Контакти зі США потрібно підтримувати: інтерв'ю з Огризком про залежність Трампа від Путіна та гібридну війну Росії проти Європи

Дипломат та міністр закордонних справ України у 2007 – 2009 роках Володимир Огризко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу проаналізував зовнішню політику США, спроби Дональда Трампа вивести Володимира Путіна на міжнародний рівень, а також гібридні загрози Росії для Європи.

Серед головних тем розмови – можливі переговорні формати за участі США, Росії та Китаю, зустріч Володимира Зеленського з Трампом, санкційна політика Заходу, внутрішні ризики Європи та причини, чому росіяни, за оцінкою Огризка, не здатні на масовий протест проти режиму.

Текстова розмова ексочільника МЗС України з Іриною Узловою – на 24 Каналі.

Чому Трамп намагається легітимізувати Путіна

Білий дім за підсумками візиту лідера КНР Сі Цзіньпіна повідомляє, що Дональд Трамп хоче ініціювати переговори між США, Росією і Китаєм. Зокрема, виступає за проведення ось такого формату. А я думала, що Путін уже в меню в цих двох. Для чого Трамп хоче вивести його за стіл зі столу?

Трамп Америку вже ніяку не відкриє. Я думаю, що він свою Америку буде скоро закривати, тому що те, що його чекає на цих проміжних виборах, я думаю, жоден політик собі не побажає.

Рейтинг опустився до самого можливого низу. Може, ще й нижче, звичайно, є, але кажуть, що це вже і так дно. Куди ще далі? От йому треба зовнішньополітичні в лапках успіхи.

От він приймає Сі. От він іде до нього під трап. Правда, Сі інколи не поспішає виходити з літака. Тобто і Трамп стоїть кілька хвилин, чекаючи, поки його дорогий гість з'явиться там нагорі та буде поступово спускатися. Тобто він починає втрачати навіть і зовнішньополітичне.

Зустріч Трампа та Сі / Фото – AP

А оця тема, про яку ви згадали, про тристоронню зустріч з Путіним, це взагалі вище будь-якого маразму, підняти воєнного злочинця до рівня керівників двох надпотужних держав. Це треба вміти, це треба дуже добре старатися і дуже гарно намагатися в черговий раз лягти під Росію.

У мене вже, чесно кажучи, немає жодних якихось сумнівів в тому, що Путін тримає Трампа на якомусь великому гаку, навіть не гачку, а гаку. І той робить те, що Путіну в цей момент потрібно.

Подивіться, перед цим запрошення на G20 в грудні на Маямі. Це означає легітимізація бандита. Тобто це ж навіть не тристоронній формат, це вже багатосторонній формат. Туди ще й запрошують гостей.

Інтерв'ю з Володимиром Огризком: дивіться відео

Сенатори звернулися з обох партій, кажуть: "Він вбивця і несе відповідальність за війну. Куди ви його запрошуєте?" Та я думаю, що Дональд Трамп навіть не прочитає це звернення сенаторів, чесно кажучи.

Так от, про це ж і мова, розумієте? Люди адекватні. Чому я кажу, що Трамп – це не Америка. Тому що от те, що ви зараз згадали, це ж якраз і є нормальна Америка, адекватна.

Люди, політики, які прекрасно розуміють, що відбувається, і вони бачать всю неадекватність їхнього теперішнього президента.

Я повторю ще раз, до 4 листопада, здається, залишилось там, чи до третього, залишилося зовсім небагато. От я думаю, що після того, як Трамп втратить Конгрес, у нього оцих речей поменшає.

Хоча дехто каже: "Це ж не про зовнішню політику, це про внутрішню". Нічого, нічого. Внутрішня політика, вона є визначальною для зовнішньої, тому що якщо у тебе немає грошей на твої зовнішньополітичні авантюри тощо, то ти далеко не поїдеш. Хіба що можна говорити, але від говоріння до практичних кроків дорога доволі далека.

Так що, правда кажучи, я не знаю, що тут можна сказати. Трамп просто продовжує демонструвати, що він значно краще почувається в середовищі бандитів і автократів, ніж в середовищі демократичних сил. Я думаю, це ненадовго.

Переговори, G20 і реальна вага контактів із Кремлем

А дивіться, він може Путіна запрошувати 51 тисячу разів, але бункерний нікуди не полетить, бо там ще раптом Зеленський буде. Взагалі він боїться. Тобто це ні про що насправді. І оті всі переговори, про які говорить Трамп, які, можливо, будуть на рівні не лідерів, а представників – он там і швендяє Дмитрієв зі штатів ОАЕ; Зеленський каже, щось таке нібито планується, – воно нічого не варте?

