Реальних конкурентів у Путіна не було взагалі. Адже ні комуніст Зюганов, ні одіозний Жиріновський своїх кандидатур на вибори не виставили. Натомість Компартія та ЛДПР обмежилися незрозумілими технічними кандидатами, які набрали незначну кількість голосів.
Путіну також протистояла опозиціонерка Ірина Хакамада, яка у підсумку змогла заручитися підтримкою лише 3 % виборців, майбутній радник Путіна з питань України Сергій Глазьєв та Сергій Міронов, який через кілька років очолив російський парламент.
На фоні таких конкурентів Путін легко виграв вибори, набравши понад 70% голосів. Його підтримали 49 з половиною мільйонів росіян. Спостерігачі від країн СНД у своїх висновках були одностайні — вибори відбулися без порушень.
А експерти від ОБСЄ та інших західних організацій в унісон запевняли — вибори відбулися з численними порушеннями, адже Путін, як єдиний кандидат від влади, тотально домінував у телеефірах та активно використовував адмінресурс.
До слова, вибори президента Росії 2004-го року були останніми, коли в бюлетені окрім прізвищ кандидатів, стояла графа "проти всіх". "Галочки" та "хрестики" в ній залишили майже 2 з половиною мільйони росіян. Після своєї перемоги Путін зробив усе, аби максимально укріпити свою владу, і на довгі роки залишитися господарем Кремля.