За словами Віктора Медведчука, який є переговірником від України щодо обміну полоненими, це був лише перший етап. Невдовзі планується обміняти ще 19 українських в'язнів на 74 людини, проти яких відкриті кримінальні провадження на території України.
Читайте також: Як звільняли українських заручників у зоні АТО: спецрепортаж з місця події
Західні ЗМІ доволі схвально оцінюють великий обмін полоненими, водночас висловлюючи і побоювання щодо майбутнього розвитку війни на Донбасі.
Так, Deutsche Welle називає його одним із наймасштабніших з початку збройного конфлікту на сході України у 2014 році. Німецька газета також зауважує, що канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон оцінили обмін полоненими як "важливий гуманітарний жест і крок у бік реалізації мінських угод".
Ще одне німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung вважає цю подію "без сумнівів радісною".
За останні місяці було занадто багато суперечливих сигналів і подій, таких як пропозиція Путіна ввести миротворців ООН на Донбас чи вихід російських офіцерів зі складу СЦКК, пише журналіст Райнгард Везер. І кожен натяк на поступки однією зі сторін конфлікту, як правило, обертався "новою дипломатичною війною", йдеться далі у статті.
У цій війні тішить будь-який крок та будь-яке рішення, що зменшує страждання тих, хто опинився в її жорнах,
– зазначає Везер.
З іншого боку, обмін полоненими відбувся всього за тиждень після того, як адміністрація Дональда Трампа схвалила продаж летальної зброї для України, тож невідомо, до яких наслідків призведе це рішення президента США. Не виключено, що покращення озброєння української армії допоможе стабілізувати ситуацію. Однак ймовірно й те, застерігає автор публікації, що лише перспектива такого кроку глави Білого дому може призвести до ескалації.
Читайте також: Обмін полоненими: Порошенко назвав людей, завдяки яким це відбулось
На думку члена Міжнародного Комітету Червоного Хреста Міладіна Богетіча, який служить у зоні конфлікту від самого його початку, нинішній епізод можна трактувати як "дуже обнадійливий знак", що знаменує звільнення всіх полонених, наводить слова дипломата El Pais.
Однак інша французька газета Le Monde стверджує, що проведений у середу обмін не в повній мірі вирішує питання з полоненими. На думку Києва, бойовики утримують у в'язниці як мінімум 170 українських солдатів та цивільних осіб, бойовики ж говорять лише про 97 осіб і включили в нинішній обмін всього 74 людини, акцентує увагу автор статті Бенуа Віткін.
Обмін полоненими за принципом "усіх на всіх" – один із перших пунктів мінських угод, підписаних у лютому 2015 року, проте, не зважаючи на уявну простоту здійснення, подібні обміни нечасті (останній відбувся у вересні 2016 року). Причина цьому – або відсутність доброї волі у сторін конфлікту, або загальний застій у здійсненні мінських угод, впевнений кореспондент.
Тому впевненості в тому, що цей обмін виявиться вагомим поштовхом, щоб справа зрушила з мертвої точки на місцях, немає,
– констатує журналіст, не заперечуючи, що обмін є рідкісним знаком надії, що надійшов зі Східного фронту.
Тим часом Ендрю Хіггінс із The New York Times розмірковує про причини, які спонукали главу Кремля погодитися на великий обмін полоненими. За словами журналіста, Росія відчуває "втому від санкцій і запеклої боротьби між бойовиками "ЛНР" і "ДНР", саме тому і проявили "деякі ознаки бажання стримати ескалацію конфлікту, який приніс їй дипломатичні і економічні втрати".
Читайте також: Чому Кремль погодився на обмін полоненими: версія експерта
"Путін побоюється відштовхнути від себе жорстких націоналістів у РФ, тож, схоже, не схиляється до позбавлення підтримки бойовиків. Однак він стикається зі швидким зменшенням віддачі від військової авантюри, яка зіпсувала відносини Москви із Заходом", – стверджує автор публікації.
Для тих, хто має стосунок до обміну на Донбасі, це величезне полегшення, для політичного процесу в Україні – це невеликий крок вперед і проблиск надії. Але, на жаль, не більше того,
– пише у своїй статті "Обмін полоненими в Україні: трохи Різдва" кореспондент Der Standard Андре Баллен.
Водночас, наголошує журналіст, "без волі вести реальні переговори про майбутнє регіону, без справжніх політичних поступок і компромісів з обох сторін до жодного довгострокового миру припинення вогню привести не може". Отже, якщо не буде "потужного стимулу на політичному рівні", проблиск надії зникне, робить висновок Баллен.