Онлайн Редакція Вакансії Контакти Ігри Гороскоп
20 листопада, 14:00
5

Путіна принизили в Китаї, але справжня небезпека для України – в іншому: що задумав Кремль

Основні тези
  • Візит Владіміра Путіна до Китаю виявив слабкість російського міфу про велич, оскільки його зустріли як другорядного гостя, а не рівноправного партнера.
  • Кремль намагається домогтися визнання окупованих територій від США, що може створити небезпечний прецедент для міжнародної підтримки України.

Росія роками вибудовувала образ великої держави, використовуючи страх перед своєю військовою силою та демонстрацію геополітичного впливу. Однак візит Владіміра Путіна до Китаю оголив слабкість цього міфу: замість рівноправного партнера Кремль отримав роль другорядного гостя, а Пекін продемонстрував, хто насправді визначає правила гри.

Росія роками вибудовувала образ великої держави, використовуючи страх перед своєю військовою силою та демонстрацію геополітичного впливу. Однак візит Владіміра Путіна до Китаю оголив слабкість цього міфу: замість рівноправного партнера Кремль отримав роль другорядного гостя, а Пекін продемонстрував, хто насправді визначає правила гри. За символічним приниженням російського лідера можуть приховуватися значно небезпечніші для України наміри Москви – домогтися від США визнання окупованих територій і послабити міжнародну підтримку Києва.

Журналістка та психолог Лариса Волошина пояснила 24 Каналу, чому російський міф про велич і непереможність поступово руйнується, як Кремль намагається використати оточення Дональда Трампа для легітимізації окупації та чому приклад Марокко і Західної Сахари може стати небезпечним прецедентом для України. Також Волошина оцінила, чому Китай і Європа не зацікавлені в російському сценарії, як санкції впливають на економіку Росії та чи може країна-агресорка повторити шлях пізнього Радянського Союзу.

Візит російської делегації до Шеньчженя став не просто дипломатичною невдачею, а публічною деконструкцією міфу про велич Росії та її лідера. 

Замість очікуваного тріумфу та пафосних паралелей з Ялтинською конференцією, які активно просувала російська пропаганда, очільник Кремля зіткнувся з відвертим ігноруванням протокольних почестей. Відсутність державного гімну та виконання "Лускунчика" замість нього стали чітким сигналом з боку Китаю.

Як зазначає Лариса Волошина, Росія та її лідер тривалий час існували як великий інформаційний конструкт, побудований на суміші страху та зваблення. Проте після низки військових та іміджевих поразок цей конструкт перестав працювати.

Західні еліти та суспільства більше не відчувають паралізувального страху, оскільки диктатор втратив свою привабливість і виглядає жалюгідно, уникаючи спілкування зі світовими медіа в кулуарах саміту. Сміх та зневага до російських провалів стали головним інструментом руйнування цього колосального міфу.

Попри публічне приниження в Китаї, головна небезпека для України криється в кулуарних домовленостях, які Росія намагається вибудувати з оточенням Дональда Трампа. Аналізуючи так званий "план Кушнера", Волошина звертає увагу на стратегію Кремля: досягти одностороннього визнання Сполученими Штатами нових кордонів Росії, записаних у їхній конституції.

Цей сценарій не є новим для американської політики. У 2020 році адміністрація Трампа вже застосувала подібний підхід щодо Марокко та Західної Сахари. Тоді США в односторонньому порядку визнали окуповані території марокканськими в обмін на визнання Марокко держави Ізраїль. Хоча це рішення не пройшло через ООН, воно створило небезпечний прецедент, коли частина світу почала вважати кордони невизначеними.

Мета Москви полягає саме в цьому – перетворити Україну на територію з розмитими кордонами. Навіть якщо таке визнання з боку США буде неповним, воно запустить ланцюгову реакцію серед лояльних до Росії країн Африки чи таких союзників, як Білорусь.

Це суттєво ускладнить процес міжнародної підтримки деокупації українських територій, адже Кремль сподівається, що за умови американського визнання нових реалій Україна не наважиться на військове звільнення своїх земель. Подібні ризики порушення територіальної цілісності України вже обговорювалися в контексті мирного плану Трампа та можливого визнання окупованих територій російськими.

Реалізації цього небезпечного плану наразі заважає прагматична позиція Китаю та Європейського Союзу. Пекін вкрай чутливо ставиться до принципу територіальної цілісності через питання Тайваню.

Відкриті заяви російського керівництва про намір змінити кордони змусили китайське МЗС публічно нагадати про непорушність Гельсінських протоколів. Приниження російської делегації стало чітким сигналом: Москва зайшла в зону інтересів Пекіна, і Китай не дозволить руйнувати базові принципи міжнародного права.

Крім того, Китай категорично не зацікавлений у геополітичному пакті між Путіним та Трампом. Пекіну вигідний млявоплинний конфлікт, який поступово виснажує Росію, перетворюючи її на сировинний придаток, але не дозволяє їй посилитися за рахунок домовленостей зі США.

Водночас Китай прагне зберегти європейські ринки, тому жорстко обмежує спроби Кремля вдаватися до ядерного шантажу Європи.

Зі свого боку, Європа також демонструє стійкість. Європейські країни вже адаптувалися до відмови від російських енергоносіїв, вибудували нові логістичні ланцюжки та не зацікавлені у знятті санкцій в обмін на зміну кордонів на континенті. Ультиматуми Кремля більше не працюють, оскільки Європа усвідомила власну автономність у питаннях безпеки.

Аналізуючи поточну ситуацію, Волошина проводить чітку паралель між сучасною Росією та Радянським Союзом часів Михайла Горбачова. Як і СРСР під час війни в Афганістані, Росія опинилася в історичній течії, яка неминуче веде до економічного та політичного краху.

Попри зростання світових цін на нафту, російська економіка демонструє стрімке падіння прибутків через дію західних санкцій. Кремль відмовляється визнати поразку та вивести війська, повторюючи фатальну помилку радянського керівництва, яке до останнього відкидало заклики покинути Афганістан.

Історичний досвід показує, що така впертість лише прискорює колапс системи. Росія спалює власні ресурси, і цей процес вже неможливо зупинити жодними кулуарними домовленостями чи істеричними ракетними ударами. Країна-агресорка впевнено рухається до точки, коли фізично не зможе утримувати окуповані території.

Журналістка Лариса Волошина про хитрий задум Путіна: відео

Пов'язані теми: