Про Путіна, повернення Криму та сім'ю: Сенцов дав велике інтерв'ю

Анексія Криму: як все відбувалось

Чому все ж вдалося анексувати Крим? Що було слабким місцем?

Момент був дуже зручно обраний, якби вони робили це раніше, в них би не вийшло. Якби хоча б на місяць чи два пізніше, теж нічого не вийшло б. Момент, коли під час всього Майдану там була дуже серйозна пропаганда – і російська федеральна, і місцева. Там білборди були з малюнками хлопців у балаклавах, що кидали коктейлі, і написано: "Ні фашизму", "Майдан не пройде" і подібне.

Народ там дуже сильно накручували, тому він був від початку агресивно проти подій, що відбувалися в Києві. А коли ці події вилилися в нову владу, відповідно, народ був налаштований на те, що ні, ні, у нас із ними нічого спільного немає. А потім, поки війська зайшли – все.

Зараз там багато хто шкодує… навіть не шкодують, а розуміють, куди вони потрапили, але вже пізно.

У вас є знайомі, які вам з Криму кажуть, що шкодують?

В мене немає практично жодних зв’язків. Всі мої знайомі, які в адекватному розумінні ситуації, поїхали. У мене дуже мало залишилося знайомих, які лишилися там, з якими можна спілкуватися

Олег Сенцов / Фото "Радіо Свобода"

Що Україна могла зробити, але не зробила у 2014 році?

В тій ситуації вже без шансів було. Навіть якби на чолі країни стояли більш рішучі і готові до цього моменту люди, які були підготовленим керівництвом, здатним на серйозні заходи, не було інструментів. Армія була практично розвалена, я підтримував військові частини, спілкувався і бачив, в якому стані наша армія – армії в нас не було на той момент ніякої.

Силові підрозділи – СБУ, МВС – також після Майдану не зовсім були готові за нову владу щось робити, тому що до цього вони боролися проти цих людей. Тому момент був обраний, коли Україна як держава була максимально слабкою за свою історію, тоді було завдано удару, і все. Тоді вийшло.

Шансів в України під час анексії Криму було мало

А зробити щось… можна довго на цю тему теоретизувати, але мені навіть здається, що, що б ми не зробили – не вийшло б. Можливо, якби ми опиралися більш активно, і держава опиралася активніше, в тому числі і військовим шляхом, то пролилася б кров. Вона й так пролилася, просто трохи, наче по краплі. А якби більше, то, можливо, Донбасу б не було. Хоча це теорія і можна довго вправлятися… Маємо, що маємо. Тому треба працювати від того, що є, зробити висновки.

Як РФ анексувала український Крим?Все почалось 20 лютого 2014 року. Тоді в Україні тривав Євромайдан, але Віктор Янукович ще залишався офіційним президентом. Водночас РФ почала перекидати у Крим військових у формі без розпізнавальних знаків. Паралельно з’явилося угруповання з російських "казаків". Вони діяли під прикриттям "самооборони Криму".

16 березня у Криму Путін провів так званий "референдум" про приєднання півострова до РФ. Референдум не визнали ні Україна, ні цивілізований світ.

Але ви особисто і багато активістів тоді боролися. Ви на щось сподівалися, на якусь підмогу?

В перші дні ще були надії, що, можливо, ще якось… але це були більше теоретичні шанси. Потім було розуміння, ближче до "референдуму" та після "референдуму", що ні – нічого не вийде. А що робити? Сидіти просто на дивані і плакати, обійняти голову руками і все?

Ми на Майдан виходили і в нас також шансів було мало, всі казали: навіщо ви туди йдете, у вас нічого не вийде, Януковича не скинути.

Та й нас не так вже й багато там було. Вийшло! Тут – так, Путін – це не Янукович, це серйозний суперник. Але нічого, боротьба не закінчена ще.

Один з кримських політиків, на той момент прем’єр-міністр Криму, запевняє на всі 100%, що, якби тоді в Криму запровадили військовий стан чи антитерористичну операцію, то події розвивалися б зовсім за іншим сценарієм.

Кому він віддавав би накази.

Українській армії, він мав на це право.

Вона б йому підкорилася? Бензин у них був у машинах? Ви згадайте, там трохи пізніше, не в лютому чи березні, а у квітні 2014 року, коли прийшов наказ вирушати на Донбас, вони доїхати не змогли. Машини не заводилися, а якщо заводилися, їх не було чим заправляти.