Абсолютно. Це ліпсервіс називається. Це просто те, про що треба поговорити та через хвилинку забути.

Зверніть увагу. Президент США Дональд Трамп зробив нову заяву про війну в Україні. Він хоче, аби Володимир Зеленський знайшов компроміс із Путіним.

Дивіться, навіть повертаючись до попереднього вашого питання, а з якого переляку Сі буде садити біля себе того, кого він пинає ногами, якому він вказує, що треба робити і якого він, якщо так чесно, то зневажає, тому що загубити таку країну може тільки тотальний невдаха.

Я вже не кажу там про те, що він злочинець, але просто людина, яка абсолютно не уявляє, що таке державне управління, як цим треба займатися і що треба робити, щоб твоя країна була на рівні хоча б якоїсь середнячки.

Зараз вже лінивий не говорить про те, що чекає оце російськомовне народонаселення в Росії після цих так званих виборів. І нові податки, і нові побори, і затикання рота вже остаточно і безповоротно, і так далі. Тобто для чого Сі себе, вибачте, марати об цього, та ще й в присутності Трампа? Я думаю, що це малореалістично.

А те, що бункерний не приїде, так це ж зрозуміло без будь-яких сумнівів. Я вже десь комусь із ваших колег казав: "Як це бункерний буде перелітати через Атлантичний океан?" Да ви що? Загроза шалена, величезна.

Він своєї тіні боїться, а то він буде летіти через океан без гарантії того, що його десь хтось не поцілить. Може ж якийсь банальний торговельний корабель, який там десь буде пропливати в районі Маямі, раптом стати базою для запуску якихось невідомих добрих дронів.

Може, всяке ж буває. Попробуйте прослідкувати за всім тим, що рухається в Атлантичному океані. Неможливо, тому і поїздка не буде можливою.

Трамп, США і зустріч із Зеленським

Деякі глядачі пишуть, що Трамп – це не США. Але інші кажуть, що наразі Трамп – це США, і політика налице, і він стелить червоні доріжки, плескає Путіна і Сі Цзіньпіна. Так США чи не США таки? І наскільки, поки США під Трампом, все-таки це небезпечна політика?

Глядач правий у тому розумінні, що в цей конкретний момент Трамп уособлює те, що називають США, тому що він керівник держави, він президент, він говорить від імені Сполучених Штатів Америки, але це не єдиний представник Америки.

От ви зараз згадали про конгресменів, сенаторів, які критикують Трампа. Це теж Америка, і це теж політична Америка. Це ж не люди, які там десь далекі від політики і так далі. Це ті люди, які формують політику. І вони говорять: "Трамп, зупиняйся, тебе несе кудись не в той бік". То це теж Америка.

Просто питання в тому, яка з цих Америк переможе. Зараз, в силу того, що Трампа обрали, перемагає Трамп? Так, він зараз зробить те, що він хоче. Але я думаю, коли зміниться ситуація на Капітолійському пагорбі, то тоді і власне у Трампа можливостей робити отакі от речі значно поменшає.

Але бачимо, що все одно була наша зустріч Зеленського із Трампом. Не побилися, не посварилися, і то слава, Господи. Reuters сьогодні пише, що 400 мільйонів доларів виділять. Але ракет-перехоплювачів до Patriot не буде. Зеленський каже, що ліцензії такі будуть. Що нам дала цього разу зустріч із Дональдом Трампом у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку?

Знаєте, загальнополітично ми повинні мати постійні зв'язки з Трампом на найвищому рівні. Це до певної міри такий собі камертон. От є можливість говорити, значить мусимо про це говорити. Теми завжди знайдуться, контакт потрібен.

Те, що любові немає, подивіться на ці кадри. Ви ж так само бачите вираз обличчя Зеленського, вираз обличчя Трампа. Знаєте, я трошки фізіономіст і прекрасно розумію, коли це щиро, а коли це натягнуто, коли це формально, коли це треба, то треба, щось будемо говорити.

Зустріч Зеленського з Трампом / Фото – ОП

Подивіться на те, що ми бачимо навіть без слів, навіть без того, що там говориться, бо дуже часто слова насправді – це прикриття справжньої позиції, не більше.

