Трагізм цього міфу полягає в тому, що "хлопчики" вже повернулись. Більшість із тих, хто опинився на фронтах Донбасу у 14-15 роках, сьогодні вже давно повернувся додому.
Читайте також: Навіщо політики перетворюють силові служби України на клоунів?
Хтось з них давно живе знову повноцінним життям пересічного громадянина. Хтось повернувся назад на війну. Хтось вже поїхав з країни. А хтось і зайнявся бандитизмом.
Протягом 15-16 років кістяк так званих "муніципальних варт" і "охорон" (офіційних тітушечних структур-ескадронів, заснованих майже в кожному великому місті країни місцевими владами і феодалами) складався переважно з реальних (не фейкових) учасників АТО.
Єдиного образу "учасника бойових дій", тисячі разів яскраво оспіваного в народній міфології, просто не існує.
А ті небагато "хлопчиків", що й справді підпадають за описом і рисами під цей вигаданий народний образ, не мають наразі в країні достатньо серйозного впливу і навряд будуть мати його найближчим часом, як би самим їм не хотілося переконувати себе у зворотньому.
Якби 93% учасників бойових дій сьогодні насправді комусь, або чомусь реально загрожували, тобто мали суттєвий вплив, як в тому переконував головний військовий психіатр, то усі б ми і зараз жили вже в зовсім іншій країні. В тій, де переважна більшість наших нинішніх політиків, ментів та інших колаборантів не дотягнули б до сьогоднішнього дня.
Сумна ж дійсність полягає в тому, що 93 й навіть значно більше відсотків учасників АТО у мирному житті є просто звичайнісінькими людьми. Людьми, які насправді здатні тільки створити, вигадати для самих себе замкнену ілюзію про те, що вони нібито становлять для когось якусь загрозу. І тільки роками тішити самих себе тією приємною ілюзією.
Прийшов час руйнувати чергові міфи. І зрозуміти, що ніякі "хлопчики, що повернулись з фронту", як окреме явище, не наведуть тут порядок.
Врешті-решт ці "хлопчики" нічого вже тут нікому не винні.
Читайте також: Введення миротворців на Донбас – чергові пусті балачки