Дивіться відео інтерв'ю з Анатолієм Могильовим:

Чимало військових тоді казали, що чекали наказу. Все ж 22 тисячі військових у Криму на той момент у незрозумілій ситуації. Якби швидше зреагували, дали накази…

Звісно, не було чітких вказівок, наказів, вони були розгублені, це зрозуміло. Але це не єдина причина. Я ще раз повторю: навіть якби було чітке, більш жорстке керівництво, більш компетентне – армія була неспроможна. Так, вони, можливо, почали б опиратися, стріляти, але просто заїхало б трохи більше спецназу і всіх би перестріляли. Ну, не всіх, одну перестріляли, а інша б здалася.

Ми опирались, бо не могли опиратись. Ми розуміли, що шансів нема. Але, якщо нема шансів, це не означає, що не потрібно опиратись.

"Крим – це Батьківщина, яку в мене забрали"

Коли згадуєте Крим, яка картинка в голові чи емоція? Крим – це...

Вже минуле, на жаль. Я прожив все життя, це моя Батьківщина, яку в мене забрали. Це моє життя. Там все.

Ваше улюблене місце відпочинку в Криму?

Там дуже багато гарних місць. Я можу перераховувати безкінечно. В Криму куди не піти всюди добре.

Ви виросли в Бахчисарайському районі, в селі Скалистому. Чи є там конкретні спогади?

Це моя Батьківщина, це мій дім. Там все мої спогади. Я нічого там не виокремлюю, я там все люблю, все пам'ятаю, мені там все дороге.

Ми спеціально для вас "політали" над Скалистим.

Дивіться відео ("Радіо Свобода") про рідне село Олега Сенцова:

Впізнали?

Так, прикольно, дякую. Але, якщо ви думали, що зараз в мене якусь ностальгію, сльозу витиснете, то ні.

Ні, ми не збиралися у вас витискати сльозу.

Музика відповідала.

"Крим був не до кінця українським"

Ви прожили все життя в Криму. Ви відчували, що Крим завжди був орієнтований на Росію чи це міф?

Це було завжди, на жаль. Ніколи він не був до кінця українським.

Чому? Як вам здається, як кримчанину, який там жив?

Важко сказати. Не зовсім правильну політику проводила Україна в Криму. Деякі речі робилися силоміць і неправильно, а деякі, які треба було зупиняти – навпаки, ті, що дали паростки сепаратизму чи так званому "русскому миру", не були вчасно зупинені. Тобто хороші, правильні речі були, робилися, але трошки насильно, згори ніби, офіційно і не з душею. А речі, які були небезпечні, які дали потім перспективу всього, що сталося, не припинялися. Але це політика держави, тут немає кого звинувачувати.

Сенцов: "Ніколи Крим не був до кінця українським" / Фото "Радіо Свобода"

Люди живуть так, як їм комфортно жити. І ці 20 з гаком років показали, що Росія виявилася більш комфортною, ніж Україна, на жаль. Це факт. Можна його заперечувати, але так і є.

Ці паростки були помітні для всіх? Ви і решта кримчан помічали?

Звісно. У Криму було мало України і багато Росії – і ось результат.

Про Майдан

Ваші батьки – росіяни, ви – російськомовний. І ви казали в інтерв’ю, що до 2014 року не раз їздили до Росії та переконалися, що шлях України – це прямувати до Європи. Що, як ви гадаєте, вас сформувало як українця?

Майдан.

А до Майдану?

Був перший Майдан, але я не їздив на нього, тільки підтримував, як то кажуть, віддалено слідкував, дивився. Це були вже перші паростки.

У мене ніколи не було активної громадянської позиції, у мене була активна людська позиція, якісь принципи, за якими я живу. І я виявив, що за принципами, за якими я живу, Україна також хоче жити.

В цьому ми збіглися, і я відчув себе громадянином цієї країни, як багато хто, я в цьому не поодинокий. Я чимало читав таких висловлювань, що багато хто тоді відчув себе насправді українцем, громадянином своєї країни, відповідальним за її майбутнє.

Ви вже раніше говорили, що ваша родина поділена: є ті, що кажуть, що Крим – це Україна, а є ті, які підтримують проросійські настрої. Як ви ставитесь до другої частини людей?

Кожна людина – коваль свого нещастя. Кожний сам обирає своє життя. Я свою вибрав і живу так. Я не коментую та не оцінюю дії інших людей.

Якщо говорити про військових, СБУшників, які переприсягнули Росії. Як ви до них ставитись?

Людина, яка порушила присягу захищати свою країну, звісно, що є зрадником. Це юридичний факт. Не моральний. Ти дав присягу народу України захищати його від агресії. Агресія прийшла. Де ти був в цей час?

"Крим у нас забрали, але ми його повернемо"

Ми завжди запитуємо, а чи є план деокупації? Нам не відповідають на жодному рівні.

А ви не питайте в чиновника, а самі подумайте – а який у вас план деокупації, якщо там Путін сидить? Він його ніколи не віддасть, доки він при владі. Це треба розуміти.

Отже, треба готуватися до того часу, коли не буде Путіна. І що ми робимо, по-перше, що – по-друге?

Ось, це правильно.

Як будемо повертати українську ментальність кримчанам?

Велике та складне запитання. Який, якщо чесно, не знаю, як вирішувати. Бо були проблеми вже до анексії.

І ви знаєте іншу проблему, що зараз витісняють звідти тих, хто більш-менш не згоден із цим. Вони самі виїздять, не витримують всього цього, цієї атмосфери, затхлості. І заселяють приїжджими, кримчани місцеві називають їх "понаїхавшими". Їх вже не одна сотня тисяч, і процес триватиме. Процес затягнеться, і населення здебільшого буде не лояльне до України. Це однозначно, і намагатися з ними налагодити діалог буде достатньо важко.

Життя – річ дуже цікава, дуже мінлива і ніхто не знає свого майбутнього. Тому, як буде, ми не знаємо. Можна будувати далекосяжні плани, але ми навіть не знаємо, як вечір завершимо. Тому як буде – подивимось.

Але ми Крим не віддамо. Так, у нас його забрали, але ми його повернемо.

Про кримськотатарську автономію

Як ви ставитеся до кримськотатарської автономії в Криму?

Це дуже складне питання, як мовне, так і національне. Тому я не можу зараз його коментувати, тому що я так глибоко його не вивчав.

Крим – багатонаціональний півострів. Окрім кримських татар – корінного населення – живе багато росіян по крові, українців, болгар, греків, вірмен. І як це утворення, якщо воно повернеться коли-небудь, буде називатися, не так вже й важливо. Важливо, які права будуть у цих людей. Вони повинні бути у всіх однакові. Всі люди рівні.

Нове життя Сенцова

У мене є кілька питань про ваше нове життя, відповідайте за бажанням. Чим ви заробляли гроші до анексії, адже тоді ви вже свій комп’ютерний клуб продали?

Я заробляв на кіно, в мене були якісь кінофестивалі, якісь роялті давали за покази, якісь були продажі фільмів, якісь ще фонди давали грошей, в які був закладений твій гонорар. У мене були такі невеликі гроші, на яких я просто тримався на плаву, але це було не співмірно з тим, що я заробляв у бізнесі.

Цікаво: Олег Сенцов таки отримає премію Сахарова: названо дату

Але я пішов на це свідомо, розуміючи, що кіно мені цікаве, а гроші самі по собі мені нецікаві. Але я розумів, що за це я купив квиток у кіно, грубо кажучи, увійшов у цей світ до всіх цих подій. Я розумію, що далі в мене буде "Носоріг", ще, ще проєкти, їх вже читають люди, серйозні продюсери, які зі мною працюють. Я розумію, що в мене великі перспективи, у фінансовому плані вирулю на попередній хороший рівень.

А зараз ваша творча діяльність приносить реальні доходи?

Ну ось був у Львові на форумі, так, мені за "Маркетера" почали перераховувати гроші, за "Життя", за п'ять перевидань дитячих оповідань, ось зараз же їх перевидали. Перше було видання "Ларгус", зараз я співпрацюю зі "Старим левом" ("Видавництво Старого Лева", – 24 канал).

