З них стало зрозуміло, зокрема: американські дипломати переконані, що Київ продавав зброю Південному Судану. З’ясувалося і те, що найвищі державні чиновники інформували посла США в Україні про свої дії та плани. Згадують там і про зв’язок між Президентом Віктором Ющенком та бізнесменом Дмитром Фірташем.
“З тих документів, які сьогодні оприлюднені, немає таких речей, які вдарили б по іміджу країни. Є те, що може зачепити імідж навіть не політиків, а деяких осіб, які брали участь в енергетичних оборудках”, - сказав заступник гендиректора Центру ім. Разумкова Валерій Чалий.
“Що стосується "Фаїни", то всі знали, що не для Кенії це - це не було секретом. Стосовно відносин України з Російською Федерацією - також не є “секретом Полішенеля”, що Росія хоче підібрати під свій вплив”, - каже експерт Інституту відкритої політики Євген Петренко.
Сам автор повідомлень, що стосувались України - посол США Джон Теффт - свою переписку з Держдепартаментом, як власне і спілкування з українськими політиками, не коментує.
“З приводу питань про Wikileaks я можу сказати лише дві речі. Перше - що ми засуджуємо витік, публікацію будь-якої секретної чи конфіденційної інформації. Ми не бачимо жодного виправдання для таких дій. І друга річ - я не буду коментувати змісту якихось конкретних депеше, телеграм або чогось іншого у зв’язку з цим”, - заявив посол США в Україні Джон Теффт.
Слід зазначити, що засновник скандально відомого сайту Джуліан Ассанж добряче налякав світову спільноту, за що й поплатився. Наразі він перебуває під вартою. Підставою для арешту став ордер, виданий прокуратурою Швеції - Ассанжа підозрюють у зґвалтуванні.
Засновник Wikileaks відкидає звинувачення, і вважає такі закиди спробою переслідування за публікацію секретних матеріалів на його сайті. Російський прем'єр Володимир Путін, якого американські дипломати у своїх листах назвали Бетменом, каже, що арешт - це не вихід.
“Ось ця інформація, яка представлена на відомому сайті Wikileaks, Ви що, думаєте, що американська дипломатична служба кришталево чиста в усьому світі? А про містера Ассанжа - навіщо ж його в тюрму посадили? Це що, демократія? Знаєте, у нас в селі так кажуть: “чия б корова мукала, ваша б - мовчала” - ось так я хочу нашим колегам відіслати відповідну шайбу”, - сказав прем’єр-міністр Росії Володимир Путін.
Інший міжнародний скандал за участю України цього тижня здійнявся через Нобелівську премію миру. 19 країн світу, переважно азійських та африканських, і серед них Україна, відмовилися бути присутніми на церемонії вручення премії китайському дисиденту Лю Сяобо. Це одразу ж пов’язали із закликом Пекіну ігнорувати захід, оскільки лауреат на батьківщині вважається злочинцем і відбуває тюремне покарання. Вітчизняні дипломати звинувачення відкинули.
“Тут ніякої політики немає. Крім того, мушу відзначити, що, як правило, послів країн, де немає лауреатів Нобелівської премії, не запрошують, тому заздалегідь про таке запрошення наш посол знати не міг”, - каже міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.
Попередник міністра на посаді здивувався таким поясненням. Каже, за останні 10 років такої ситуації з українським представництвом на врученні премії не траплялося.
“Навіть якщо посол відсутній в країні, це не означає, що держава там не присутня. Там є співробітники посольства, які за дорученням посла виконують його функції. Це, звичайно, другий номер в посольстві чи радник-посланник, чи перший секретар”, - зазначив екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко.
Після здійнятого галасу у пресі та закликів США та Євросоюзу не ігнорувати церемонію вручення премії, у Києві все ж знайшли компромісне рішення, аби не випасти з демократичного табору.
“Глава дипломатичного представництва України в Норвегії досяг домовленостей з Нобелівським комітетом , що право бути присутнім на церемонії 10 грудня у місті Осло було надано тимчасово повіреному у справах України першому секретареві посольства України в Норвегії Ірині Білорус”, - сказав речник МЗС Олександр Дікусаров.
Згодом, 10 грудня в Осло повідомили про вручення премії. Був там і офіційний представник України. Але в результаті такої дипломатичної еквілібристики на Заході запам’ятали боягузтво взяти у ній участь під тиском Китаю, а у Пекіні - факт участі у церемонії.