Масштабний осуд слів Сікорського, як зі сторони польського уряду, так і зі сторони громадянського суспільства дозволяє видихнути. Проте, слід враховувати, що напередодні виборів до Сейму Польщі маніпуляції на тему України все частіше ставатимуть центральним питанням у внутрішній політичній боротьбі. 24 Канал проаналізував, наскільки ця внутрішньополітична боротьба може вплинути на масштабну підтримку України.

До теми Ексголова МЗС Польщі заявив, що його країна розглядала розділ України

В інтерв'ю Radio ZET Радослава Сікорського запитали щодо його теорії про те, що думає правляча партія "Право і Справедливість" про розділ України. Сікорський, у відповідь, не лише не заперечив цю недолугу теорію, а навпаки заявив, що польська влада буцімто дійсно розглядала такий варіант у перші дні вторгнення.

Гадаю, що в перші десять днів війни був момент сумнівів, коли ми всі не бачили, як все буде, що можливо Україна впаде. Якби не героїзм Зеленського і допомога Заходу, могло статися різне,
– сказав Сікорський.

Скандальні слова Сікорського відразу ж засудив прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Очільник уряду наголосив, що ексголові МЗС варто зважувати свої слова, а не повторювати тези російської пропаганди. Моравецький також закликав польську опозицію відхреститися від слів Сікорського.

Голова Виконавчого комітету правлячої партії "Право і Справедливість" Кшиштоф Соболевський пригадав ексміністру ще один гучний епізод, також пов'язаний з його політикою щодо України.

Заступник голови МЗС Павел Яблонський написав, що Сікорський повторює брехню російського міністра закордонних справ Лаврова та інших російських пропагандистів.

Польські активісти також почали активно ставити питання, а чи був взагалі Сікорський тверезим, коли озвучував "плани уряду Польщі з поділу України", а також прямо питали, чи дійсно політик отримує гроші з Кремля за подібні вислови, адже це вже не вперше, коли Сікорський прямо грає на руку Росії та їхній пропаганді.

Польський журналіст Кшиштоф Фозетт нагадав про рішення Сікорського про "відкритий прикордонний рух між Польщею та Калінінградом, а також про його "Дякую, США", коли Сікорський фактично звинуватив американців у підриві газопроводу "Північний потік".

Обурення у польському сегменті соцмереж дійшло до тієї точки, коли Сікорського почали прямо закликати відмовитися від своєї політичної кар'єри.

Проблема також полягає в тому, що Радек Сікорський не просто посередній польський політик або чиновник, він очолював МЗС Польщі, а також Міноборони, а отже мав би усвідомлювати наслідки подібних заяв. Зрештою, складається враження, що це було сказано навмисне, проте не зрозуміло на яку внутрішню аудиторію такі слова були націлені, адже левова частина польської опозиції, до якої відноситься і "Громадянська платформа" – партія самого Сікорського, неодноразово висловлювалися за підтримку України.

Водночас офіційної реакції України на заяву польського політика станом на сьогодні нема. Реакції не висловлювали ані міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, ані посол України в Польщі Василь Зварич, ані президент України Володимир Зеленський. Також немає реакції і від посла Польщі в Україні Бартоша Ціхоцького.

Свою активну політичну кар'єру Радослав Сікорський почав ще у 2005 році. Він отримав мандат як безпартійний кандидат, проте з допомогою чинної правлячої партії "Право і Справедливість". Згодом він обійняв посаду міністра оборони Польщі, але вже у 2007 подав у відставку, як каже сам політик, через конфлікт з тодішнім головою розвідки.

Того ж 2007 року Сікорський був призначений міністром закордонних справ у першому уряді Дональда Туска – експрем'єра та голови партії "Громадянська платформа", яка нині є основною опозиційною силою "ПіС". Зрештою, основну частину своєї політичної кар'єри Радек Сікорський побудував саме в "Громадянській платформі", до якої він відносить себе й зараз.

Втім, проблема полягає не у внутрішніх розбіжностях між польськими політиками, адже ці питання залишаються на розсуд самих поляків. Самого Туска та наближеного до нього Радослава Сікорського вже тривалий час звинувачують у відході від політики підтримки України.

Автори цього документу стверджують, що "Росія має для Заходу велику економічну та політичну цінність, Москва веде потужну боротьбу з ісламським тероризмом, а запаси природних ресурсів можуть суттєво посилити економіку західного світу". Натомість підхід до України там пропонують "реалістичний" та "дружньо-критичний". Фактично, замість реальної інтеграції України в західну спільноту в документі запропонували створити штучні інституційні зв'язки.

