Уродженець Львова, Сокуров довгий час був активним учасником російського руху в Україні і навіть отримав почесний знак Міжнародної ради російських співвітчизників "За внесок у згуртування руского міра". На початку 2000-х Сокуров залишив Львів "під тиском українських націонал-радикалів", – принаймні, так він пояснював сам. У 2007 році Сокуров влаштувався на роботу в українську бібліотеку, а в 2010-му був звільнений, йдеться у статті Наталії Лебідь для сайту "24".
Читайте також: Суд оголосив вирок у справі екс-директорки Бібліотеки української літератури у Москві
Сама Шаріна відгукувалася про колишнього колегу так: "Він українофоб. Працював у нас в бібліотеці і говорив, що прийшов туди працювати, щоб навести порядок. У 2010 році його звільнили, і, йдучи, він пообіцяв мені всілякі неприємності. Про мене він говорив, що я – "помаранчева пляма" в бібліотеці. Він звинувачував мене в тому, що я, замість того, щоб проводити в бібліотеці заходи, пов'язані з річницею смерті Володимира Ілліча Леніна, проводжу заходи, пов'язані з Україною. Але ті заходи, які ми проводили, завжди були в рамках офіційних дат, затверджених на більш високому рівні. У нас в бібліотеці завжди були куратори – ФСБ, МВС, Управління культури", – розповідала Шаріна в інтерв`ю "Открытой России".
Втім, у 2010-му (році звільнення Сокурова) наїзди на Шаріну вдавалося нейтралізувати. Проте сам Сокуров ніяк не міг заспокоїтися й постійно нагадував про себе. У 2011 році за підсумками його прес-конференції було опубліковано лист "стурбованих москвичів" до Сергія Собяніна:
Ми, що підписали цей лист, сподіваємося, що ви, наш новий градоначальник, звернете увагу на головну проблему Бібліотеки української літератури.
А головною проблемою, судячи з усього, була директорка Наталія Шаріна, яка пізнала всю гостроту кігтів рідних їй "ФСБ та МВС" вже після того, як Росія анексувала Крим та атакувала Донбас. Як розповідала Шаріна журналістам, слідчий, що допитував її, "хотів, щоб я зізналася в тому, що, використовуючи своє службове становище, з 2011 по 2015 рік зумисне сіяла міжнаціональну ворожнечу між російським і українським народами".
"Я пояснила йому, що я бібліотекар, а не експерт з літератури, і це не моя робота – відрізняти екстремістську літературу від неекстремістської. Тоді слідчий мені сказав: "Ви повинні відповідати "так" або "ні". Якщо не будете відповідати на мої запитання, то я відправлю вас в тюрму", – передає слова Шаріної "Открытая Россия", яка цитується у статті.
Повну версію публікації читайте тут: І "фейс", і "бук": як Москва з людьми та книгами розправляється