2024 рік показав, що Росія є буквально "Колосом на глиняних ногах". Величезна за своїм населенням і територіями держава, що марить геополітичним лідерством, виявилася здатною просуватися на фронті коштом неймовірних втрат та непропорційних вливань у військово-промисловий комплекс. Москва примудрилася виготовляти тисячі "Гераней" та "Гербер", зняти ступінь з ракети "Кедр", назвавши те, що залишилося, – "Орешником", однак без масових постачань снарядів з КНДР, підтримки Китаю та відправлення військових Північної Кореї її успіхи у війні проти України були б вкрай обмеженими. Ба більше, всі досягнення у війні проти України відбувалися на фоні різкого падіння в реальних секторах економіки.

Трильйони рублів, виділені для зняття з консервації танків, виготовлення "Іскандерів" та "Кинджалів", шалені збільшення виплат за підписання контрактів, інші витрати на війну, а також удари України далекобійними безпілотниками створили для російського уряду економічну ситуацію, що практично неможливо системно контролювати. Щоб у росіян не стався обвал банків чи масове банкрутство забудовників, або ж колапс на ринку пального, посадовцям доводиться гасити пожежі в ручному режимі. При цьому практично завжди порятунок однієї галузі обумовлює падіння в іншій, заганяючи Кремль в економічний цугцванг.

Проте саме через те, що Росія є фізично великою і досі має багато нафтодоларів, Путін має змогу повноцінно фінансувати ведення бойових дій. Однак вдавати, що війна ніяк не відбивається на рівні життя населення, російському президенту вже не вдається.

Чи може російська економіка взагалі розвалитися та що очікує на мешканців країни-терористки у 2025 році в економічному плані – про це 24 Канал поспілкувався з координатором експертних груп Економічної експертної платформи, асоційованим експертом CASE Україна Олегом Гетманом, економічним аналітиком та одним із ведучих просвітницької ініціативи "Останній капіталіст" Данилом Шевченком, а також із фінансовим директором Publicis Groupe Ukraine Ігорем Крикуном.

На превеликий жаль, керівники російського міністерства фінансів і Центробанку вкотре продемонстрували вкрай професійні підходи щодо реакції на пов'язані з війною, санкціями та іншими економічними викликами. Саме Набіулліна та її колеги зуміли пом'якшити безліч ударів по економіці країни-бензоколонки настільки, що Росія миттєво не посипалася у 2022 – 2023 роках. Успішно діяли вони й у 2024-му.

Утім, оскільки за майже 3 роки великої війни всі зусилля російського керівництва були направлені виключно на фінансування вбивств українців, а на всі інші галузі економіки Путіну та його поплічникам було наплювати, Сілуанов та керівниця Центрального банку могли хіба що відтерміновувати настання жорсткої кризи. За великим рахунком, саме цим вони й займалися усі ці 12 місяців. Постійно підвищували облікову ставку, відтермінувавши інфляційну хвилю, балансували між тим, у яких сферах забрати кошти для сплати оборонних замовлень тощо. Самої ж боротьби зі знеціненням грошей у цьому не спостерігалося, оскільки для забезпечення окупаційного війська "гарматним м'ясом" та хоч якоюсь технікою, у Росії шалено друкували рублі.

Наразі облікова ставка у нашого скаженого сусіда вже вища, ніж у Лівані. Проте вона далека від ліміту, оскільки через амбіції "великого геостратега" всі заходи, що вживає Набіулліна, не працюють. Центробанк вже навіть не намагається придавити інфляцію, а лише робить так, аби вона зростала поступово. Бо збільшення виплат добровольцям, виробництво ракет, безпілотників та всього, що згорить у вогні війни, тільки знецінює "дерев'яні". Дружини окупантів купують собі шуби, айфони, автівки, побутову техніку – товари, які у Росії або дуже мало виробляють, або завозять з-за кордону. Усі, хто заробляє на війні, починають витрачати гроші прискореними темпами, збільшують попит на продукти, на житло. І це стимулює інфляцію,
– зазначив Данило Шевченко.

