Санкції повинні були послабити російську економіку до такого стану, коли вести війну стане важко або й зовсім неможливо. Додатковим аргументам мала б стати активна допомога Україні сучасним озброєнням і технологіями захисту від ворожих ракет.

Цікаво Скільки грошей Росія витрачає на ракети й хто їй допомагає: інтерв'ю з Подоляком

Війна в короткій перспективі вже на початку призвела до суттєвого зростання цін на енергоносії – це природна реакція ринку.

  • Оскільки, за деякими даними, до 60% доходів російської економіки припадали саме на вуглеводні, це дозволило Москві непогано заробити в першій половині 2022 року. Санкції ще не почали діяти, а західні компанії та уряди "запасалися наперед" енергоносіями, насамперед – нафтою та газом.
  • Через деякий час ціни на вуглеводні впали на кілька десятків відсотків. Санкції почали діяти, продавати нафту і газ на зовнішні ринки ставало дедалі важче, а Європа (не враховуючи Угорщину) практично повністю відмовилася від російського газу та нафти.
  • На додаток до втрачених головних джерел доходів почалася втеча з Росії сотень тисяч кваліфікованих та освічених працівників. Згодом – падіння курсу національної валюти до 100 рублів за долар США.

Все це вже сталося з Росією та її економікою. Але чому всього цього виявилося замало для того, щоб швидко вигнати окупантів з нашої землі? Росія й надалі продовжує атакувати Україну, керована маніяком, що вирішив знищити нашу державу.

Проте Мінфін РФ разом із їх центробанком вживають термінових заходів для стримування падіння курсу національної валюти, підвищуючи облікову ставку та обмежуючи імпорт. За словами керівників, "курс рубля не такий важливий, як стримування інфляції".

Але це незворотний процес, інфляцію все одно приборкати не вдасться, адже російська економіка залишається дуже "імпортозалежною", виготовляти більшість товарів і навіть харчових продуктів росіяни так і не навчилися.

Але пропагандистів це не стримує, а тому профільне міністерство нещодавно навіть зробило прогноз росту російської економіки у 2023 році на 1,2%. Якщо взяти до уваги, що країна перебуває у стані війни з половиною західного світу, це доволі непоганий трюк для внутрішнього споживача.

Проте не варто забувати, що макроекономічні показники в Росії не можуть слугувати об’єктивним джерелом даних. Це не більше, ніж ще один інструмент пропаганди та владної машини Кремля.

Але не поспішайте дивуватися і намагатися пояснити парадокс! Все через те, що Росстат вчергове змінив методологію розрахунку показника: тепер бідними вважають лише тих, хто живе гірше за своїх сусідів у регіоні.

Умовно, якщо всі сусіди їдять капусту та воду з капустою, то бідним буде вважатися лише той, хто має лише воду. The Insider провів власні розрахунки й дійшов до висновку, що кількість малозабезпечених не зменшилася на 1,7 мільйона, а навпаки – зросла на 2,3 мільйона осіб!

Один із трьох росіян зараз "працює лише на унітаз", тобто грошей вистачає грошей лише на їжу. А кожному десятому – не вистачає навіть на це. Фактично за межею бідності в Росії перебуває близько 20 мільйонів осіб, а це майже в 1,5 раза більше, ніж показує офіційна статистика. І це ще один доказ того, що разом із телебаченням та іншими медіа в Росії, Росстат є не більше, ніж пропагандистським інструментом, що покликаний донести наступну сентенцію: "Війна впливає на нашу економіку, але ми сильні й ми з усім впораємося!"

Яким є реальний стан фінансів у Росії не знає ніхто, крім особливо наближених до Путіна. Але є всі підстави зробити припущення, що російська економіка перебуває у стані вільного падіння:

  • Завдяки санкціям, вдалося перекрити основні джерела наповнення російського бюджету,
  • Продаж вуглеводнів Китаю та Індії за зниженими цінами не може компенсувати величезних втрат,
  • Продаж зерна (ще одне значне джерело надходжень від експорту) також суттєво впав.

Але є ще декілька моментів.

Під час короткотривалого заколоту Пригожина російський рубль вчергове впав, і це було ще одним стрибком вниз, схожим на падіння після початку повномасштабного вторгнення. Зараз рубль є в найгіршому стані за всю свою новітню історію, і став однією з найслабших валют світу.

Скоротилися доходи від ще однієї експортної галузі – озброєння. За деякими даними падіння за цією статтею було майже п'ятикратним – з 50 мільярдів у 2021 році до близько 11 мільярдів у 2022 році.

Путін прорахувався: він так активно "підсаджував на енергетичну голку" Європу, що в підсумку отримав єдиного клієнта на свій головний продукт із вуглеводнів – Захід. Але Захід, хоч і не відразу, консолідувався і ввів цілу низку санкцій, спрямованих якраз проти цього.