Що дало в політичному плані те, що от ми продовжуємо якісь контакти? В практичному плані? Так, начебто Трамп погодився на те, що ці ліцензії на Patriot будуть дані.

Питання в тому, що це ж про доволі далеке майбутнє. У нас проблеми тут і зараз сьогодні, а це про післяпіслязавтра. Тому з цієї точки зору, може, воно так для картинки гарно, з практичної точки зору не дуже.

Але, знаєте, я би тут ішов від зворотного. Оте, що Трамп не дає ракети до Patriot, те, що він там каже, колись там якось ви будете щось там мати, воно стимулює нас і європейців до того, щоб працювати інтенсивніше.

І отут я бачу великий плюс, за який ми Трампу маємо дякувати. Він стимулює нас і Європу розвивати програму ППО, вкладати гроші, пришвидшувати ті процеси, які зазвичай тривають роками. Зараз вони йдуть за місяці. От власне позитив, який, мені здається, можна винести з цієї начебто загальнонегативної теми про Patriot. А для нас і для європейців це принципово важливо.

Санкції проти Росії та межі тиску Заходу

А от я так бачу, що Дональд Трамп не дуже поспішає, хоч він казав, виступаючи на полях Генеральної асамблеї ООН, про те, що він може застосувати санкції проти Путіна. Але так я розумію, що під час навіть зустрічі з Сі Цзіньпіном ця тема навіть не порушувалася. А чого? Хай би Трамп вже ту дубину якось задіював.

Бачите, якщо він запрошує Путіна на тристоронню зустріч з Сі, то про які взагалі санкції може йти мова? Це знову ж таки, поговорили і забули.

До речі, читайте колонку Вадима Денисенка на сайті 24 Каналу про те, чи зустрінуться Трамп і Сі з Путіним і Зеленським, за посиланням.

От тому у нього місяць, він може оцей місяць після прийняття закону щось там десь робити вигляд, а потім ті ж самі демократи його почнуть питати: "А де ж санкції?" А їх не буде просто.

От мені чомусь здається, що Трамп буде шукати всі можливі й неможливі приводи для того, щоб сказати: та ні, почекайте, ми ж зараз провели тристоронні переговори на якомусь там 25-му рівні десь там в Абу-Дабі чи десь іще. От же ж процес іде.

Я дзвонив Путіну, прекрасна була розмова. Я говорив вже про це недавно із Зеленським. Теж про все порозумілися. Нам ще зовсім недовго. Які ж санкції? От власне та логіка, яку він буде, мені здається, дуже інтенсивно і успішно застосовувати.

Гібридні загрози Росії для Європи

Від Трампа чекати чогось марно. А від Європи точно треба. Ми бачимо зараз рішучу позицію, тому що напередодні в російській помийці "РИА Новости" з'явилася інформація про те, що Росія готує провокацію проти Литви. Публікацію потім видалили. Але ж ми прекрасно розуміємо, що з'явилась вона не просто так. І насправді вони готують посилення своєї гібридної війни.

Знаєте, Ірино, я вам скажу чесно на предмет широкомасштабного вторгнення – я вже про це говорив неодноразово: я в це просто не вірю з погляду банальної, примітивної логіки. Для того щоб нападати серйозно, треба мати серйозне військове угруповання.

Такого на кордонах Європи немає і, судячи з усього, не буде. Те, що стосується провокацій, гібридних атак, підриву Європи зсередини, оце вже іде повним ходом. Уже, слава Богу, навіть і європейські наші партнери до цього нарешті дійшли.

Імовірні загрози для Європи / Фото El Mundo

Але знаєте, що мене особисто вражає і що мене особисто у цьому контексті дуже-дуже непокоїть. От я буквально днями бачив, що по всій Німеччині, в основному по східній, правда, пройшла чергова хода школярів, які протестують проти того, що Бундесвер вимагає, щоб всі юнаки старше 18 років проходили медичну комісію і щоб Бундесвер знав перелік, щонайменше розумів кількість чоловіків, яких можна раптом що призвати на військову службу.

Так от, в основному, правда, це в Східній Німеччині демонструють під гаслами: "Молодь, майбутнє, соціалізм".

