Світ чекав цієї зустрічі. Експерти та політики висували безліч версій щодо її результатів та наслідків. І сьогодні ніхто не візьметься сказати з впевненістю, як саме розвиватимуться відносини між США та Російською Федерацією в найближчі роки.
Не скажуть цього і самі Трамп та Путін. Якщо президент Росії приймає рішення одноосібно, то Дональд Трамп позбавлений такої прерогативи американською інституційною системою стримування та противаг, а також дією конституції США.
Читайте також: Путін взяв це до відома, – Пєсков про заклик Трампа щодо України
Аби окреслити певні контури можливого розвитку подій після зустрічі Трампа і Путіна, потрібно сконцентруватися на декількох важливих моментах.
Перш за все, це перша зустріч президентів США і Росії з дня інавгурації Дональда Трампа. Скажемо й те, що на неї чекали не тільки інші країни, але й самі Трамп та Путін. Справа в тому, що президент США – людина великого американського бізнесу, вірить у силу та ефект саме особистих контактів між лідерами різних країн. В це саме вірить і Владімір Путін, але вже з причини його приналежності до радянських, а пізніше російських спецслужб. В цьому і полягає як і сила переговорів, так і їхня слабкість для Путіна.
Справа в тому, що кожен з них буде намагатися переграти іншого. Крім того, усім добре відома схильність Владіміра Путіна порушувати раніше досягнуті домовленості. Тому варто в подальшому очікувати доволі інтенсивних переговорів, в яких Путін з високою ймовірністю схибить і Трамп його переграє.
Сприймати ж той факт, що Дональд Трамп доволі дружно потиснув руку Путіну, не зовсім вірно. Така манера при зустрічах властива Трампу ще з минулих років, до того, як він прийшов у політику.
Відзначимо й те, що ні Трамп, ні Путін не сказали, про що саме говорили. Були лишень загальні фрази про обговорення широкого кола питань. Якщо аналізувати загальні світові тенденції, можна назвати й приблизні теми діалогу президентів США та Росії.
Ймовірно, йшлося про Близький Схід, зокрема Сирію. Трамп ніколи не приховував своєї зацікавленості у більш тісних та прагматичних відносинах з Москвою щодо вирішення проблеми війни у Сирії. Але сирійська проблема, в розумінні Путіна, може йти тільки паралельно з вирішенням питань України. Саме тут існує ризик, за якого президент РФ намагатиметься нав'язати Дональду Трампу ідею про те, що спокій та стабільність на Близькому Сході залежатиме від спроможності Білого Дому впливати на Україну з метою прийняття умов Кремля. І такий варіант є неприйнятним для нашої держави та може загострити і так непрості відносини Дональда Трампа як з політичними елітами США, так і Європи.
Іншою темою могла бути ситуація щодо випробування Північною Корею нових балістичних ракет. Ця держава продовжує демонструвати свою агресивну силу і це може мати доволі невтішні наслідки. Не можна виключати такого варіанту, за якого Росія запропонує Трампу своє посередництво у приборканні амбіцій Північної Кореї. Але взамін буде вимагати преференцій й для себе. А це знову Україна, а вже далі – послаблення та зняття санкцій.
Надалі ж, нашій державі потрібно посилити свої відносини з адміністрацією Трампа. Сьогодні у Білому Домі не має спецпредставника, який би відповідав за взаємодію з Україною. Та й політика Трампа по відношенню до Росії залишає більше запитань, аніж дає відповідей. Тому тут варто грати на випередження і щодня доводити свою позицію неприпустимості налагодження відносин між США та РФ за рахунок національних інтересів України.
Читайте також: Трампові смаколики – газ, ракети і заява про Росію-агресора