У чому причина
Пройдіться будь-яким музеєм класичного мистецтва десь у Європі, і ви, швидше за все, побачите розтрощені носи, розсічені пальці та величезну кількість відрубаних голів у давніх римських статуй. Рейчел Куссер, професорка класики та історії мистецтва в Бруклінському коледжі та Міському університеті Нью-Йорка каже, що в цьому є певна закономірність. Хоча часто неможливо знати точно, як та чи інша статуя втратила голову, вчені зібрали деякі археологічні підказки, які свідчать, що не завжди це була випадковість.
Дивіться також Тисячолітня піраміда стародавньої цивілізації розвалилася на купу уламків
Перша й найочевидніша причина полягає в тому, що шия є природним слабким місцем у людському тілі. Враховуючи, що більшості цих статуй приблизно 2 000 років, з ними за цей час трапилося стільки ситуацій і невдач, що ми мали б більше дивуватися тому, що хоча б якісь зі скульптур зберегли свої голови. Вони пережили розквіт і падіння імперій, війни, руйнування, розграбування й погроми, а також численні перевезення від одного власника до іншого. Якщо статуя падала, то голова була її найслабшим її місцем.
Друга причина полягає в тому, що іноді римляни навмисно розбивали власні статуї. У процесі, який називався "damnatio memoriae", римський сенат міг проголосувати за засудження пам'яті особливо нелюбимого імператора після його смерті. Якщо голосування було позитивним, сенат викреслював ім'я імператора з документації, конфісковував його майно та псував його портрети та статуї. За словами Рейчел Куссер, сумнозвісний імператор Нерон був одним з прикладів цього, і багато його портретів були пошкоджені або перероблені.
Крім того, римські скульптори іноді навмисно створювали свої статуї зі знімними головами. За словами Кеннета Лапатіна, куратора античності в Музеї Пола Гетті в Лос-Анджелесі, такий дизайн дозволяв використовувати різні матеріали для тіла та обличчя, мати різних скульпторів, які працювали над однією статуєю, або навіть замінити голову в майбутньому. Такі статуї легко впізнати, оскільки в тілі є отвір, куди скульптор міг встановити шию, а голова має плавно вирізаний край, де закінчується шия, а не нерівний злам.
Ліворуч зображено приклад знімної голови статуї, а праворуч – голова, що відкололася / Фото знаходиться у суспільному надбанні / Музей Пола Гетті
Сучасність
У наш час голови статуям відрубують у дуже рідкісних випадках. Римські скульптури приносять великі гроші на ринку антикваріату, і нечисті на руку артдилери зрозуміли, що можуть заробити більше грошей, продаючи два артефакти замість одного. З огляду на це, вони самі почали обезголовлювати статуї.
Статуя Draped Woman у Музеї Пола Гетті – один із прикладів цього. Коли музей придбав статую заввишки 2,1 метра у 1972 році, у неї не було голови. Але архівні фотографії показували, що у скульптури вона була принаймні до 1930-х років. Трохи згодом цю загадку розгадали, знайшовши голову окремо у продажу в іншого продавця. Стало зрозуміло, що хтось розділив її на дві частини десь у 20-му столітті.