На вулиці киргизів вигнала тотальна зневіра у своєму президенті. Без перебільшень, Бакієв за 5 років свого правління зробив усе, щоб повністю розтратити кредит народної довіри, та з полум’яного революціонера перетворитися в корупціонера, хабарника та справжнього диктатора.

Курманбек Бакієв прийшов до влади на хвилі революції тюльпанів у 2005 році. Свого опонента – Аскара Акаєва – Бакієв скинув завдяки народним масам. Опозиціонер пообіцяв киргизам, що вони будуть жити краще, що він зможе зруйнувати кланово-олігархічну систему, яка панувала в країні.

Курманбек Бакієв дотримав своєї обіцянки на 100%. Він зруйнував стару систему. Але лише для того, щоб на її місці створити нову – з собою та зі своїм могутнім кланом на чолі.

Родичі Бакієва отримали всі найвищі державні посади. Держказна була особистим гаманцем Бакієва, звідки він, не соромлячись, брав мільйони доларів на задоволення власних потреб.

З року в рік киргизи ставали біднішими, Бакієв годував народ байками про те, що, мовляв, ще трохи потерпіть, і стане краще.

6 квітня киргизи захопили адміністрацію в місті Талас, за кілька годин безлади перекинулися на столицю – Бішкек.

Бакієв довго не церемонився та підписав указ про запровадження надзвичайного стану. Силовики отримали наказ відкривати вогонь на ураження, з дахів будівель у центрі Бішкека почали працювати снайпери.

Та загибель десятків демонстрантів лише розізлила народні маси. Бунтівники почали виловлювати та карати правоохоронців. Демонстранти громили арсенали та відділення міліції, палили урядові споруди. Бішкек оповив густий чорний дим.

Попри заклики Бакієва до силовиків стояти до кінця, спецпризначенці та міліція втекли з охопленої безладами столиці.

За ними довелося тікати й Бакієву – його хотіли вбити заколотники.

За кілька днів протестів центр Бішкека перетворився на руїну, вулицями розгулювали мародери. Силовикам вдалося навести лад у столиці лише через тиждень.

Після революції до влади прийшли опозиціонери. Киргизи, втомлені погромами, розійшлися по домівках з відчуттям дежавю. Адже точно так, але лише у 2005 році, Аскар Акаєв був змушений ховатися від народного гніву за кордоном.