Задрана вгору облікова ставка фактично блокує взяття бізнесами будь-яких кредитів, оскільки для повернення грошей банкам за умов 30 – 40% річних підприємці повинні мати просто шалену маржу. За майже три роки жорсткої політики регулятора, у Росії з'явилося дуже потужне лобі пом'якшення ставки рефінансування. У 20 числах грудня, перед черговим засіданням регуляторного органу, Набіулліну відкрито критикували й деякі депутати Держдуми, і російські мільярдери. Тому, несподівано для всіх, очільниця головної фінансової установи країни-агресорки "перевзулася" й заявила, що "нема передумов для підвищення облікової ставки", хоча тижнева інфляція показала рекордне зростання.

З точки зору економіки таке рішення є відверто програшним для всіх сторін, оскільки 21% для кредитування банків – абсолютно захмарний показник, що ніяк не дає розвиток реальному сектору. При цьому ця величина й не вирішує проблем Росії з інфляційними показниками, адже гроші на ринок заходять не в природний спосіб, а виключно шляхом роздування військово-промислового комплексу.

Крім того, неабияк підриває курс і знищує економіку міграційна політика Росії. Замість того, щоб збільшити залучення іноземців до роботи, Путін і його банда влаштовують облави на мігрантів, змушують їх або відправлятися на війну, або повертатися додому. Це позбавляє бізнес доступу до робочої сили, якої країні-терористці й без того не вистачає: між працею в супермаркеті за 20 тисяч рублів і відправленням на смерть в Україні за пів мільйона, умовний Іван із села Середній Васюган без вагань обирає другий пункт. Те саме стосується будь-якої роботи на причетних до ВПК підприємствах.

Інші галузі економіки, зокрема бізнес, вимушені конкурувати з військовим сектором, який має державне фінансування, дешеві кредити та гарантію на стабільне оборонне замовлення. То ж цивільні підприємства вимушені підіймати оплату праці, тоді як ефективність виробництва в них або залишається на тому самому рівні, або взагалі падає.

Саме тому реальна річна інфляція в Росії сягає відмітки у понад 20%, зростають ціни буквально на все, тоді як гроші стають доступнішими лише для не надто великої частки населення, яка безпосередньо бере участь у війні або ж підтримує її ведення.

Утім, і підприємства, що обслуговують оборонку, теж відчувають на собі здешевшання рублів. Керівники компаній військово-промислового комплексу постійно скаржаться на те, що держава розраховується з ними згідно з цінниками, які через місяць-два стають вже застарілими.

Коли на рахунки заводів надходять кошти, ремонт чи виготовлення, наприклад, танка, коштує одну суму. Проте через пів року цих грошей на проведення запланованих робіт, придбання запчастин вже не вистачає. Перекредитуватися цим компаніям не так і легко, адже облікова ставка для них дуже висока,
– зазначив Олег Гетман.

Неабияк на послаблення рубля впливають і санкції, які відчутно впливають на Москву попри всю їхню дірявість. Обмеження, які цивілізований світ накладає на фінансовий сектор Росії, завдають відчутних ударів по стійкості рубля. Дефіцит іноземної валюти збільшує її вартість, тоді як Кремлю доводиться розраховуватися за так званий паралельний імпорт якраз у доларах чи євро.

Після того як Штати трохи притисли хвоста компаніям з Туреччини, Казахстану, Вірменії та інших країн низької соціальної відповідальності, потік підсанкційних товарів до Росії зменшився. Зрозуміло, що повністю перекрити всі канали постачання західної продукції не вийде, але кожне обмеження здорожчує ціну товару. Кремлю доводиться вибудовувати нові ланцюги паралельного імпорту, створювати логістичні центри, орендувати склади, офіси. Це все чимало коштує,
– підкреслив Шевченко.

Негативно на інфляційні процеси впливає також і той факт, що Росія має дефіцитний бюджет. Аби тільки перекрити витрати на війну, окупантам доводиться постійно тягти кошти з ліквідної частини Фонду національного добробуту, змушувати банки купляти облігації внутрішньої позики тощо. Однак попри прогнози багатьох фахівців, ця кубишка навряд чи спустошиться найближчим часом. Хоч там і залишилося приблизно 50 мільярдів доларів із приблизно 500, на думку експертів, очільники фінансового сектору Росії максимально уникатимуть повного зникнення коштів на цих рахунках.

Можливість обмежити витрати з Фонду національного добробуту в керівництва держави-агресорки дійсно є. Це і заплановане на початок 2025 року підвищення податків, і скорочення виплат пораненим військовим, введення продуктових талонів спочатку на додачу, а згодом і замість соціальних виплат. Утім, усі ці заходи аж ніяк не сприятимуть зниженню інфляції, оскільки без припинення війни економіка Росії ніяк не здатна почати своє оздоровлення. Процеси девальвації рубля наші північні сусіди ніяк не зможуть зупинити, а це означає, що з кожним місяцем продовження агресії населення все більше відчуватиме на собі економічні наслідки імперської політики Кремля.

Не менш цікавою є й ситуація з російськими забудовниками. Два з гаком роки великої війни банки продовжували роздавати населенню пільгові іпотечні кредити. Робили це вони здебільшого для підтримки компаній-гігантів, які сумарно складають близько 10% від російського ВВП. При цьому чим більше держава давала можливостей росіянам купити квартиру в кредит, тим більший відсоток відверто неплатоспроможних громадян отримували позики.

Забудовники ж попри всі негативні прогнози майже три роки відмовлялися від зниження цін, а також продовжували зводити нові й нові житлові комплекси у сподіваннях, що держава й надалі фінансуватиме пільгову іпотеку, а люди куплятимуть у них квартири. Так було аж до моменту, коли у Росії накопичилася ледве не критична маса кредитів з підвищеним ризиком, розданих громадянам. У зв'язку з цим російські чиновники скасували спеціальні іпотечні програми, а з урахуванням того, що саме на пільговиків приходилося майже половина проданої первинної нерухомості, продажі забудовників миттєво впали ледве не до нуля. Вже у вересні 2024 кількість нереалізованих квартир по всій Росії досягли рекордної відмітки у 55 мільйонів квадратних метрів.


Показники продажів нерухомості на первинному ринку у Росії станом на вересень 2024 / Скриншот російського сервісу

Обвал на ринку призвів до стрімкого падіння акцій всіх російських будівельних компаній. Крім того, вкрай сильно впали продажі виробників цементу, арматури, піску та всіх інших фірм, що виготовляють щось для ремонтів житла і будівництва.

Забудовники, що мають велику кількість боргів перед банками, опинилися на межі банкрутства, оскільки для розрахування з фінансовими установами їм потрібні продажі. Натомість у більшості населення нема грошей ані на перший внесок по іпотеці, ані на те, щоб у подальшому її виплачувати.

На балансі в банків станом на кінець 2024 року накопичилося 9 трильйонів іпотечних кредитів, які потребують субсидіювання. Жодна з фінансових установ по окремості не має таких резервів. Ба більше, згідно з нормативними актами, сукупні резерви всієї російської банківської системи мають сягати відмітки в 5 трильйонів рублів. І на фоні цього прем'єр Мішустін на догоду Путіну намагався проштовхнути питання зняття лімітів із сімейної іпотеки. На жаль для нас, це рішення не було прийняте. Тож "Пік", "Самолёт" та інші девелопери-гіганти входять у 2025 рік на межі банкрутства.


