Дивлячись на ще юного Ганді ніхто й подумати не міг, що за кілька десятиліть цей хлопець визволить Індію з-під британського гніту. Він був сором'язливим та й особливими успіхами у навчанні не вирізнявся.

Боротьба за права індійців розпочалась щоправда у Південній Африці, де він працював юрисконсультом торговельної фірми. Ганді обурювало, що до його співвітчизників тут ставляться як до людей другого сорту. Маючи позаду юридичну освіту у Лондоні він почав писати петиції до уряду, вимагаючи таких же прав як і у білих південноамериканців.

Кульмінацією протестів стане відмова від обов'язкової реєстрації, коли індійці демонстративно спалювали ганебні повістки. І хоч його, як ватажка демонстрантів, ув'язнили, однак метод подіяв. Уряд дозволив реєструватись добровільно. Саме цей випадок і наштовхнув Ганді на стратегію ненасильницького опору.

Вдруге він застосує її вже на батьківщині. Ставши ідейним лідером Індійського національного конгресу, організовував велелюдні мітинги та закликав бойкотувати англійські товари, передусім сукно. Надихаючи своїм прикладом, Ганді ходив лише в тому одязі, що сам зіткав на ручному станку, що з часом перетвориться на символом боротьби. Вдалось йому й покласти край монополії британців у виробітку солі, яка тривала 300 років.

Національний герой виступав за права жінок, поширення початкової освіти, введення правил особистої гігієни та заборону алкоголю. Його неодноразово кидали за грати, заковували в кайдани відправляли на важкі роботи. А він й далі продовжував боротьбу. 16 разів оголошував голодування, як проти дій влади, так і власних громадян.
Під час Другої світової війни Ганді проголосив, що Індія не братиме участі у війні за свободу, адже їй самій у свободі відмовлено.

За п'ять місяців до смерті Ганді Індія мирним шляхом таки домоглася незалежності. Своїм життям Ганді довів свій принцип боротьби . "Спочатку вас не помічають, потім над вами сміються, потім з вами боряться, а потім ви перемагаєте." Місія 78-річного Ганді була завершена.