Цю історію варто розпочати з трагічного моменту. 31 грудня 2017 року у Запоріжжі чоловік вирішив здійснити самогубство, вистрибнувши за багатоповерхівки. При падінні чоловік впав на 2-літнього хлопчика, який з батьком гуляв у подвір’ї. Дитина загинула. Цей випадок так і міг залишитися черговим "нещасним випадком" в череді подій, якби не наступні події. Під час похорону маляти священик Української православної церкви Московського патріархату Євген Молчанов відмовився відспівувати малюка. Відмовилися це зробити і у іншій церкві УПЦ МП. Все через те, що дитина була хрещена в Українській православній церкві Київського патріархату. Все закінчилося тим, що дитину відспівали там, де і хрестили – у церкві УПЦ КП.

Здавалося, на цьому історія мала б закінчитися. Однак 4 січня журналіст Юрій Гудименко обурився цим фактом. Він запропонував організувати флешмоб – принести ляльку під стіни храмів УПЦ МП в знак незгоди з тим, що дитину відмовилися відспівувати.

І такі ляльки з’явилися у багатьох містах України. І навіть сталися сутички через це. Саме сутички та суспільний резонанс призвели до того, що справою зацікавилися у СБУ та ГПУ.

"Представники Запорізької Єпархії Української православної церкви Московського патріархату допускають вибірковий підхід до здійснення релігійних обрядів, надаючи перевагу тим особам, які проходили обряди хрещення саме в УПЦ МП, чим ображають почуття громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями", – йдеться в заяві правоохоронців.

І саме в цих словах – одна з найбільших помилок, яку допустили всі у цьому скандалі. Держава в лиці СБУ та ГПУ вирішила, що вона може вказувати, що представникам релігійних конфесій можна робити, а що ні, хоч у нас і світська держава, а стаття 35 Конституції Україні переконує, що "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова". То чому ж тоді держава дозволяє собі такі висловлювання, вказуючи, що може робити церква, а що ні?

Читайте також: Проповіді чи пропаганда: чому пікетують церкви Московського патріархату в Україні

Як зазначає релігійна журналістка Олена Кулигіна, держава не може визначати, хто може відспівувати, а хто не може. Адже після цього чиновники можуть розпочати втручатись і в інші церковні догми та канони.

"Починаючи ґвалт про кримінальну відповідальність за невідспівування, суспільство саме провокує образ УПЦ-мучениці, і тут на її захист мали би встати всі релігійні організації, які розуміють небезпеку подібного прецеденту. Включно з УПЦ КП, католиками, протестантами і мусульманами", – зазначила Олена Кулигіна.

Священик Римо-католицької церкви Микола Мишовський теж вказує на той факт, що у суспільства неправильне ставлення. За словами клірика РКЦ, у таїнствах Церкви має право брати участь лише та людина, яка належить до цієї Церкви. При цьому Мишовський підкреслив, що українці ставляться до Церкви як до однієї з "філій бюро ритуальних послуг".

"Люди бажали б мати таких священиків на побігеньках: ми вам платимо – ви робіть, і не ставите ніяких питань... Прийшла людина до причастя – не запитуйте – чи готова вона чи ні, чи знає вона, що таке причастя, чи ні, вона ж прийшла! Чому ви їй не даєте?! Вона же хоче! Тим більше, якщо це дитина. Українське суспільство – нездорове, хворе. Українське суспільство хоче мати батюшок на побігеньках: ми вам "башляємо" – відправляйте (службу)", – зазначив католицький священик.

Але є й інші сторона справи – сама УПЦ МП. Вона переконує, що дотримується канонів, хоча священик, який не відспівав дитину, цей канон і порушив. І ось чому. Отець Євген Молчанов заявляє, що "дитина була хрещена в церкві, хрещення в якій є недійсною" (винесемо за дужки його заяву про те, що "люди хрестять дітей в Київському патріархаті – і після цього діти гинуть").

