6 серпня поблизу Павлополя на Донеччині бойовики обстріляли українських воїнів. У результаті загинули четверо морських піхотинців. Усі вони входили до складу одного з підрозділів окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Як розповів секретар РНБО Олександр Данилюк, збройна атака окупантів сталася, коли військові займалися інженерним обладнанням позицій взводно-опорного пункту.
Важливо! Наймолодшому минуло 20: що відомо про загиблих під Павлополем українських воїнів – фото
Згодом стали відомими й імена загиблих. Це старший матрос Олександр Шарко, матрос Владислав Рак, солдат Сергій Шандра та матрос Василь Курдов. Якими їх згадують рідні та близькі – читайте далі.
Олександр Шарко
Чоловікові було 30 років. За словами друзів і знайомих, він був добрим і скромним хлопцем, а також веселим і дуже простим, пише "Обозреватель".
"Саша був одним із кращих у військовій підготовці. Його хотіли призначити командиром відділення. Він був дуже вірним, і залишиться для нас сміливим і рішучим", – зазначає один із його співслуживців.
Що цікаво, воїн до останнього не зізнавався мамі, що служить на передовій, і та думала, що служба сина проходить у Миколаєві та не знала, що Сашко воює.
"Розповідала, що навесні він приїжджав і нарубав їй дров на всю зиму. Вона так раділа, що взимку у неї буде тепло. І як тепер уявити, що бідна жінка щодня буде брати це поліно та згадувати свого загиблого сина!" – каже знайома родини.
Щодо батьків Олександра, то вони зараз перебувають на пенсії. Батько – колишній військовий, а мати свого часу була медиком. До розпаду СРСР родина жила в Іркутській області Росії – власне там служив батько Олександра, а вже коли Україна здобула Незалежність, вони вирішили повернутися на Батьківщину та тут їм у Козелецькому районі на Чернігівщині дали будинок.
Поховають Олександра в селі Олбин, де живе його родина. Тут же поряд є і могила його бабусі.
Владислав Рак
Йому було 20 років. Владислав пішов служити у 18 років і так сталося, що в один день з Олександром Шарком вони підписали контракт у Козельці та разом поїхали на схід.
Як пригадує знайома Сашка та Влада Інга, за нетривалий час, поки вони перебували всі разом (два місяці), хлопці показали себе як справжні товариші.
Обидва – спокійні, тихі, але на них завжди можна покластися. Влад розповідав, що любив ходити на природу. І в польових умовах він почувався чудово, майстерно розводив багаття. Після "учебки" ми роз'їхалися, а тепер така новина, мені дуже шкода,
– з сумом зазначає дівчина.
До речі, Зеленський доручив виділити квартири сім'ям загиблих воїнів
У хлопця залишилися ще молодша сестра та брат. За словами родича, Влад завжди хотів стати військовим.
"До служби він закінчив будівельний технікум, але все одно мріяв бути військовим, ось і пішов за контрактом. Рідні його підтримували, але, тим не менше, боялися за нього. Часто просили подумати. Та він наполягав, мовляв, так вирішив. Тепер його мріям не судилося здійснитися", – пригадує він.
Сергій Шандра
Йому було 24 роки. Народився він у маленькому селі Торчин, що під Хмільником на Вінниччині. Був неодруженим, проте пообіцяв своїй дівчині Валі це зробити, як тільки повернеться з ротації. До служби Сергій навчався в професійному ліцеї сфери послуг в Хмільнику, а опісля працював трактористом у своєму селі.
Зі слів його одногрупника, пішов служити, бо там була хороша зарплата. В армію Сергій потрапив восени 2018 року. Загалом прослужив всього вісім місяців, п'ять із них – за контрактом.
"Ми з ним в "учебці" разом були, відмінний пацан, добрий, не жадібний. Він вирішив підписати контракт, хоча ми його відмовляли, навіщо тобі це!? На контракті він всього місяців п'ять був, ще толком не навченим і не обстріляним, але одразу на передову потрапив. Шкода, що молоді гинуть", – підкреслив товариш по службі Сергія.
У загиблого героя залишилися мама та старша сестра, хоча остання живе в іншому селі та має свою сім'ю. Однокласник Сергія пригадує, що їх обох виховувала мати. Крім того, за його словами, воїн у дитинстві захоплювався футболом і любив рибалити.
Загиблий Сергій був хорошою людиною і надійним товаришем. У будь-якій ситуації він завжди приходив на допомогу. Він був компанійським хлопцем, не любив самотності. Міг пожартувати з друзями, але це завжди були необразливі жарти. Навчався непогано та любив спорт, часто брав участь в різних змаганнях. І ніколи не відмовлявся від фізичної роботи. Я знав його як чесного, гідного та справедливого. Таким він і залишиться в пам'яті всіх однокласників,
– пригадує шкільний друг Сергія.
Василь Кудров
Хлопцеві було лише 20 років. За словами друзів і знайомих, він теж дуже хотів стати військовим і з нетерпінням чекав, коли його призовуть до армії. А коли це сталося, одразу ж підписав контракт.
Він був дуже хорошим хлопцем. Займався спортом, грав у футбол, їздив на змагання з настільного тенісу. Колись мені розповідав, що дуже хоче піти служити в армію за контрактом. Вася завжди говорив: "Це моя Україна, і я з радістю буду її захищати". Так він і зробив,
– сповістила його колишня однокласниця.
Зверніть увагу! Загибель українських воїнів на Донбасі: США натякнули на відповідальність Росії
На загибель Олександра, Владислава, Сергія та Василя миттєво відреагував Президент України Володимир Зеленський. Як наголосив гарант у день трагедії, 6 серпня, світ чітко побачив, яка зі сторін конфлікту жодного миру не хоче. Адже смертельна атака бойовиків сталася, коли на Донбасі набуло сили безстрокове перемир’я.
Також український лідер закликав "нормандську четвірку" зібратися якомога швидше, а наступного дня він зателефонував російському президенту Володимиру Путіну та поросив того вплинути на бойовиків, аби вони припинили вбивства українців.
Крім того, гарант через загибель військових скликав термінову нараду силовиків. Під час зустрічі стало відомим, що воїни загинули через влучання міни в окоп.
Це був постріл з гранатомета, до якого було прикручено міну 82-міліметрового міномета. Вона влучила прямо в окоп, де військовослужбовці збройних сил проводили інженерне обладнання своїх позицій,
– розповів начальник Генштабу Руслан Хомчак.