Акції найбільших російських девелоперів впали до мінімуму після скасування пільгової іпотеки / Скриншот із сайту investing.com

Єдиний шанс для їхнього порятунку – дотування від держави, однак складно сказати, коли саме будівельна бульбашка у Росії лусне, і чи станеться це взагалі.

Останніми роками Кремль займався спробами порятунку забудовників, намагаючись вливати у сектор купу грошей шляхом фінансування пільгових програм. Попри санкції та інші різноманітні обмеження, завдяки "дешевим" мільярдам, девелопери встояли. Проте вони не робили нічого, аби мати можливість самостійно вижити: не зменшували обсяги будівництва, не знижували ціни для того, аби їх товар став доступнішим та привабливішим. Зараз, коли держава вже не має можливості бездумно витрачати трильйони, їх навряд будуть рятувати,
– зазначив Шевченко.

Якщо таке все ж станеться, інфляція просто улетить у небо. Проте надрукувати гроші та оголосити, що держава платитиме за населення якусь частку іпотечних кредитів, не вийде. Грошей нізвідки не буває. У разі дотування забудовників, Кремлю доведеться збільшити видатки й без того дефіцитного бюджету. Їм доведеться збільшувати залучення коштів від облігацій внутрішньої позики, однак тоді Центробанк буде вимушений пропонувати купити його папери дорожче, щоб це було цікаво бізнесу. А з цим вже є великі проблеми, оскільки ОВДП мало хто хоче купляти. В середині грудня, до прикладу, ЦБРФ зміг продати тільки 10% від запланованого обсягу.

Станом на кінець 2024 року, російські громадяни заборгували банкам понад 36,5 трильйона рублів (для порівняння, заплановані доходи бюджету-2025 сягають 40 трильйонів), а юридичні особи та підприємці нахапали кредитів на 66,5 трильйона. При цьому постійно відбувається зростання саме протермінованих виплат.

Тим не менше стверджувати, що банки хоч у якійсь перспективі можуть збанкрутувати, не можна. Навіть попри дефіцити короткострокової ліквідності, при яких банки скуповують внутрішні облігації. Річ у тому, що російський ринок є насправді великим. Фінансові установи можуть заробляти банально за рахунок транзакцій та комісійних доходів.

Що в Україні, що, на жаль, у Росії, одні з найкращих центральних банків у світі. У них по-своєму, а у нас – по-своєму. Країна-агресорка мала дуже досвідчених банкірів ще у 90-х. Людей, які пережили не перший, і, будемо сподіватися, не останній, дефолт. Їх фахівці підлаштовуються під ситуацію, намагаються мінімізувати удари та ризики, і роблять це достатньо непогано. Звісно, у наших сусідів може початися криза неплатоспроможності, проте нема сенсу гадати, чи це буде і коли саме. Загалом, банки у ворожій державі заробили дуже багато у період адаптації 2022 – 2023 років. Та й зараз вони інтенсивно кредитують бізнес, – наголосив Шевченко. – Умовний ВТБ, наприклад, взагалі як сир у маслі катається за рахунок того, що у КНР існує юридично відокремлений від нього "ВТБ Шанхай". По факту це повноцінний російський банк, але за документами – китайський. Через нього проходять платежі між Москвою і Пекіном. Іноземні ж фінансові установи й взагалі прекрасно почуваються, показуючи захмарні прибутки. Бо вони не відрізані від SWIFT, і дають росіянам змогу не відчувати санкцій.

При цьому якогось реального стимулу для закордонних банків покинути російський ринок практично не існує: для тих, хто залишився, цілком нормальним є фінансування загибелі тисяч цивільних українців, а в фінансовому плані жодних проблем не проглядається. Євросоюз та Штати не особливо тиснуть ані на ICBC Bank, ані на OTP Bank чи Bank of China з Credit Europe Bank. Натомість російський уряд показово блокує будь-які спроби купити Raiffeisen Bank International та UniCredit, які захотіли вийти з ринку країни-вбивці.

