Але я не можу цього зробити. Як не можу однозначно сказати, що всі ці середньовічні проблеми у минулому. Ні. Все це отруює нам повітря. Особливо у тих сферах, де чоловіків нині, підкреслюю, нині, більше, ніж жінок. Зокрема у сфері IT. І мова не тільки про українське суспільство – так всюди.

Читайте також: Історії жінок у сфері новітніх технологій, що надихають

Дівчата йдуть

Наприклад, у корпорації "Google" станом на 2018 рік працювало 31% жінок. А тепер про Україну. За статистикою DOU і проекту "Портрет ІТ-фахівця", їх у нашому ІТ-сегменті 26%. Відстаємо не набагато, але про 50/50 говорити зарано як у світі, так і у нас.

Негативу навела, тепер про позитив. Якщо порівняти, то з 2011 року частка дівчат-айтішниць в Україні зросла з 7% до 26%.

Дівчата йдуть. Не поспішаючи, підібравши гардероб і підфарбувавши очі. Ще трохи даних від DOU: тільки 20% опитаних жінок сказали, що пішли б з IT, якби відпала необхідність працювати. Серед чоловіків цей показник лише трохи вище – 22%. Тобто працюють жінки не через непогані зарплати, а тому, що подобається їм ця "чоловіча" робота. До речі, можна пафосно сказати, що вже більше 200 років. Зараз розкажу у чому справа.

Перша програмістка світу Ада Кінг

Жив собі англійський лорд Джон Гордон Байрон і, мабуть, дотримувався думки, що на дітях геніїв природа відпочиває. Але ні. Його донька довела йому і світові, що це не так. Її звали Ада, і вона створила першу у світі майже комп'ютерну програму ще у тисяча вісімсот затертих роках.

Ще у свої 17 років Ада познайомилася з професором Кембріджу Чарльзом Беббіджем, який розробляв машину для обчислення. Власне, "машину Беббіджа", як ми її потім назвемо. Дівчина машиною зацікавилася і написала для неї програму. А що таке, чом би й ні? Так і вийшло, що Ада стала першою у світі програмісткою ще до того, як компи стали компами у звичному для нас розумінні. До того ж Августа Ада Кінг – її повне їм'я – запропонувала термін "цикл". А ще на її честь названо мову програмування – Ада.

Перша програмістка в Україні Катерина Ющенко

Перший програміст на теренах колишнього СРСР, а конкретніше в УРСР, теж носив спідницю. Чи не носив, але цілком міг би, адже Катерина Ющенко (не та, що ви подумали) могла собі це дозволити без косих поглядів в її бік. Вона розробила адресну мову програмування ще в середині ХХ століття, що стало першим фундаментальним досягненням наукової школи теоретичного програмування.

Якщо конкретніше, то Катерина заклала грунт для появи "не тільки мов програмування з апаратом непрямої адресації, але й асемблерів". Ще й школу теоретичного програмування потім заснувала. Така от наша Катерина Ющенко.

Айтішні "жіночі" професії

Я можу ще засипати цей матеріал іменами жінок, які зробили не менш важливі внески в IT, але ви і без мене зможете їх відшукати поіменно. Бо їх небагато. Якщо повернутися у ХХІ століття в Україну і говорити про пошук роботи, то дані кадрового порталу HeadHunter такі: серед тих, хто шукає роботу у цій сфері, жінок лише 15%. А як щодо посад?

Ще дані порталу:

Жінки надають перевагу посадам у рекрутингу, менеджменті, клієнтській підтримці, тестуванні програмного забезпечення та інших навколо технічних сферах. І лише 3 відсотки жінок мають справу безпосередньо з програмуванням.

Мобільна розробка взагалі залишається "царством" чоловіків: тут з 20% – лише одна дівчина. Єдина вакансія, яку жінки зазвичай обходять стороною, – системний адміністратор. Але це пов'язано, скоріше, із специфікою професії – не кожній жінці під силу "переносити монітори з поверху на поверх".

Зарплатний гендер

А як щодо зарплат? За результатами досліджень, "через особливості в побудові кар'єри, різниця в зарплатних очікуваннях між представниками сильної і представницями слабкої статі може різнитися. У деяких випадках зарплата жінки на 15-20% нижча, ніж у чоловіка на тій же посаді. І тут має місце питання гендеру. Роботодавець передбачає, що чоловікові треба годувати сім'ю, а для жінки, яка в першу чергу мама і дружина, рівень заробітку є менш важливий". Десь тут є логіка, правда?

Отже, дівчата в IТ повільно, але впевнено йдуть, проте в основному на ті спеціальності, які передбачають спілкування з людьми. Чому не кодити?

Код без статевих ознак

Перелопативши купу матеріалів, шукаючи причину того, що програмісток вкрай мало, я зрозуміла, що це якась темна матерія "жіночої логіки". Пачєму? Па качану! Отакий у мене висновок. Зараз поясню.

