Зброя в Україні – це питання дуже актуальне. І не тільки тому, що у нас 8-й рік триває неоголошена війна із Росією, яка підтримує терористів на Сході людьми, технікою і, звичайно, різноманітною зброєю.
Актуально Закон необходим, – Монастырский объяснил свое отношение к легализации огнестрельного оружия
Актуальне це питання також і тому, що у нас в країні досі немає закону про зброю, який би чітко регламентував не тільки купівлю й продаж, але й те, коли і за яких обставин цю зброю можна застосовувати.
Українці мають незареєстровану зброю
Це питання актуальне, зокрема, через те, що на руках у українців – нереальна кількість незареєстрованої зброї.
Тільки за 2019 рік, за даними Генпрокуратури, 6 204 порушення закону були кваліфіковані як незаконний обіг зброї, боєприпасів та вибухових речовин. З цієї кількості лише 100 випадків припали на власників офіційно зареєстрованої мисливської зброї.
Чому я так часто піднімаю цю тему у своїх блогах? Вона не завжди знаходить ту реакцію у суспільстві, яка б спонукала владу щось робити у цьому напрямку.
Однак для мене це справді важливо, оскільки, в першу чергу, я вважаю це питанням особистої відповідальності. Спробую пояснити ще раз.
Зброя завжди була частиною історії
Отже, зброя. Коли ми чуємо це слово – то що уявляємо? Автомат? Пістолет? Танк? Гвинтівку? Ніж? Шаблю чи може японський клинок?
З давніх-давен зброя була невід'ємною частиною людської історії. Наприклад, неандертальці використовували обточений кремінь як зброю для полювання та захисту себе від хижаків. Або, напевно, від інших не зовсім доброзичливих неандертальців.
Читайте больше Еще одна страна Евросоюза легализирует оружие в целях самозащиты: интересные факты
Із появою людини розумної, зброя стала мати зовсім інший вигляд і, зрозуміло, використовували її зазвичай, щоб здобути їжу, а ще для захисту себе та свого племені. Ну і, на жаль, для нападу та винищення інших племен.
Зброя була частиною історії / Малюнок з сайду ZN.ua
Весь цей довгий історичний екскурс я веду лише для того, щоб нагадати вам, що всі ми люди і всі ми різні. Можна допомагати великій кількості хворих та жебраків як Мати Тереза, або бути мрійником і винахідником як Ілон Маск.
Чи талановитим інженером, науковцем, як наш Борис Патон, по мосту якого ми їздимо в Києві кожного дня. Або ж, навпаки, Адольфом Гітлером, який вбивав мільйони, чи серійним убивцею.
Повний випуск "VETERANO блог": дивіться відео
Неозброєних громадян захистити може лише поліція
Та якщо просто подивитися назад у минуле і зазирнути в історію, то ми побачимо одне – війни, на жаль, були, є і будуть невід'ємною частиною існування людства.
Може, колись хтось і придумає якийсь препарат, або генномодифікований вид людини, яка буде не здатна конфліктувати та вчиняти звірства.
Але поки цього не придумали – єдині, хто може захистити нас з вами, дорогі неозброєні громадяни України, від озброєного злочинця – це поліція.
Я поважаю роботу наших патрульних і вважаю, що їм реально не доплачують, враховуючи специфіку їхньої служби. Але скажіть мені – чи часто в новинах ви чули про те що, поліцейські врятували когось від вбивства, зґвалтування чи пограбування з тяжкими наслідками?
Интересно МВД против: что происходит с легализацией огнестрельного оружия в Украине
Гадаю, що не часто. Зазвичай в новинах мовиться про те, що злочин вже відбувся. Так, поліція шукає чи когось підозрює або навіть знайшла – от тільки жертвам, яким врятуватися не вдалось, від цього не легше.
Зброя – це питання особистої відповідальності
Розпочинаючи свій блог, я сказав, що питання зброї для мене – це питання особистої відповідальності. Це питання особистої відповідальності кожного з нас.
Дуже багато політиків, пацифістів, маніпуляторів та не дуже освічених людей кажуть про якийсь там менталітет, який не дасть нам із вами можливості бути озброєною країною і при цьому не повбивати одне одного.
Вони кажуть, що ми не готові, як громадянське суспільство, взяти на себе таку відповідальність, як захистити себе своїми силами.
Тобто, нам хочуть сказати, що ми із вами настільки неврівноважені і безвідповідальні, що при регулюванні державою моменту видачі ліцензії на короткоствольну зброю, при наявності закону і прописаних чітких правил використання цієї зброї – ми все одно не готові до зброї.
Особисто мені це здається образливим. І навіть дещо принизливим. З якого дива держава розповідає нам, як ми з вами будемо діяти із тим, чого у нас ніколи не було за всю історію незалежної України і тим паче не було за часів Радянського союзу?
Читайте также Мода на убийство беззащитных: пермская стрельба может повториться в Украине
Ким би ви не були: мама-одиначка, "айтішник", домогосподарка, продавець в магазині, кухар, менеджерка або водій таксі – я ніколи не повірю, що ви не здатні контролювати себе та своє життя настільки, що вам не можна довірити пістолет для захисту себе, своєї сім'ї, своєї країни.
Чи я не правий? Подумайте про це, дорогі українці і дайте відповідь на головне питання: "Моя безпека – в моїх руках? Чи ні?"