Ліквідація банків типу "Гарант-Інвест", чия діяльність була пов'язана здебільшого з утриманням купи ТРЦ, скоріше є винятком із правил. Щоправда, з торговельними центрами у росіян насправді все погано, адже власникам дешевше спалити приміщення та отримати страховку, ніж отримувати збитки. Тож власники такої комерційної нерухомості ризикують опинитися на місці "Гарант-Інвесту", яка буквально за один день 26 грудня стала фактичним банкрутом. У портфелі фінансової організації було без малого 7 великих ТЦ у Москві та Підмосков'ї.


Акції "Гарант-Інвесту" скотилися до рівня сміттєвих після оголошення про відгук ліцензії / Скриншот з російських ресурсів

Те ж саме стосується й інших міжнародних компаній, які залишилися на російському ринку або ж повернулися на нього через ребрендинг чи фірми-прокладки.

На початку повномасштабного вторгнення ми бачили, як деякі західні гіганти просто згорнулися й пішли з Росії. Проте чимало компаній умовно продали свої філії місцевому менеджменту за копійки. Просто документально переоформили власність. Багато крупних гравців ринку залишилися, кажучи у виправдання, що вони буцімто створюють робочі місця, піклуються про російських дітей. Мовляв, не беруть участь у фінансуванні війни. У 2022 та 2023 роках на Заході працювали ціли синк тенки щодо того, як змусити міжнародний бізнес покинути Росію. Проте Кремль зробив так, щоб ціна виходу з його країни стала непомірно великою. Будь-яка компанія, що оцінювала свої інвестиції, наприклад, у 100 мільйонів, могла отримати після продажу активів якісь 5 – 10. Тому далеко не факт, що без якихось рішучих заборон з боку європейської чи американської влади ті фірми, що залишилися на російському ринку, підуть з нього. Поки що ніякої політичної волі колективного Заходу в цьому напрямку ніхто не бачить,
– зазначив Ігор Крикун.

Утім, вихід із країни-агресорки умовного Auchan чи Nestle навряд вдарить по російському бюджету, оскільки ці компанії Кремль націоналізує разом із всіма заводами та фабриками. Оскільки більшість іноземних інвесторів мають у Росії замкнуте коло виробництва, росіянам достатньо просто змінити назву бренду, аби продовжити його роботу. Якісь нюанси із продажем імпортних товарів так само не будуть критичними, адже охочих привезти навіть підсанкційну продукцію росіянам дуже багато.

Можна сказати, що російські компанії, як і загалом вся їх недодержава, певною мірою призвичаїлися до існування в умовах обмежень та війни. Стверджувати, що санкції взагалі не працюють, геть не можна, адже вони поступово валять їх економіку. Проте дефіциту іноземної продукції масового споживання, ексклюзивних предметів розкоші, дорогих автівок, взагалі нема,
– констатував Шевченко.

Зрозуміло, впроваджувати експортний контроль на якийсь люксовий одяг ніхто з вестернів не буде, проте наші партнери продовжують відправляти новенькі верстати до Вірменії, Казахстану та інших країн, звідки ці речі потрапляють до Росії. Всі пояснення, мовляв, ми не можемо проконтролювати, куди на ділі потрапить товар, виглядають абсолютно маразматично. Так само можна казати, що нема можливості простежити за ядерними боєголовками. Фактично ж європейці вкладають гроші у нашу підтримку, але паралельно з цим дають росіянам змогу виготовляти зброю й фінансувати війну. За майже 3 роки великої війни нічого не змінилося.

Те саме стосується російських газу та нафти, які країни Європейського союзу продовжують купувати у Москви.