Фото та відео презентації книги "Маркетер" Олега Сенцова у Львові – дивіться на сайті 24

Ми обговорили нашу стратегію і вирішили, що ми до смерті будемо співпрацювати, тому що ми одне одного влаштовуємо, у нас великі плани, тому будемо далі друкуватися. Заплатили аванс, і якісь вже тиражі пішли.

Що відомо про книгу "Маркетер"?Це книга збірка автобіографічної прози про студентські роки з життя Олега Сенцова. Автор розповідає про складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів'я. Написав її режисер перебуваючи у російському полоні. Зошит з рукописами передав до України і тут за неї взялося "Видавництво Старого Лева".

Це невеликі гроші, але в мене є певна фінансова подушка, мені допомагали – якісь премії, одне, інше, я ще все це не зібрав. Не проблема, в мене є можливість перший рік прожити, нічого не заробляючи, і можливість мою кінокомпанію оживити.

Книга "Маркетер" Олега Сенцова / Фото "Видавництво Старого Лева"

Тому що, крім того, що я режисер і сценарист, трошки письменник, я ще сам продюсер своєї кінокомпанії. Вона невелика, маленька, горда. Зараз її наче як немає, вони лише на папері, але мені треба її повністю створити, і на це потрібні фінансові вливання. Тому що в мене перша освіта економічна, я займався бізнесом, я звик працювати сам. Сам собі господар, без начальника.

Вирішилося вже якось ваше квартирне питання?

Воно вирішується, це справа не швидка, плюс вони хочуть врахувати наші побажання – обрати те, що нам буде найбільш комфортно.

Ось ми днями телефонували, вони займаються цим питанням, підберуть варіанти, ми подивимося, оберемо те, що нам найбільше підходить. Тому що тобі ж не подарують як коня – на, тримай.

Ви вже ухвалили рішення – вся сім’я переїздить з Криму?

Це складне питання. Ми розберемося.

Мама Олега Сенцова / Фото "Громадське"

На кого ваша донька Аліна вчиться?

Вона в 11-му класі. Вона переїхала ще до мого звільнення, за півтора місяця.

Тобто вона у Києві закінчує школу?

Так. Тобто це рішення про переїзд було, вона вже переїхала і почала вчитися в школі тут не після мого звільнення, а до. Це було заплановане рішення, вона вчиться в школі, їй дуже подобається Київ, дуже подобається школа.

Сенцов разом з донькою після звільнення / Фото 24 канал

Я побував у цій школі, поспілкувався трохи і побачив, що це сучасна, демократична, нормальна школа. Там, де ми були, була хороша школа радянських часів без змін. Був хороший рівень освіти, але там "совок", грубо кажучи.

Бліц-питання Олегу Сенцову

У вас було прізвисько в школі?

Різні. Дуже різні, залежно від компанії змінювалися, прізвище моє змінювали по-різному. Двічі в різних компаніях мені давали прізвисько "Штірліц". Ця була не поширена, але, можливо, давали за потайливий характер. Пару разів пропливала. Але знову ж таки – було дуже багато різних, у різний час, у різних компаніях, тому жодна так сильно не прилипла до кінця.

Опишіть себе трьома словами.

Я не знаю.

Що вас дратує понад усе?

Мене взагалі нічого не дратує. Я можу сказати, що мені не подобається в людях. Лицемірство, з окремих форм брехні – нещирість. Це мені понад усе не подобається в людях: нещирість, неправдивість, лицемірство понад усе не подобаються.

Який найбільш недолугий вчинок був у вашому житті?

Та їх взагалі купа. Все моє життя складається з недолугих вчинків. Яка нормальна людина поїде на Майдан? Яка нормальна людина буде проти Путіна опиратися? Хто там буде гімни кричати? Тільки божевільний.

Сенцов: "Все моє життя складається з недолугих вчинків"

Горілка чи вино?

Вино, звісно.

Ваше серце вільне?

Це особисті взагалі питання, про це ніхто ніколи не повинен цікавитися, це вас не стосується.

Плануєте завести собаку?

Планую. У мене було за моє життя три собаки, і останній лабрадор помер, поки я був уже в ув’язненні. Про другу собаку і першу я написав у оповіданні. Коли в мене буде дім, не квартира, там обов’язково буде собака.

Вівчарка чи лабрадор?

Я не ставлю мети. Собака. Це буде не вівчарка і не лабрадор, тому в мене була вже вівчарка і був лабрадор.