Армійське життя Артем розпочав у вісімнадцять, коли призвали до армії. Потім залишився служити за контрактом. Із початком війни торік у квітні мобілізувався одним із перших. Він захищав український кордон під Луганськом.
Тепер його демобілізували. Артем хоче працювати військовим за контрактом. Пошуки веде і власними силами, і через центр зайнятості – та все марно.
Соціальна служба не робить мені ніяких кроків на зустріч. Ні пропозицій, ні роботи, хоча моє спеціальність сьогодні затребована,
— розповідає боєць.
Поки Артем живе із тимчасових заробітків. То з будівництва, то з виготовлення меблів, вистачає лише на найнеобхідніше. Але за 3 місяці його наречена народжує і сім'я потребує постійного заробітку. Після кількох тижнів пошуків Артем втратив надію на роботу за військовою спеціальністю. Сподівається на реформовану поліцію, свою заяву туди вже подав.
Читайте також: У демобілізованих солдат вимагають повернути втрачену у боях зброю
В обласному центрі зайнятості повідомляють, що на кінець квітня до них звернулися всього 87 колишніх бійців. Тобто лише кожен двадцятий демобілізований у першій хвилі. З'ясовувати причину такої низької активності довго не довелося. Від військових вимагають величезний пакет документів, зібрати який вкрай складно. Тож більшість просто опускають руки.
Не мотивують бійців і пропоновані вакансії. Демобілізованим переважно пропонують посади охоронців, трактористів, верстатників. Вакансій військового профілю майже немає.
За контрактом працевлаштований лише один боєць. Водночас в обласному військкоматі запевняють, що у частинах робота є і про неї регулярно інформують. От тільки до демобілізованих, очевидно, ці повідомлення не доходять.
До слова, на солдатів, які повертаються з АТО, очікують безліч проблем: загублені документи, халатність чиновників та довгі місяці очікування обіцяної допомоги від держави. Складно отримати статус учасника бойових дій чи інваліда війни.