У 2024-му, як і в попередніх роках, головні доходи країна вбивць та ґвалтівників отримувала від продажу нафти та газу. З січня по липень Кремль відчував наслідки впровадження країнами G7 ембарго на імпорт видобутої у Росії нафти та прайскепу. Надалі вплив обмежень скорочувався. Індія, Китай та Туреччина то нарощували, то скорочували купівлі кривавих барелів, накачуючи Москву валютою. Для прикладу, лише у листопаді 2024 доходи росіян від продажу викопного палива склали 611 мільйонів євро на день.

Чималі внески до путінського бюджету внесли країни Європейського союзу, які продовжували купувати нафту завдяки так званому "тіньовому флоту". Як показала практика, наші західні партнери воліють боротися з реалізацією росіянами енергоносіїв здебільшого на словах.

Розповіді про те, що неможливо відстежити танкери, які розвозять "чорне золото", є вкрай дивними. Кожне судно флоту, який весь світ називає "тіньовим", цілком відоме всьому світу. Механізм обмеження граничних цін на нафту від G7 полягав у забороні страхування танкерів міжнародно визнаними компаніями. Росіяни ж почали купляти страховки або у напівфейкових індійських чи китайських компаній, або у своїх підставних фірм. Європейці з цим змирилися, хоча у разі якоїсь катастрофи їм навіть не буде куди надсилати рахунок. З точки зору зеленої повістки Євросоюзу, це виглядає вкрай лицемірно,
– обурився Шевченко.

Діряві бляшанки у разі аварії можуть повністю знищити все живе, скажімо, у Балтійському морі. Але нікому до цього нема діла. Знайти політичну волю для закриття АЕС у Німеччині в період енергокризи можна було, а зупинити судна, які за пару років ламалися понад 50 разів, які несуть пряму екологічну шкоду, вони не здатні.

Загалом російську нафту та її похідні у 2024 році експортували 369 суден. 208 із них буцімто є "тіньовими". Проте унікальні номери танкерів, що беруть участь у перевезенні енергоносіїв російського походження, всім відомі. Ба більше, задача з відстеження їх маршрутів не є складною, оскільки кораблі вимикають системи морського спостереження лише у певних точках.

Відстежити, звідки й куди прямує "тіньовий" танкер, взагалі не є проблемою. Наприклад, аби встановити, що CALLISTO з IMO 9299692 рухається з порту Усть-Луга (один з найбільших за показниками експорту російської нафти) до Саїда в Єгипті, знадобилося трохи менше ніж 30 секунд.


Судно з "тіньового флоту" везе нафту до Єгипту / Скриншот з сайту VesselFinder

Звісно, у деяких випадках росіяни перевалюють нафту з одного судна на інше, пускають в дію різні схеми, аби приховати походження вантажу. Однак проконтролювати за тим, щоб продукція дійсно була під ембарго у країнах G7, взагалі не складно.

Нема жодних сумнівів, що здатність Москви фінансувати війну залежить здебільшого саме від цін на нафту та газ, а також від обсягів копалин, які постачає Кремль всьому світу. Якщо американці, які наразі є найбільшим видобувачем "чорного золота", почнуть бурити нові свердловини, збільшать свою частку на ринку, як про це заявляє Дональд Трамп, ми можемо отримати прийнятні ціни. Brent наразі коштує близько 70 доларів за барель. Кривавий російський Urals – коливається у районі десь 60. То ж якщо Вашингтон скине вартість своєї марки на 20 умовних одиниць, Путін буде продавати свої копалини по собівартості видобутку або навіть дешевше. Заробітки на нафті – це 30% російського федерального бюджету. Якщо потік грошей зупиниться, вони не зможуть фінансувати війну. Якщо вартість енергоносіїв не зміниться, на мою думку, Кремль буде здатен виділяти заплановані суми на вбивство українців впродовж 2-3 років – за рахунок загального збідніння,
– поділився думкою Олег Гетман.