Розумієте, до якого маразму дійшла ситуація у головній європейській країні, якщо там не хочуть бачити, що відбувається, там кажуть: "Це не наша війна, ми вважаємо, що Росія наш партнер". І оці всі такі от речі – оце те, про що я говорив дуже давно, що головна мета Путіна навіть не вторгнення в якусь конкретну країну, а розвал цієї країни зсередини, коли там створюються умови, коли її ж громадяни насправді піддаються оцій інформаційно-ідеологічній атаці і є фактично недієздатними.

Бо, розумієте, хто може чинити спротив? Тільки вмотивована людина, яка знає, за що вона бореться і знає, чому вона це робить. А якщо людина не має мотивації, якщо вона каже, що Росія – це наш партнер, з ким вона буде боротися? Ніколи в житті вона підніме руки першою і не піде здаватися в полон. Оце найстрашніше.

Тобто те, що Росія там може провокувати чи Естонію, чи Литву, чи Фінляндію, чи Польщу, – в цьому немає жодного сумніву. Вона провокує зараз західні країни, і ви бачите постійні інформації: дрон там, дрон тут, залетів, вилетів і тому подібне.

Пожежі на оборонних підприємствах, десь вибухи біля якихось баз, дрони над базами. Та ж сама Німеччина. Над Німеччиною, над військовою цією базою літає дрон. Що роблять військові? Я не знаю, чи це був жарт. Треба буде, правда, перевіряти. Начебто військові дзвонять в поліцію...

Питання в задачі. А де ми? Ми в палаті номер шість чи ми на реальній землі?

Де реакція? Де те, що має бути моментально? Над твоєю головою щось невідоме. Ти не знаєш, що це таке. Ти мусиш його знищувати. Це обов'язок військовослужбовців. Вони дзвонять в поліцію.

Вибори в ЄС, Франція, Німеччина та ризики підтримці України

Водночас Reuters пише, що в ЄС не вважають, що вибори в тій же Німеччині та Франції підірвуть підтримку України. Високопосадовці скрізь намагаються розвіяти побоювання, що можливі перемоги на виборах партій, які скептично до нас ставляться, – ну, це Ле Пен, це "Альтернатива для Німеччини" – воно не підірве європейську підтримку Києва. Ми можемо бути в цьому впевнені?

Щодо Німеччини, попри те, що я зараз говорив, бо одна справа дезорієнтовані школярі, інша справа політичний клас, який, здається, що соціал-демократи, що християнські демократи, що ліві, що зелені, вони зробили свої висновки вже давно, тобто після повномасштабного вторгнення. Не відразу, але прийшли до того, що насправді є.

Тут ситуація така, навіть якщо ця "Альтернатива для Німеччини" візьме там умовних 27-30% голосів, вона все одно буде в опозиції. Це не змінить політичний ландшафт. Тому тут я, чесно кажучи, жодних особливих проблем не бачу.

Важливо. Ультраправа партія АдН уже здобула історичну перемогу на земельних виборах у Німеччині. Попри переконливу перемогу, АдН не обов'язково отримає можливість одноосібно керувати Саксонією-Ангальт.

Відносно Франції складніше, тому що все-таки, якщо гору візьме Ле Пен, то від неї можна чекати сюрпризів. Знову ж таки, згадуючи її минуле, Путін же ж фінансував її передвиборчу кампанію. Хоч там крути сюди, крути туди, це вже доконані факти.

А відтак це означає, що там Путін в цій структурі пустив доволі серйозні корені. І справа ж не тільки в ній одній. Це може бути ціла система впливу і так далі. Отут можуть бути варіанти.

Хоча, бачите, вона дуже жорстко відповіла на те, що фактично відібрані активи французьких компаній в Росії, що Росія буде за це відповідати.

Франція розуміє, що Росія – це агресор, але, мовляв, у неї немає грошей. Значить, гроші знайдуться не у Франції, а у Європейського Союзу, куди Франція передає свої гроші для того, щоб Союз функціонував.

Тут ситуація гірша, але знову ж таки, мені здається, наперед не трагічна. І я би ще поки що не говорив би, що ось все, Франція пропала. Коли Макрон піде – а він піде як демократичний президент після двох термінів перебування на посаді, – що Франція змінить свій порядок денний і стане на бік Росії, такого не буде. Але те, що можуть бути певні труднощі, з цим не погодитися не можна.

Він піде. Але осад щодо Усманова і Фрідмана залишиться тепер і на Франції теж. Що це було?

Знаєте, в таких випадках кажуть: мабуть, НЛО.

