількість людей є. Неформально в них такої кількості немає і не буде.

Так, в них багато людей, яких вони можуть під погрозою арешту мобілізувати. Але це не є спроможна ефективна армія. Маємо це розуміти.

Є інша позиція. Позиція в тому, що боєздатних частин як приватна корпорація "Вагнера" – таких достатньо мало. Вони пробують створити ще додатково при тих чи інших сировинних держкорпорацій як Роснєфть чи Газпром. Але вони навряд отримають таку боєздатну частину як "Вагнер".

Чому Пригожин так зухвало поводиться на внутрішньому політичному просторі. Чи зможуть вони це виправити? З точки зору, що "Вагнер" вийшов, і завести туди (в Бахмут – 24 Канал) когось. Так, в них є певна кількість десантників, спецназівців і так далі.

Чи достатньо цього для суттєвого зламу та негативного процесу, який просувається в Росії на війні? Ні, недостатньо. Чи маємо ми зважати на те, що вони будуть проводити певні мобілізаційні заходи? Так, маємо зважати.

Що для цього треба нам робити? Знову-таки переходимо в дуже важливий сектор обговорення. Він називається далекобійними ракетами. Їх має бути набагато більше, ніж у нас є. З набагато більшим радіусом використання. 250 кілометрів – це мало. Має бути 300, 500 кілометрів, щоб можна було швидко знищувати місця накопичення живого ресурсу.

Бо тільки одночасне знищення великої маси мобілізованих остаточно деморалізує Росію як таку. Що б вони не забороняли в інформаційному просторі. А ми розуміємо, що там взагалі все забороняють. Набагато гірше, ніж в СРСР. Але сарафанне радіо працює. Багато інформації, багато могил по всій Росії і так далі.

В будь-якому випадку морально-вольові якості Росії будуть на вкрай низькому рівні. І тут ми повертаємося до Макрона. Не треба давати надію Росії. Навпаки. Якщо будете продовжувати це робити, це буде означати, що все-таки зможуть когось мобілізувати, щоб вони прийшли вбивати нас.

Давайте будемо говорити про інше. Давайте говорити, що ми дамо Україні додаткову зброю; ми пришвидшимо формування авіаційної коаліції; ми дозакриємо разом з президентом Зеленським небо, бо цим опікуються саме президенти різних країн. Ми надамо більше бронетехніки; ми надамо нарешті аналогових ракет до Storm Shadow, щоб Росія відчула остаточно, що жодного шансу виграти немає.

Ракети ATACMS
Україні потрібні ракети ATACMS / Фото Associated Press

Про це треба говорити публічно. Про це треба домовлятися на різних рівнях. І це має стати єдиним форматом публічної дискусії щодо війни.

До теми Одна ракета врятує тисячу наших бійців: ATACMS можуть потужно підсилити ЗСУ на фронті

Сьогодні пан Кірбі достатньо чітко заявив. Все, що стосується того, як буде фіналізуватися війна; чи треба проводити якісь там переговори з Росією; чи треба нам на "Саміт миру", яким опікується Україна, бо треба зафіксувати "формулу миру" як єдину платформу, від якої треба відштовхуватися у фіналізації війни.

Єдина країна, яка буде вирішувати усю цю логістику – Україна. Навіщо потім виходити і казати, що там ще Путін є, і давайте зважати на його потреби? Його єдина потреба – максимально швидко зрозуміти – якщо хоче залишитися фізично в певному контролі та мати змогу контролювати певний час Росію, то треба негайно залишити Україну.

Навіть Лавров в Африці озвучив план Зеленського щодо миру. The Guardian дає цитату Макрона. "Якщо за кілька місяців в нас з'явиться "вікно" для переговорів. Питання стоятиме між судом і переговорами. І вам доведеться вести переговори з лідерами, які у вас є де-факто, то я думаю, що переговори будуть пріоритетними".