Попри те, що за майже три роки Кремль виділив на ведення бойових дій понад 200 мільярдів доларів, а його обкладена санкціями економіка досі не завалилася, вже найближчим часом рівень життя росіян почне стрімко падати. Значно більше, ніж це можна було спостерігати на початку повномасштабного вторгнення.

У 2024-му через здорожчання логістики, паливну кризу, удари далекобійними дронами по НПЗ та нафтобазам, через накопичені економічні проблеми, вартість виживання у Росії збільшилася дуже відчутно. Протягом року скакали ціни на молоко, яйця, картоплю, масло та інші продукти. Ці ж тенденції будуть спостерігатися і у 2025 році.

Логіка проблем, які виникали несподівано для населення сусідньої з нами країни, дуже проста. Підприємцям стає невигідно утримувати корів, які дають молоко, їх пускають на м'ясо. Згодом країну накриває дефіцит масла. Настільки, що доводиться імпортувати з Еміратів. Заморозки, паводок і спека знищили врожай картоплі. Маємо +88% до ціни. Попри виплати мільярдів виробникам пального, ціни на бензин на дизель зросли на приблизно одну десяту, що потягнуло за собою здорожчання взагалі всіх товарів. Офіційно влада каже про річну інфляцію на рівні 9 – 9,5%, але реальна цифра перевалила за 22%. Нема жодних сумнівів, що чим далі, тим життя звичайних росіян ставатиме важчим,
– пояснив Крикун.

Із урахуванням того, що в бюжеті-2025 російський уряд заклав збільшення виділення коштів на війну – до 41% всіх видатків, нема жодних сумнівів, що для фінансування запланованих витрат Кремлю доведеться збільшувати податки, піднімати акцизи та відмовлятися від фінансування тих галузей, які є для нього непріоритетними. У минулому нещадно зрізали ремонти доріг та всієї комунальної інфраструктури, через що у 59 регіонах траплялися колапси з опаленням, водопостачанням та відключеннями електроенергії. Ніяких коштів на ремонти критично важливих комунікацій Москва не виділила, то ж кількість аварій збільшуватиметься.

Варто зазначити, що росіян, які вже переживали гіперінфляцію у 90-х, на мій погляд, вже нічим не здивуєш. Між збіднішенням власної родини і тим, що робить їх неадекватний Путін, – вони обиратимуть продовження війни. Копирсатимуться в багнюці, не розуміючи взаємозв'язки між дефіцитом товарів, зростанням цін та інтервенцією в Україну. Далеко не факт, що холодильник зможе перемогти телевізор, – зазначив Гетман.

Щоб хоч якось звести витрати бюджету, Центробанку доведеться друкувати гроші. І це такий собі економічний цугцванг, оскільки гарних рішень для виходу з кризи не існує. Або ти відмовляєшся від розходів на війну, або продовжуєш дисбаланс, від якого стає гірше і державі, і бізнесу, і населенню.

У будь-якому випадку 2024 рік став першим, коли економічні наслідки війни відчули на собі взагалі всі мешканці Росії. Навіть москвичі та санктпетербуржці, які через різницю в рівні життя між цими містами та болотами могли взагалі не зважати на дрібниці типу зростання вартості картоплі. Тепер навіть у столиці то фізрозчин з полиць аптек зникає, то навіть без світла сидіти доводиться. Ще й масово повістки почали розсилати (раніше Кремль намагався мінімізувати мобілізацію мешканців Санкт-Петербурга та Москви).

Тож 2025 стане для росіян ще складнішим роком. Якщо, звісно, Дональд Трамп не почне послаблювати й без того несильно затягнутий зашморг з російської економіки. Однак якщо уряд профінансує військові витрати на початку року в повному обсязі, країна-агресорка практично не матиме шансів вийти з зони турбулентності. Хоча шансів на розвал економіки, який стався з Німеччиною часів Першої світової, дуже мало, можна констатувати, що з великою долею ймовірності із закінченням року демонстрації крихкості Росії почнеться час серйозних потрясінь.