Дійсно, це не дуже плюс, що не треба кожні пів року просити когось вийти в туалет або попити каву, коли переглядають санкції. А насправді це одні з найпотужніших фінансистів і гаманців російської війни.

Ірино, а у вас ж є вихід? Я зараз не хочу спекулювати на тему, що було потрібно Франції, наскільки звільнення її громадянина. Ми не знаємо, чи він шпигун, чи він не шпигун, чи він активіст. Я, чесно кажучи, не можу тут нічого говорити, я не в темі.

Але, бачите, з будь-якої ситуації – так мене завжди вчили ще в юності – треба шукати правильний вихід. Ми зараз, зокрема на цей період часу, начебто випустили Фрідмана і Усманова з цієї санкційної пастки. Чекайте, а що, інші країни не можуть його знову повернути в ці самі санкції на двосторонньому рівні? Це вже роблять наші балтійські партнери та друзі. А що, це не можуть зробити всі інші?

Буде Франція тією країною, де ці обидва зможуть більш-менш себе вільно почувати. Але інших 25 країн, якщо вони закриють їм все, то від цього фактично ні один, ні інший жодних для себе переваг, на які він розраховує, не отримає. Отже, я до того веду, що треба просто шукати способи покращення, можливо, справді поганої ситуації. Тут ви праві, що, на превеликий жаль, це поганий прецедент.

З іншого боку, те, що три роки наперед ці речі не будуть змінюватися, але будуть лише поповнюватися, це теж непогано. От зараз я читав, там пропонують вибрати ще двох гаманців Путіна, які наближені до нього, і санкціонувати їх. Там йдеться про Потаніна і Лісіна. Можливо, це буде якимось додатковим елементом стримування і так далі. Подивимося тут.

Питання в тому, що треба нам, українцям, вести лінію на те, що у когось є якісь тимчасові оці потреби для того, щоб себе якось можливо десь профілювати як сильного державника. Можливо, Макрону треба було показати, що він от саме цього французького громадянина хоче визволити.

Я повторюю, може, він справді супершпигун, якого на чомусь взяли і для Франції, для національної безпеки Франції це надзвичайно важливо. Не буду казати так чи ні, не знаю. Можливо, якась була для цього у Макрона мотивація, але цю мотивацію можна легко, якщо знову ж таки є політична воля, подолати іншими засобами, які насправді є.

Чому росіяни не виходять на протести

Оце питання: коли здохне їхній уряд, росіяни підуть ставати під стіни цього уряду або Кремля? А може, коли в Москві зникне бензин, тоді підуть? А може, коли вже оті 300 тисяч на гроби майбутні торкнеться ще більше сімейств Російської Федерації, тоді підуть? Бо питання вже правильні, але дії поки що відсутні.

Ірино, питання правильні, і це знову мене відкидає назад туди в ще радянський період, коли на кухнях всі ставили правильні запитання. Але чомусь ніхто не виходив на протест. Тут я маю на увазі в першу чергу Москву.

Чи можливі протести в Росії / Фото – Getty Image

В Україні рух за національне визволення десь нуртував у суспільстві. У нас уже в Києві в 90-му році відбувалися великі події, на Західній Україні це було ще раніше. Одним словом, уже йшла підготовка і вона періодично виплескувалася на вулиці. У Москві такого чекати не можна від слова зовсім.

Це забитий, переляканий народ, який не має дуже важливої однієї якості, яка називається гідність. Якщо ти не маєш гідності, по тобі можуть ходити вздовж, впоперек, зверху, знизу. Немає проблеми, тому що ти все одно терпіла. Ти будеш терпіти все, що завгодно.

От зараз по терпілах пройшлися так званими виборами. Подивіться, фальсифікація на фальсифікації, і ще Путін, вибачте, сказав, що росіяни проголосували за армію, війну. А як же ж, за кого ж би вони ще могли голосувати? Розумієте?

І де ви побачили хоч одного, хто сказав: "Слухайте, що ж це таке робиться? Так же ж не можна, так же ж не можна нахабно, примітивно брехати".

Я вже казав десь, що наша з вами подружка Захарова забила інтернет щохвилинними повідомленнями, як посли, які не повинні мати жодного відношення до голосування, кликали всіх своїх там співвітчизників, щоб вони ж приходили на дільниці та голосували за "Єдиную Россию". Це вже переходило всі можливі межі.

До речі, дивіться, зазвичай ті, що втекли з Росії, вони так чи інакше десь більш опозиційно налаштовані. Подивіться, що показали результати голосування: "Единая Россия" уверенно победила на всех участках". Як можна вірити таким повідомленням?