"Картковий будинок розвалився" і Путін вступає у ще більш ризиковані відносини, які цього разу роблять його режим дуже вразливим і залежним від цього одного клієнта. Це вже стало "геополітичним кліше", але Росія стає все більше залежною від Китаю, куди експорт (у порівнянні із довоєнним) зріс удвічі.

  • Але для Китаю Росія є "невеличким зовнішньоекономічним партнером", одним із багатьох. Наразі, виглядає так, що Пекін зацікавлений у тому, щоб режим Путіна продовжив своє існування.
  • Але справи в китайської економіки також не найкращі та продовжують погіршуватися. А "воронка" від занурення китайської економіки в кризу точно затягне за собою на дно і Росію.

Всі зазначені вище дані вказують на те, що тенденція для російської економіки невтішна, а Росія відступає на десятиліття назад, поглинаючи у вогні війни свою економіку і національні багатства та заощадження своїх громадян. Фактично, Росія вже зараз спалює ресурси майбутнього, щоби компенсувати витрати нинішньої війни. І все це заради божевільної ідеї їхнього фюрера.

Обираючи власний народ, Путін вирішив хоча б частково компенсувати збитки та втрати своїх наближених олігархів: масова націоналізація активів західних компаній, що вийшли або виходять із Росії, відбувається, за даними Financial Times, "за пів ціни". При цьому, "десятина" від такого продажу активів спрямовується до російського бюджету. Після цього, жодна західна компанія не інвестуватиме в Росію протягом десятиліть. "Масова приватизація 2.0" або "Венесуела 2.0", де все найкраще "роздали найкращим друзям", а потім "хоч трава не рости".

Проте втримати Росію виключно економічними та фінансовими аргументами не вдається. Що ж можна ще зробити?

Поруч зі зростанням військової та економічної допомоги Україні, а також наданням необхідних видів озброєння, які досі затримуються, необхідно посилити санкції та ввести вторинні санкції.

Вони мають бути направлені проти країн, компаній та осіб, які допомагають Росії обходити санкції. А таких охочих "заробити легкі гроші" по всьому світу виявилося чимало.

  • Організації, що займаються аналізом компонентів російської зброї, захопленої на полі бою, та залишків збитих ракет навесні та влітку 2023 року, коли санкції давно вже "працювали на повну потужність", виявили в російській військовій техніці та ракетах сотні компонентів вироблених у країнах, що підтримали санкції проти Росії (загалом понад тисячу).
  • В тому числі напівпровідникові чипи, виготовлені американськими компаніями або їхніми підприємствами (загалом понад 2/3 від усіх західних компонентів у зброї). Зробити це росіянам допомагає насамперед Китай, на який за даними Київської Школи Економіки, припадає близько 70% життєво необхідних компонентів для зброї.
  • На другому місці – Туреччина (хороша ілюстрація до "багатовекторної політики Анкари"). Водночас за останній рік "різко зріс" імпорт напівпровідників у таких країнах як Киргизстан та Мальдівські острови, які важко "запідозрити" в розвитку високотехнологічних виробництв.

Не слід забувати й про виробників тих самих чіпів – вони точно не відносяться до наївних простаків, що повірили в появу нової "Кремнієвої долини" десь у Киргизстані чи на Мальдівах. Саме тому санкційні покарання мають стосуватися і їх. Вдалося ж колись тим же Штатам змусити банки припинити "глобальну мийку грошей", ввівши систему Know Your Client, у якій функцію первинного моніторингу і відповідальність за чистоту фінансових операцій несе саме банк.

До теми Як "райські" Мальдіви постачають Росії мікросхеми на мільйони та допомагають обходити санкції

І цей напрямок мав би стати головним пріоритетом. А загроза втрат від введених санкцій мала б бути в рази, в десятки разів відчутнішою та "дорожчою", ніж швидка вигода від заробітку на їх обходженні.

Наступний напрямок санкційного тиску вказує The Economist, де зазначають, що лише близько 100 мільярдів доларів російських олігархів було арештовано (заморожено) за кордонами Росії. А це – не більше 1/4 від загальної суми, на яку вже зараз можна накласти арешт. Отже, "в запасі" у нас є ще близько 300 мільярдів доларів на відновлення України.

Безперечно, Захід допомагає Україні в цій важкій війні. І так, безперечно, ми вдячні за цю допомогу! Але в українців просто немає часу чекати, поки з наявними дірками в "санкційному мішку", який Захід "зав'язав", економіка Росії задихнеться, і Путін просто не зможе фінансувати жахливу війну, що розв'язав.

Захід має зробити ще кілька рішучих кроків, якщо не лише декларативно, але насправді вірить у цінності, які проповідує, і дійсно хоче допомогти Україні.