Та як доводить богослов Василь Погребняк, хрещення цієї дитини в УПЦ КП жодним чином не забороняє проводити обряди над нею. Адже навіть у Константинопольському Патріархаті помолилися за запорізьку дитину. (Детальніше з богословським тлумачення цієї ситуації можна ознайомитися за посиланням).

Читайте також: Пастир не засуджує людину, – Блаженніший Святослав прокоментував скандал з УПЦ МП у Запоріжжі

Тож всі дії священиків УПЦ МП, як зазначає релігіє знавець Віктор Єленський, "називаються політичним православ’ям і ніякого відношення до церкви не мають".

Історія, що сталася в Запоріжжі – вона не про канони і не про догмати, а про ту атмосферу ненависті, яка вже 25 років виховується і плекається в Московському патріархаті по відношенню до Київського патріархату. В сталінські часи, коли по селах не було церкви, таїнство хрещення звершували миряни. Люди ж хрестять по вірі. І навіть у Московському патріархаті колись дозволяли приймати таїнства католикам і навпаки,
– зазначив Віктор Єленський.

Та не тільки богословською суперечкою стала ця справа. У заяві СБУ йшла мова і про ГО "Союз православний "Радомир". А тут вже історія має значно цікавіші деталі. За даними спецслужби, "Радомир" надавала так звані "охоронні послуги" Запорізькій Єпархії Української православної церкви. Під час обшуків оперативники вилучили незареєстровану автоматичну вогнепальну і холодну зброю, значну кількість набоїв, медалі "патріот Росії", проросійську символіку вказаної організації, роздруківки з текстами антиукраїнського змісту.

Як пише журналістка Тетяна Деркач, представники "Радомиру" були, фактично, "тітушками" у Запорізькій єпархії УПЦ МП, тісно пов’язаними з проросійськими організаціями в Україні.

І саме на антиукраїнській діяльності УПЦ МП слід зосередити свою увагу правоохоронцям. Бо за чотири роки, що триває війна на Донбасі, ні СБУ, ні ГПУ, та й поліція чомусь не зацікавилася фактами підтримки бойовиків на Донбасі зі сторони представників УПЦ МП. А таких фактів є чимало. Про це навіть відверто говорить генерал ЗСУ та Герой України Ігор Гордійчук, який заявляє, що у церквах УПЦ Московського патріархату від самого початку конфлікту України з Росією розташовувалися терористи і боєприпаси, зокрема у Святогірській лаврі на Донбасі.

Антиукраїнську заяву вже у 2018 році робить настоятель Києво-Печерської лаври митрополит Павло, заявляючи, що "Крим ніколи не був українським, а на Донбасі невідомо хто воює". І у СБУ до нього жодних питань.

Зробив таку заяву митрополит Павло 8 січня, коли активісти з праворадикальної організації С14 заблокували в’їзд до печер Києво-Печерської лаври. Їх обурило те, що саме ця Лавра була розплідником російських окупантів в Україні, які розпочали війну на Донбасі. Адже бойовик Сергій Журик із позивним "Ромашка" командував терористами в першому бою АТО на Донбасі, коли 13 квітня 2014 року в Слов'янську в результаті нападу на співробітників СБУ загинув капітан "Альфи" Геннадій Біліченко. Журик був співробітником охоронної структури Києво-Печерської Лаври і був "позаштатним паламарем Києво-Печерської Лаври". Такий факт чомусь правоохоронців не надто цікавить. А таких обурливих речей є чимало. Однак відповідної реакції на них з боку держави і суспільства – немає. Нецікаво? Зате СБУ цікавить те, що УПЦ МП не відспівало дитину. Дивно.

Щодо Запоріжжя – то тут до УПЦ МП може висловити претензії через скандал про позбавлення права служити отця через використання української мови та підтримки бійців АТО.

І замість підсумку. Помилилися всі. Хтось – на емоціях, інші – цілеспрямовано. Однак якщо ми хочемо, щоб УПЦ МП змінилася, то слід це робити особистим рішенням. Як це, для прикладу, пропонує Сергій Фурса.