Парадигма не змінюється

Якщо згадати старі часи роботи Адміністрації Обами та відому політику "перезавантаження" відносин з Росією, то багато що і зараз можуть пояснити слова Майкла Макфола, який просував те "перезавантаження". Одного разу хтось із журналістів притис його питаннями про те, що "перезавантаження" створило у Росії відчуття безкарності й фактично означало дуже деструктивні наслідки для країн-сусідів Росії, зокрема Грузії.

До теми Продуктивний час, – Блінкен про свою поїздку в Україну

Відповідь Макфола була дуже повчальною. Він доволі жорстко сказав журналісту: ви маєте враховувати, що у той період для Америки було важливим забезпечити реалізацію наших інтересів у відносинах з Росією, і ми це забезпечили. Це стосувалося потреб військ в Афганістані та транзиту вантажів туди, домовленостей про стратегічну зброю, тиску на Іран. Тобто для Америки "перезавантаження" будо успішним.

А що це означало для інших? Підтекст: щось деструктивне? Ну, посадовці Америки не можуть займатися вирішенням питань інших, коли є свої питання.

Так от, зараз є таке відчуття, що ідейно керівництво Америки залишається десь ось там, де перебував Макфол зі своїми коментарями. Вони виходять з того, що у них є потреба у Росії для вирішення американських питань. А якщо Росія буде робити щось погане, платитиме за це якусь ціну.

Можна говорити що завгодно, але без зміни такої базової політики не буде убезпечення від можливої деструктивності з боку Росії для нашого регіону, це глухий кут, за великим рахунком. Бо в чому сутність бандита? Якщо він дійсно хоче зробити щось погане, внутрішньо він готовий за це платити. З цього глухого кута буде вихід тільки тоді, коли буде розуміння, що не треба розглядати бандита як щось корисне. Хтось бачив таке розуміння?

Важливо Війська на кордоні, реформи, запрошення Байдена: головні тези зустрічі Зеленського та Блінкена

Привіт Путіну

Путін непогано відчуває, де зупинятись, а на що взагалі не відреагують. От, наприклад, явно є бажання розгромити усі структури Навального і позбутися від самого Навального. Якщо, припустимо, Навальний помре у в'язниці, то, напевно, американці подумали вже, якою буде відповідь. Але загальний рух системи влади у Росії зараз до того, щоб встановити щось типу дійсно тотального контролю.

Важливо Що робитимуть США у разі нового вторгнення Росії в Україну

Це не буквально те, що можна побачити, наприклад, у КНДР чи у Туркменістані. А от якщо об'єднати частину політичного сенсу звідти, нинішній Іран та, наприклад, якесь мавпування цифрових елементів контролю з КНР. Це може бути дуже небезпечний режим, який, якщо сформується, може існувати довго.

От хто і як на це реагуватиме? Як будуть зупиняти це перетворення? Немає відповідей. Це дещо складніше, ніж визначитись з ціною за Навального чи пересування військ. Якщо про це подумати, то доведеться зробити висновок, якого саме американського лідерства не вистачає.

Не просто труба

Багато кажуть про "Північний потік-2". А що це таке? Це ж не просто труба. Це конкретний прояв того, що європейцям і зокрема Німеччині зручно було розглядати Росію як джерело сировини й ринок збуту продукції промисловості. Ця труба нічим не гірше і не краще, ніж, наприклад, німецькі насоси, які зараз потрапили в Крим в обхід санкцій і використовуються там для постачання води.

Влада Путіна та всі її вибрики протягом років, де-факто, оплачуються європейськими грошима і "кришуються" європейською ж вигодою. Ми зі своїм порядком денним, як то кажуть, "не в касу" саме з точки зору такого ставлення до Росії в Європі.

Не бачу можливості, щоб це змінилося без демонтажу певного цинізму в самій Європі. Але як про це вести розмову? Це ж ми тут виконуємо "домашні завдання", а вони ці завдання ніби роздають, що є сталою тенденцією у самооцінці – нашій та їхній. Є над чим подумати, насправді.