Коронавірус не тільки показав кризу медичної галузі, яка не готова обслуговувати громадян в умовах нових викликів. Глобальна епідемія та світова криза остаточно скинула політичні маски в Україні.
Цікаво Коломойському немає що втрачати: сценарій олігарха небезпечний для України
Фактично, весь політичний клас в Україні тепер розділився на два табори. Перший виступає за збереження репутації України та проведення не завжди популярних, але необхідних реформ. Другі – за ізоляцію, дефолт та збереження олігархічного впливу. Це якщо говорити спрощено.
Два політичних табори – олігарха Ігоря Коломойського та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова– об'єдналися, просуваючи гасло відмови України від зовнішніх зобов'язань.
Дивіться відеоблог Сергія Лещенка "Чесна політика":
"Зупинка виплат боргів держави і комерційних структур за кордоном. Заборона на вивід капіталу з країни, включно з дивідендами" – закликає Коломойський вустами свого депутата Олександра Дубінського, який розігнав цей меседж по всіх доступних каналам телебачення, ютубу, фейсбуку та телеграму.
Олександр Дубінський / Фото president.gov.ua
"Негайно й в короткі терміни провести реконструктуризацію зовнішніх боргів України, суттєво скоротив навантаження щодо виплат відсотків і основного боргу в найближчі роки”, – паралельно пише Аваков. Сказане ним – це і є дефолт, тільки іншими словами.
Арсен Аваков / Фото Getty Images
Символічно, що тривалий час ця коаліція Коломойського-Авакова домінувала в інформаційному просторі, контролюючи телеканали та інтернет-платформи. Але зараз нарешті противагу цій коаліції Коломойського-Авакова всередині депутатської фракції "Слуга народа" сформувалася "Демократична платформа".
Це близько 60 депутатів, які спочатку виступили проти перетворення російсько-української війни на Донбасі на внутрішній конфлікт.
Тепер вони виступають проти сценарію Коломойського та вимагають ухвалити закон про неповернення націоналізованих банків колишнім власникам.
Ігор Коломойський / Фото nv.ua
Парадокс в тому, що частина "слуг народу", які групують біля Коломойського та Авакова, набагато ближче до Медведчука, ніж до своїх же колег. А інша частина "слуг народу", які групуються в "Демократичну платформу" ближча до "Голосу", ніж до своїх же колег.
І єдине, що тримає цих людей до купи – це Володимир Зеленський. Очевидно, що після закінчення його президентських повноважень "Слуга народу" природно розпадеться на кілька партій.
Володимир Зеленський / Фото AFP
Навіщо Коломойському дефолт, до якого він закликає вже рік? Підставивши новообраного президента Зеленського ще рік тому, навесні 2019 року своїм інтерв'ю міжнародній газеті Financial Times, де він вперше закликав до дефолту.
Все дуже просто. Дефолт потрібен Коломойському тому, що цей сценарій зруйнує співпрацю з МВФ та автоматично зніме з порядку денного закон про неповернення "Приватбанку" попередньому власнику.
Головне – люди, які закликають до дефолту, не пропонують альтернативи. Так, допустимо, ми не візьмемо гроші в МВФ. Тоді де ми їх запозичимо?
Раніше ці сили заявляли, що Україні не потрібні гроші МВФ, оскільки вона може фінансувати себе шляхом запозичень на ринку або навіть в Китаї, але в умовах нинішньої кризи це неможливо.
Зараз вони кажуть, що Україна просто не може сплатити свої боргові зобов'язання і дефолт – це добре. Вони справді ідіоти, якщо думають про це. Сподіваємось, що Зеленський не слухає цих клоунів,
– написав британський фінансовий аналітик Тімоті Еш.
Реалії набагато гірші, ніж можна їх почути від агентів впливу Коломойського. В світі немає жодної країни, яка вийшла сильнішою з дефолту.
І дефолт – це не списання боргів. Це початок переговорів з кредиторами про їхню реструктуризацію. Оголошенням дефолту Україна потрапить в табір серійних неплатників за своїм зобов'язаннями, на кшталт Аргентини та Еквадору.
Пригадайте дефолт 1998 року в Росії? Безробіття, бунти шахтарів, банкрутство величезних банків, запит на сильну руку та прихід Путіна через 18 місяців.
Володимир Путін / Фото Getty Images
Або Аргентина після дефолту восени 2001 року увійшла в спіраль проблем були введені жорсткі обмеження на зняття готівки з банківських рахунків — 250 доларів на тиждень, потім масові заворушення.
Тільки за один день 20 грудня 2001 року у сутичках з поліцією загинуло 20 осіб, після чого було оголошено надзвичайний стан. А потім ще один масштабний дефолт країни. За даними Світового банку, кількість населення за межею бідності в Аргентині зросла з 28,9% у 2000 році до 35,4% у 2001 році й сягнула піку у 2002 році – 54,3%. Тобто кожен другий мешканець країни.
Іншими словами, дефолт – це коли бідні – бідніють, а багаті – багатіють. Дефолт оголошується в умовах крайньої необхідності, коли макрофінансова ситуація тріщить по швах.
Але цього немає в Україні – ми входимо в глобальну кризу значно сильнішими, ніж в 2014 році. Золотовалютні резерви становлять 25 мільярдів доларів.
Ще трохи цифр, які треба розуміти. Є важливий показник, який пояснює фінансове здоров'я країни – це співвідношення боргу до ВВП. В України він зараз становить в районі 50%, тоді як психологічно не комфортним вважається бар'єр 60%.
Читайте також Ахметов надолужує втрачене: спецмито на імпорт з Росії підсадить Україну на голку олігарха
Наприклад, країни-кандидати на вступ в Євросоюз державний борг не повинен перевищувати 60% ВВП країни. І головне: до останнього часу в Україні це співвідношення послідовно зменшувалося – в 2017 році до 72%, в 2018 році до 62,%, а на кінець 2019 наша показник склав 52%. Тобто тенденція була на одужання.
Економісти з університету міста Бонні оцінили, яким буде падіння України в разі дефолту: ВВП знизиться на 5% і залишатиметься пригніченим упродовж багатьох років. Україні ж необхідне економічне зростання.
Також щонайменше на 5 років Україна не зможе запозичати кошти на світових ринках. Простою мовою це значить одне – платити гроші людям з бюджету не буде з чого.
І два виходи: або соціальні бунти а ля 1990-ті, або друкувати незабезпечені гроші, потім гіперінфляція, а потім ті самі соціальні бунти. Історія з дефолтом показала ще один парадокс. Він полягає в тому, що прихильники Зеленського, якщо кажуть, що вони за дефолт, насправді його вороги, бо вони занапастять його президентство.
В разі оголошення дефолту він завершить каденцію як президент, за якого відбулося безпрецедентне економічне падіння, знецінення гривні та відтік інвесторів. І навпаки, навіть якщо критики Зеленського агітують не йти на дефолт, вони бажають йому добра. Бо це єдиний спосіб вберегти себе та Україну.