Скажіть, вже навіть ці самі росіяни, які там сидять, кажуть: "Ну там явно подтасовки". Явно, коли ви бачили, там теж був такий цікавий момент, коли там деякі партії були там 4,95, 4,80 тощо, не проходили, видно, що не набирали цих 5%. І тут раптом за якихось пів дня перескочили через п'ятивідсотковий бар'єр.

Для чого? Щоб сказати, що подивіться, у нас же ж демократія, у нас же ж навіть ті партії, які не є "Единой Россией", вони ж теж пройшли. І ми ж тепер можемо всім сказати, що у нас просто фантастична демократія в країні!

І що, Ірино, я до чого веду? Де реакція? Де реакція людей, які начебто ж проти війни, от ви цитуєте якогось там, що хай там цей уряд здохне. Так для того, щоб він здох, треба щось зробити. Сам по собі він буде дохнути дуже довго.

Це все давно всім зрозуміло. Всім, крім терпіл, крім рабів, які стоять на колінах і отак от протестують.

Тому я думаю, що для того, щоб щось там здохло, треба просто добивати те, що ще функціонує. І величезна подяка нашим Силам оборони, які щодня, щоночі влучають по деяких заводах, які працюють на ВПК, які працюють на ракетну промисловість, на двигуни, на паливо і так далі.

Тобто от коли наші Сили оборони доведуть це, що уже не буде з чого платити російським загарбникам і не буде чим наступати, ну тоді війна закінчиться, бо вона кінцева, допоки є ресурси, вона продовжується. Коли ресурсів для війни не стане, на тому не стане війни. І це залежить не від Трампа, це залежить не від будь-кого іншого, це залежить винятково від українського воїна.

Навіщо Росія тероризує цивільну інфраструктуру України

Інститут вивчення війни пише про те, що росіяни спеціально бомблять по дата-центрах. Водночас хочуть так показати побєдоньку, бо на фронті ж нема. А от оцей терор, який зараз дійсно всюди, мета його яка? Психологічно він не працює. Тобто яка його мета?

Бачите, ви праві, на фронті не тільки немає досягнень, є проблеми для Росії. Про це навіть російські оці так звані воєнкори говорять абсолютно чітко вже.

Просто навіть вони сміються над тим, коли Святогірськ уже – я не знаю, який раз – захоплено, перезахоплено і там уже все. Але звідти наші герої, командири повідомляють абсолютно інші речі. Тобто тут брехня є традиційна, як ми знаємо з вами, в цьому, що робить Путін.

Він намагається оцими картинками по тому, що горять наші дитячі садки, лікарні, школи, дата-центри, можливо якось підіграти оцьому своєму народонаселенню для того, щоб воно щонайменше не писало отаких от речей, які ви щойно цитували, щоб таких було трохи менше і щоб ще створювати ілюзію якогось руху вперед, якоїсь перемоги.

Зверніть увагу. Путін посилив атаки на столицю та Київську область, де тривога лунає понад 10 разів за добу. Невипадково все це відбувається саме тоді, коли Путін заявив, що якщо не принесе своєму народу перемогу на Донбасі, то "його повісять".

Дивіться, якщо він бреше в очі американським посланцям, оце Лі Хуею, і уже той не витримує і каже: "Слухайте, ви нам уже це говорили рік тому і, мабуть, через рік, коли ми приїдемо, будете те ж саме говорити", то що тоді вже говорити про брехню своїй публіці? На цьому стоїть режим Путіна. Він інакше не може, йому нема що запропонувати.

Зараз справді після цих так званих виборів багато хто, коли буде відкривати платіжки за ЖКГ, буде хапатися за валідол, за серце, за голову чи за щось іще. Тому що без цього зібрати додаткові кошти фактично неможливо. А без цих коштів все знову ж таки зупиняється.

Хоч там Набіулліна стрибає до небес і запевняє, що наша зважена політика дає результати, але, як кажуть незалежні економісти, зокрема й російські, доведеться-таки повертати вищу ставку. Вища ставка – це зашморг на кредитуванні. Нема кредитування – нема взагалі жодного розвитку.

От, власне, та сумна перспектива, яка є в Путіна перед очима. Тому йому нічого не залишається, як брехати, казати, що все чудово, і вірити в те, що це стадо буде йти за ним далі.