В цей самий момент Путін сказав, що не збирається до Туреччини, бо побоюється, як я розумію. ПАР сказала, що нададуть імунітет йому, якщо він приїде на БРІКС. На ШОС, як так розумію, він теж не збирається. Тобто випробовувати долю і чекати, в якому з міст або в якій державі його заарештують, він не буде.

По-перше, знову-таки повернімось до переговорів і так далі. Ще раз підкреслю дуже важливий момент. Не треба говорити про те, що не є актуальним. Маю на увазі суд, чи переговори. Сьогодні є актуальним зброя для України.

Бо все буде вирішено на полі бою. Лише на полі бою. Це така війна. Інтенсивна масштабна війна. Будь-які переговори, незалежно від того, на якому етапі це було б, вони фіксуватимуть непрограш Росії.

Вони фіксуватимуть вбивства міжнародного права і безкарність за будь-які воєнні злочини чи злочини геноцидного плану, злочини проти людяності. Навіщо про це говорити? Я не розумію. Це точно вони не розуміють, коли про це говорять?

Будь-яка інтенсивна війна має привести до певного воєнного фіналу. Якщо країна, яка воює безпосередньо, говорить: "Давайте менше говорити про якісь там дипломатичні інструменти, бо це неможливо. Але давайте говорити про те, що ми готові увійти до правильного фіналу у війні".

А це тільки про зброю. Навіщо тоді постійно давати шанс неправильно фіналізувати цю війну? Я поясню цю логіку. Адекватного аналізу як не було до війни, так і немає сьогодні. З точки зору об'єктивності тих чи інших процесів.

Тепер давайте перейдемо до "сміливої" людини на прізвище Путін. Безумовно в Росії сьогодні абсолютно свідомі того, що все змінилося. Глобальний юридичний простір змінився. Ніхто з пієтетом більше не ставиться ні до кого.

Трохи дивно, що Лавров може їздити так, що має імунітет дипломатичний. Бо було б бажано все-таки починати закривати їм можливості їздити і пропагувати масові вбивства.

Цікаво У Лаврова нове завдання: навіщо він заговорив про мирний план Зеленського

Що робить Лавров на зовнішньому ринку? Він пропагує злам міжнародного права, масові вбивства, безкарність за воєнні злочини, за злочини проти людяності і так далі. Не зовсім розумію, навіщо глобальний світ дає йому можливість пропагувати ці "цінності".

Але між тим. Путін абсолютно свідомий того, що його затримають. Що ніхто не буде мати обмежень, що навіть на тому ж саміті в ПАР. Це йому так говорять. Який імунітет? ПАР має вийти з Римського статуту, а також відмовитися від ключових інвесторів в економіку ПАР.

Сказати, що ми проти світу, який нас фінансує. Сумніваюсь, що вони на це готові. Тому безумовно, що "смілива людина". З іронією кажу. "Смілива людина" поїде в Стамбул, де буде інавгурація; що поїде на ШОС чи на БРІКС. І взагалі "смілива людина" буде їздити по світу?

Ні, він буде сидіти на Валдаї чи в Ново-Огарьово і так далі. І буде звідти розказувати, як на карті 16 чи 17 століття не бачить України. Так, він бачить Росію, де написано, що президент – Путін. Ми ж розуміємо, що саме це він бачить на цій карті.

Взагалі, мені здається, що сьогодні треба поступово відходити від того, що Путін є глобальним політиком.

Ні, він є підозрюваним у певних злочинах. Він керує маленькою, з точки зору впливів, країною і без відносно до всього не може більше модерувати порядок денний. Бажано, щоб це усвідомлювала не лише Україна, а й інші країни.

Коли ти усвідомлюєш об’єктивність історичного моменту, то швидше йдеш до правильного фіналу. Це захищатиме міжнародне право і зменшує кількість втрат, яких зазнає Україна.

Коли я питала, чи у них потенціал, то опиралась на новину, що в Курську та Ростові росіяни будують комплекси для сортування та зберігання трупів своїх солдатів. Ми часто говоримо, що грузу 200 має бути більше, коли він буде вимірюватись тисячами, тоді охочих піти і вмерти на Україні буде менше. Чи меншає охочих?