При цьому, Радек Сікорський у 2011 році отримав орден Ярослава Мудрого від тодішнього президента України Віктора Януковича. Можна припустити, що це була символічна нагорода, адже така практика використовується у багатьох країнах світу, а сам Сікорський має подібні нагороди й від інших країн. Втім, Янукович нагородив Сікорського "За значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, реалізацію міжнародних гуманітарних програм, багаторічну плідну громадську діяльність". Який саме внесок зробив Сікорський у подолання Чорнобильської катастрофи 1986 року, залишається загадкою.


Радослав Сікорський отримує орден Ярослава Мудрого від Януковича / фото AFP

Вже за кілька років Сікорський потрапив у скандал через своє звернення до української опозиції, яке звучало радше як погроза, ніж порада врегулювати ситуацію на Майдані.

Згодом, в одному зі своїх інтерв'ю, Сікорський також зізнався, що під час візиту Дональда Туска до Москви 20 жовтня 2014 року, президент Росії Владімір Путін пропонував йому окупувати західну частину України. Путін стверджував, що Україна – штучне утворення, а Львів – взагалі польське місто. Врешті, Сікорський визнав, що помилявся. Втім, знаючи риторику Владіміра Путіна повірити в подібну пропозицію доволі просто, а в купі з останніми заявами Сікорського, не зрозуміло, наскільки серйозно у тодішньому польському уряді сприйняли подібну "пропозицію", адже Сікорський заявив тоді, що Туск не відповів, бо "знав, що його записують".


Дональд Туск та Владімір Путін / Фото newspix.pl

Вже після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну від Сікорського пролунали декілька гучних проукраїнських заяв.

Наприклад, він прямо заявив, що після порушення Росією Будапештського меморандуму, Захід цілком може подарувати Україні ядерну зброю. Зрештою, партія "Громадянська платформа" також декларує, що яким би не був результат виборів, підтримка України з боку Польщі збережеться на високому рівні.

Враховуючи рівень суспільної підтримки України в Польщі, ймовірно, подібні заяви є частиною популістського політичного піару, проте це остаточно стане зрозуміло, коли завершаться вибори у польський Сейм.

2023 рік стане для Польщі одним із найбільш інтригуючих, адже владна партія "Право і справедливість" потрохи здає позиції, натомість опозиція набирає обертів, утворюючи потужну коаліцію. Результат цих виборів може вплинути й на відносини Польщі з Україною, проте і правляча партія, і опозиція запевняють у всеосяжній підтримці нашої держави.

Втім, опитування, які проводили соціологи у 2022 році показують, що громадськість цього разу віддає перевагу опозиційним силам. Підтримка "ПіС" вже давно впала нижче 40% та ледве долає позначку у 35%. Натомість популярність "Громадянської коаліції", яку також очолює колишній прем'єр Дональд Туск навпаки зростає.

Згідно опитувань, цього разу парламент буде більш неоднорідним, особливо у частині політичних програм, бо на місця в Сеймі, крім двох основних кандидатів, претендують ще кілька партій: центристська "Польща 2050", "Ліві", аграрна "Польська селянська партія" та ультраправа "Конфедерація", які цілком здатні подолати необхідний п'ятивідсотковий бар'єр.


Динаміка рейтингу польских партій / Інфографіка Politico

Основна баталія у польському політичному житті, швидше за все, точитиметься навколо внутрішніх питань, таких, як право на аборти та конфлікт між Європейським Союзом та Польщею, де ЄС критикує Польщу за недосконалу судову систему. Туск, при цьому, був головою Європейської Ради та президентом Європейської народної партії в Європарламенті, а отже, він активно просуватиме компроміс з ЄС, звинувачуючи своїх опонентів у євроскептицизмі.

При цьому, опозиції навряд чи вдасться швидко реалізувати свій задум, адже президент Дуда все ще має право вето на будь-які рішення Сейму, схвалені малою більшістю депутатів.

Головною ж проблемою для України залишається те, чи стане питання підтримки нашої держави підійматися під час передвиборчих перегонів, а також чи точитиметься навколо України суперечка в майбутньому польському парламенті, яку форму він би не прийняв після виборів.

Враховуючи бекграунд Дональда Туска та останні заяви Радослава Сікорського варто бути готовими, що подібні скандальні заяви час від часу лунатимуть від польських політиків. Втім, не варто також перебільшувати вагу подібних висловів для польського суспільства, яке, судячи з усього, повністю усвідомлює всю небезпеку з боку Росії та навряд чи дозволить своїм політикам прямо проводити антиукраїнську політику.