Результати ще одного дослідження, яке провела група небайдужих студентів Політехнічного університету штату Каліфорнія та Університету штату Північна Кароліна. Вони опрацювали більше 3 мільйонів пропозицій правок чужого коду (pull request) на GitHub і виявили, що код, який пропонується жінками і чоловіками, затверджується приблизно однаково. У жінок цей показник був навіть на кілька відсотків вище, ніж у чоловіків.

Чому не кодити?

Інше дослідження включало в себе анкетування жінок-програмісток, адже якщо відмінностей у кодуванні нема, є якісь інші фактори. В опитуванні взяли участь 800 програмісток з великих і малих компаній. І приблизно кожна третя стикалася з тиском через обрану професію. Зі сторони колег і керівництва 38%. З боку родичів та знайомих – 34%. З боку вчителів і викладачів 8%. І як результат цього всього, виходило, що тисли вони ще й самі на себе. Про це сказали 4% опитаних.

Ось кілька цитат з цих анкет:

"Члени сім'ї категорично не хотіли бачити мене в програмуванні, оскільки не володіли достатньою кількістю інформації про цю сферу і, просто кажучи, боялися невідомості. З цієї причини мене всіма силами намагалися змусити вступати на юрфак"

"Так, багато знайомих і родичі вважають професію не жіночою і отже, що я занадто багато на себе беру, і характер піддається деформації – поведінка стає більш схожою на чоловічу"

"На першій роботі для мене проводили кілька співбесід, жінкам забороняли ходити в спідницях вище коліна, колеги дивилися поблажливо. До того часу, поки я не стала показувати хороші результати"

Отже, як би ми не хотіли закрити очі на "надумані" гендерні проблеми, не виходить. Поки програмісток не буде 50% з загальної кількості, все це триватиме, на жаль.

"WomenWhoCode"

І програмістки в курсі. Тому вони єднаються. "WomenWhoCode" – так називається організація, що "надає можливості для розвитку навичок жінок, які необхідні для професійного зростання, і створює умови, в яких мережа і наставництво цінуються". Організація нараховує більш ніж 167 тисяч членів, виконала більше 8 тисяч заходів по всьому світу і має присутність у 20 країнах.

В Україні представниці "WomenWhoCode" також є. Директорка українського відділу Наталія Ільченко говорить про малу кількість програмісток так: "Якраз наша організація займається тим, аби надихати жінок ставати лідерками у сфері інформаційних технологій, щоб кількість жінок в ІТ росла. Про жінок-програмісток мало говорять, і це проблема. Немає таких ролевих моделей".

А інша директорка Христина Скопик знайшла ще одну причину гендерної нерівності в IT: "Комп'ютери більше пов'язують з чоловіками, ми бачимо ось який факт: коли в 60-70 роках минулого століття в Америці комп'ютери почали використовувати не лише у військовому секторі і вони стали персоналізованими, то їх почали продавати. У рекламі комп'ютер зображувався як іграшка для хлопчиків. І відповідно тому купували їх лише хлопчикам".

"Не оглядатися на те, хто хлопець, хто дівчина"

Мені вдалося поспілкуватися з веб-розробницею компанії Софтим Тетяною Павленко на цю тему. Вона не просто працює програмісткою, а й багато розповідає про це на публіку. На її думку, є забагато "стоперів" для дівчини, що хоче змінити спеціальність на айтішну, проте все реально і тернистий шлях повністю себе виправдовує:

Люди з інших сфер часто дивуються, коли чують, що я працюю в IT. І тим паче, що саме програмісткою. Все можна здолати, будь-яку професію – опанувати. І тут ні до чого ні стать, ні гендер, ні вік, ні наявність дітей. Питання тільки в тому, скільки людина докладає зусиль і скільки в неї часу.

І не тільки у нашій країні, хоча хотілося б, що фахівці лишалися вдома. Проте поки що світ відкритий і айтішниці вдало цим користуються. Наприклад, Галина Волошина, АйТі-директор компанії Кока-Кола Азія, яка зараз живе і працює у Сингапурі. Але їй пощастило – вона змалечку полюбила математику і програмування, тому одразу навчалася на айтішницю:

Все почалося зі школи. Моя вчителька математики привчила нас не оглядатися на те, хто хлопець, хто дівчина, а просто робити те, що подобається. І, мабуть, саме вона підштовхнула мене до цієї кар'єри.

За розповідями айтішників і айтішниць різних компаній, всередині колективів гендерних проблем майже немає. Є робота, яку виконують незалежно від статі. Але світ IT відносно закритий, зазирнути у нього не просто. Та на мою думку варто. Щоб колись з'явилася каструля, у яку ми б залюбки поклали дискримінаційний непотріб і викинули у смітник. Можна разом із каструлею.

Читайте також: Рятують економіку: скільки заробляють українські айтішники