Треба чітко розуміти, що немає лояльності в Росії до війни. Лояльність вона в телевізорі. Але безпосередньо проявляти бажання воювати немає. Ця нелояльність тільки збільшується. А коли ти нелояльний, коли ти не розумієш, чому мусиш вмирати, коли ти мобілізований і знаєш, що це дорога в один кінець і так далі — це все суттєво зменшує внутрішню мораль, яка дозволяє забезпечити собі вживання.

Ця нелояльність буде пришвидшуватись, збільшуватись, а кількість інцидентів, на кшталт, як в Бєлгороді та інших прикордонних областях – збільшуватись. В якийсь момент критична маса набереться і вони скажуть: "Путін, іди сам воюй". Це буде не політичне протистояння, а буде протестний бунт про небажання вмирати.

Ми виходимо з аналізу внутрішнього простору в Росії, але у мене інша мотивація – я вважаю, і президент над цим працює, – нам потрібно отримати трішки більше певних інструментів, щоб пришвидшити збільшення кількості померлих росіян – тим більше, що вони не росіяни, а окупанти, які в рамках міжнародного права мають бути знищені і ми маємо абсолютні юридичні підстави на це право.

Ми розуміємо, що збільшення цих інструментів масового знищення окупанта пришвидшить розуміння в Росії, що треба йти воювати проти місцевої силової вертикалі, бо це більше безпечніше, ніж вмирати в Україні.

Наостанок про наше майбутнє. 21 день у травні відбувались ракетні атаки в Києві. Чим масштабніше буде розгортатись контрнаступ, тим більше вони намагатимуться зробити Україну полем бою, чи це не пов’язані процеси?

Пов'язані процеси, безумовно. У них єдиний інструмент впливу: балістика, дрони, авіаційні бомби і залишки крилатих ракет, якими вони будуть бити по центру міста, особливо Києва. І ще один інструмент – МВС Росії оголосило в розшук наших генералів. Інших інструментів впливу не існує.

Чому президент постійно про це говорить, в тому числі сьогодні на зустрічі в Молдові – нам потрібно збільшити ресурсну можливість нашої системи ПРО. Закрити небо це єдиний інструмент збереження життів цивільного населення.

Додаткові Patriot, NASAMS, IRIS-T, SAMP-Т, протиракети – всього цього має бути багато. Це так звана коаліція закритого неба, яку сформував Володимир Зеленський.

До речі, важливим елементом є F-16, адже це не лише про контрнаступ, а й також додаткова можливість захистити небо.

Дивіться також Росія 17 разів атакувала Київ у травні: чим окупанти били по столиці та як змінилася тактика

Третя складова: те, що роблять росіяни, якось скасує те, що ми маємо деокупувати свою територію? Ні! Ми будемо робити все, що треба на цій війні.

Четверта – треба берегти своє життя і реагувати на звуки сирени. Я розумію, що є нюанси, як сьогодні в Києві, щодо закритих бомбосховищ. Це поганий сигнал для нас, адже потрібно більш свідомо підходити за контролем, що відбувається на рівні місцевих влад. Треба розуміти, що загрози величезні, бо це війна і життя людей.

Відповідальні будуть жорстко покарані за те, що щось було закрито під час сирени. Ми маємо бути свідомими, що такі спроби атакувати центри міст продовжаться. Львів, Київ, Дніпро, Одеса усі під загрозою. В Росії, крім вбивства дітей і цивільних інструментів впливу над ситуацією не залишилось.

Ракетний обстріл Києва 1 червня
Наслідки ракетного обстрілу Києва 1 червня / Фото ГУ ДСНС у Києві

Ми маємо довести війну до кінця, щоб потім оформити це в кримінальні справи і оці всі люди, особливо ті, хто керує літаками, будуть знайдені.

Ми знаємо їхні прізвища. Один з фіналів війни – ми знайдемо кожного з тих, хто піднімає літаки у небо і атакує ракетами. Ми їх обов’язково знайдемо у тому, чи іншому вигляді.