На сайті російського публіциста, автора багатьох історичних книг та одного з ідеологів руху "Антимайдан" Миколи Старикова вийшла стаття, де автор виявив дуже поверхове бачення конституції Пилипа Орлика. У ній зібрані майже всі популярні російські міфи, пов'язані з бендерськими угодами, а отже спиратися будемо здебільшого на цей матеріал.
Конституція Орлика – це військовий устав
Міф: Договори і постанови військових вольностей між гетьманом і козаками – це ніяка не конституція, а військовий устав, про це каже й сама назва документу.
Договір між гетьманом Пилипом Орликом та Військом Запорізьким – це договір між командувачем та солдатами.
Правда: Військо Запорізьке – це не просто армія козаків. Це назва всього державного утворення, яке за міжнародним статусом та завданнями можна порівняти із лицарським орденом з похибкою на те що козаки мали значно більшу самобутність. Вони мали свою територію, фінансову систему, парламент, старшину, суд, закони та автономний статус.
Читайте також: День Конституції: маловідомі факти про Основний Закон України
Насправді ж договір між гетьманом та Військом Запорізьким – це договір між владою та народом. Згідно з угодами, влада розділялася на декілька автономних гілок, а повноваження гетьмана обмежувалися, що, безсумнівно, є проявом демократії.
Перша українська Конституція – "Руська правда" Ярослава Мудрого
Міф: Першу Конституцію було прийнято в Київській Русі ще за царя Ярослава Мудрого під назвою "Руська правда". Ніяких українців тоді не було. Був Руський князь Ярослав, якого русичі називали Мудрим та якого Руська православна церква вважала благовірним.
Правда: У тексті "Руської правди" не було жодного слова про регулювання державного управління. Це просто збірка законів, у якій вказувався злочин та покарання за його скоєння (зазвичай у вигляді штрафу). Це аж ніяк не можна назвати "протоконституцією". Скоріше, це щось на кшталт кримінального кодексу України.
До того ж, за такою логікою першою конституцією можна вважати "Закони Хаммурапі", датовані 1752 роком до н.е.
Також автор статті робить дуже великий натиск на корені "рус", вважаючи, що це зробить "зраду" українцям та вкаже на пряму спадковість Росії від Київської Русі.
Насправді ж, українці, так само як і росіяни з білорусами, є нащадками русичів, і, аж до епохи національного відродження, називали себе русинами. Те, що українці зараз мають інакший етнонім, не дає нашим північним сусідам права одноосібно претендувати на спадщину Київської Русі.
Договори Пилипа Орлика та Війська Запорізького не легітимні та не мають юридичної сили
Міф: Після розгрому під Полтавою, Гетьман Мазепа разом із Генеральним писарем Пилипом Орликом втекли до міста Бендери, прихопивши з собою 50 осіб старшини, 500 козаків з Гетьманщини та 4 тисячі запорожців. Він не міг приймати такі рішення в еміграції. Це, говорячи сучасною мовою, не легітимно, а тому статус та значущість цих угод залишається під великим питанням.
Правда: До міста Бендери дійсно емігрував майже весь державний апарат – йдеться про ту саму ж старшину, гетьмана і навіть запорожців, які підтримали вибори нового гетьмана та підписали угоди. Чи можна вважати легітимними у сучасному сенсі вибори в еміграції та в умовах окупації держави – питання важке. Але якщо взяти до уваги той факт, що раніше поняття легітимності базувалося на діяльності та правах окремих особистостей, то такі вибори можна вважати принаймні такими, що відбулись у законному порядку. Більш того, це аж ніяк не нівелює зміст, що було викладено у документі.
Читайте також: Як змінювалася Конституція України: вплив президентів
У будь-якому випадку таке не доречно порівнювати, адже поняття легітимності дуже гнучке та різне для різноманітних епох.
Сумнівний юридичний статус
Міф: Угоди було укладено не в Україні, їх не було ратифіковано, документ взагалі не діяв на території України, а тому це вельми сумнівні угоди із невизначеним статусом.
Правда: Конституцію Орлика дійсно не було ратифіковано, адже її мав підписати шведський король, який згодом зазнав поразки. Але вона все ж таки мала певний юридичний статус. Документ було складено у форматі Pacta conventa (в Речі Посполитій це була передвиборча обіцянка шляхті, обов'язкова до виконання в разі перемоги на виборах). Такого формату документи були схожими з так званими Генріховими артикулами, які обмежували владу короля в Речі Посполитій. Усі пункти було погоджено зі старшиною та козаками, не вистачало лише підпису Карла XII.
Титульна сторінка конституції староукраїнською мовою. Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів/ Фото: Вікіпедія
Всі норми, викладені в документі, зокрема обмеження повноважень гетьмана, поділ влади на кілька гілок, введення мажоритарної парламентської системи, утвердження магдебурзького права в містах тощо – були прийняті Гетьманом з власної волі.
Документ, що базується на такому форматі, був дуже зухвалим та прогресивним кроком для державного управління на українських землях. Його можна вважати чимось подібним на конституцію, адже у ньому дотримано головних засад основного закону, враховуючи обставини, місце та час.
Читайте також: Конституція Пилипа Орлика: перша демократична конституція у світі, актуальна досі
Чи був цей документ першою у світі конституцією – питання дискусійне. Принаймні через те, що подібного формату угоди Річ Посполита видавала з 16-го століття. Але у демократичному новаторстві Конституції Пилипа Орлика годі сумніватися.
І хоча угоди так і не набули чинності, це дійсно історичний документ принаймні в українському державотворенні.