Сьогодні може виникнути питання, чому саме зараз Путін пішов на такі зухвалі дії. Відповідь потрібно шукати у площині тієї стратегії, яку президент РФ обрав, розпочавши "возвеличення Росії", коли ще у 2007 році виголосив свою відому промову на Мюнхенській конференції з безпеки. Після цього була війна з Грузією, а в 2014 році розпочалася агресія проти України.

Для Москви важливим є визнання Заходом того факту, що Росія – це супердержава, яка має право встановлювати власні зони геополітичних інтересів за рахунок незалежних держав пострадянського простору. У даному напрямку гібридна війна, яку веде Росія, є війною на виснаження. Перш за все психологічне виснаження. І звичайно ж, страх. Зухвалість дій РФ розрахована на те, аби залякати Захід. Якщо не весь, то окремі частини західної цивілізації. Мова йде не так про США, як про Європу. Останнім суттєвим аргументом в цьому плані виступає наявність ядерної зброї. Погрожуючи ядерною зброєю, Росія намагається встановити той новий світовий порядок, який вона собі придумала. На жаль, багато хто подумки погоджується з таким порядком денним. І така хибна позиція окремих країн Заходу може коштувати всього того, що здобув світ в контексті миру, міжнародного права та безпеки після Другої світової війни.

Читайте також: Україна має активізувати свої дії на міжнародній арені, аби послабити тиск Кремля

Час атаки на Україну в морських широтах – не випадковий. 29 листопада – 1 грудня у Буенос-Айресі відбудеться саміт G20. Таким чином, вирушаючи на саміт, Володимир Путін мав не тільки предмет для розмови з Дональдом Трампом та низкою інших світових лідерів, але й предмет для торгу. На жаль, таким предметом виступає Україна. Але Дональд Трамп прийняв рішення скасувати зустріч з Путіним. Так само і Майкл Помпео заявив, що не має намірів зустрічатися з Сергієм Лавровим.

З одного боку, це начебто і добре, адже найпершим ризиком в даному контексті могла бути психологічна перевага Путіна над Трампом. Але ймовірним наслідком для президента США певних домовленостей, які йшли б у розріз з позицією цивілізованого світу щодо агресії в Азовському морі, міг стати шалений тиск зі сторони інших державних інституцій Америки. Тому не варто панікувати, а треба розуміти, що слабкість як і сила Трампа в тому, що він здатний різко змінювати прийняте рішення. Навіть якщо Путін вмовив би Трампа закрити очі на інцидент в Азовському морі, після повернення до США, сенатори і конгресмени, як і радники та міністри відкрили б очі своєму президентові.

З іншої сторони, відмову Трампа зустрічатися з Путіним можна трактувати в контексті певного усунення Вашингтону від ситуації, що склалася внаслідок атаки росіян на українців в Азовському морі. Трамп мав усі шанси і можливості переконати Путіна звільнити українських моряків. Проте, він обрав інший шлях. Крім того, введення чергових санкцій проти Росії через агресію 25 листопада не вирішує проблеми звільнення українських моряків з полону та забезпечення безпеки в Азовському морі. Нападом на українські кораблі Росія нагадала Заходу, що вона веде війну з Україною. І після 25 листопада ця війна стає все більш неприхованою.

Читайте також: Світ у небезпеці: як ООН знову стати гарантом миру

Сьогодні багато хто на Заході хотів би забути про Україну. Говорити про агресію Росії стає все більш незручно та неприємно. Для когось Росія – це постачальник енергоресурсів. Для когось – партнер по бізнесу. Для когось – могутня у військовому плані держава. Але нашим західним партнерам не варто забувати, що Росія, в першу чергу, – це держава-агресор, яка з року в рік порушує норми міжнародного права та анексує чужі землі. Яка вбиває невинних людей та позбавляє прав і свобод громадян інших країн тільки через те, що вони народилися і живуть в державах, які знайшли сміливість не коритися волі Кремля.

Якщо говорити про ризики зі сторони Заходу в контексті ситуації, що склалася в Азовському морі, варто сказати про декілька важливих аспектів.

Перш за все, існує високий ризик, що наші партнери не матимуть суттєвого впливу на ситуацію. Нам не буде надано військової допомоги і ніхто не вплине на ситуацію щодо звільнення українських моряків. Чергові "стурбованості" та "занепокоєння" не принесуть бажаних результатів. Саме цього і добивається Путін. Він розуміє, що у Заходу нема ефективної стратегії по Україні і своїми провокаційними діями тільки підтверджує це.

З огляду на це, Захід мав би продемонструвати зворотне. Мова про стратегію, яка базувалася б на асиметричних відповідях агресивним діями Москви. Чи не момент саме сьогодні надати Україні військову допомогу? Чи не момент об'єднати зусилля і виставити ультиматум Путіну, аби той звільнив полонених українських моряків? Чи не момент продемонструвати, що Азовське море – це не власність Росії?

На жаль, відповіді на ці питання є не зручними для Заходу. З високою ймовірністю, нічого такого не відбудеться. І саме в цьому контексті, Україні варто визначитися: чи є ми рівноправним партнером з країнами Заходу, чи є буфером між ЄС і Україною. Потрібно зрозуміти, коли сьогодні Захід промовчить, вже завтра ми маємо цілковите право на власну думку та дії, усвідомлюючи, що окрім нас самих ніхто не захистить Україну. Тому й усі настанови та поради Заходу варто виконувати виключно в рамках першочерговості національних інтересів України. Все інше – після. Тому що так, на жаль, влаштований цей світ, де за нас ніхто не буде воювати.

Читайте також: Україна, НАТО і ЄС: як вплинуть зміни до Конституції на життя українців

Що відомо про інцидент в Азовському морі? 25 листопада прикордонний корабель Росії протаранив рейдовий буксир українських військових в Азовському морі. Відомо, що 2 малих броньованих артилерійських катери та рейдовий буксир ВМС ЗСУ переходили з порту Одеси до порту в Маріуполі планово та відповідно до міжнародних норм.
Проте в Росії заявили, що нібито українські військові кораблі "неправомірно зайшли в тимчасово закриту акваторію територіального моря РФ" і продовжили рух до Керченської протоки.
Група кораблів ВМС України продовжила свій шлях до Маріуполя. Щоправда, вже під час виходу з Керченської протоки російські прикордонні судна відкрили вогонь по українських кораблях, внаслідок чого 6 українських воїнів зазнали поранень. Також Росія захопила 2 українських судна та взяла в полон 24 українських військових моряків, яких згодом арештували в окупованому Криму.
Після цього Україна ввела у 10-ти областях воєнний стан до 26 грудня.