"Конклав" походить від словосполучення, яке з латині перекладають "під ключем". Раніше кардиналів замикали в окремому приміщенні доти, доки вони не оберуть Папи. Сьогодні умови не такі жорсткі, але за порушення умов секретності учасника конклаву відлучать від церкви.
Оскільки нікому не відомо, що відбувається під час конклаву, не може не виникнути запитання: чи впливає чиясь думка на вибір, який роблять кардинали?
Все-таки вони представляють інтереси своїх єпископатів, в кожному з яких є активні члени серед простих вірян. Останні формують світське громадське життя церкви. Очевидно, кардинали не можуть повністю ігнорувати думки цих активістів.
У Ватикані є різні групи впливу - це Орден єзуїтів, Орден легіонерів Христа, Орден причастя та звільненння, Opus Dei ("Справа Божа") тощо. Деякі цих орденів мають у своєму складі тільки священослужителів, деякі ж майже повністю утворені вірянами.
Ватикан повинен обрати нового Папу до Великодня. Перед новообраним главою католиків постане завдання не лише реформувати церкву, а й повернути гармонійні відносини між орденами. Адже через різновекторність їхніх поглядів, майбутнє Ватикану вважають некерованим і непередбачуваним. Це далеко не найприємніша перспектива для такої консервативної організації, як церква.
Згадана організація Opus Dei є чи не найбільшою "громадською організацією" католицької церкви. Сьогодні вона налічує 80 тисяч членів по цілому світу.
В сьогоднішньому конклаві не буре участі багато кардиналів, що належить до цього ордену. Хоча багато аналітиків передбачало, що вплив саме Opus Dei буде найвагомішим світським голосом у процесі виборів Папи.
Opus Dei засновано в Іспанії священиком Хосе-Марією Ескріва де Балагером у 1928-му році.
Засновник ордену вважав, що людина зближується з Богом через буденне життя, як-от робота чи дозвілля, - звичайно, якщо веде його згідно з християнськими законами. Поширення і заохочення побожного способу життя Opus Dei декларує, як свою головну мету.
Велику увагу до себе орден привернув після виходу книжки та фільму "Код да Вінчі". Організація була представлена як збори фанатиків, що умертвляють плоть.
Звичайно, члени Opus Dei заперечують такий погляд на їхню організацію.
Сьогоднішні віряни, що входять в Opus Dei, кажуть, що це тільки допомагає їм зростати в духовному житті. Учасники займаються волонтерською діяльністю і заохочують людей без чіткої релігійної позиції до католицизму. Таким чином ці люди виконують свої християнські обов'яки.
Тоді як члени, які вийшли зі складу Opus Dei, критикують орден за те, що він контролює будь-який аспект життя (навіть довжину скатертини для столу) і негласно блокує змогу мати власні філософські чи соціальні погляди.
Хосеп Ігнасі Сираняна, священик і член Комітету історії понтифікату стверджує, що розмови про могутність впливу орденів у Ватикані перебільшено: "Всі ці ордени забезпечують церкву адміністративною робочою силою. Реальну владу у Ватикані мають ті, хто керує кастеріос (щось на кшталт державних комісій у Ватикані - авт.) - як правило, це кардинали та секретарі кастеріос. Проблема виникає, коли між цими кількома людьми і Папою постає протиріччя".