Гетьман Хмельницький створював потужні коаліції, інформує 24 Канал. Однак чому ж московський цар Олексій, який був одним із союзників, зрадив Богдана за першої-ліпшої нагоди?
Читайте також Монголо-татарське іго – імперія, яка змінила плин історії
Аби розібратися в тому, як все було насправді, 24 Канал за підтримки бренду KOBLEVO досліджує витоки козацтва та вплив Богдана Хмельницького на тогочасну військову силу.
Як утворилось українське козацтво
Витоки козацтва можна простежити у XV столітті, коли українці, які протестували проти кріпацтва, почали формувати військові поселення на прикордонних територіях Речі Посполитої. Утім, втікаючи від служби панам, вони стали першою лінією оборони від зовнішніх загроз, таких як набіги татар чи турків.
Згодом козаки створили спільноту незалежних воїнів і торговців. А вже у XVI столітті об’єднання заявило про себе, як про силу, з якою треба рахуватися у Європі.
Козаки були об’єднанням, яке знали повсюдно / Фото Shutterstock
На той час козаків знали повсюдно за бойовими навичками, любов'ю до пригод, міцним братерством, незламним прагненням до свободи й незалежності. І от, уявіть собі, ця потужна багатогранна сила еволюціонує, дозріває, і зрештою створює державу – Військо Запорізьке. Та чи можливим був би цей перехід від неконтрольованої вольності до структурованої державності без сильного та харизматичного лідера? Ймовірно, ні. Тому поява на політичній арені України Богдана Хмельницького стала по-справжньому революційним моментом.
Богдан Хмельницький і його політика
Ім’я Богдана Хмельницького добре відоме як в Україні, так і за її межами. Видатний гетьман XVII століття, який очолив повстання проти Польщі, фактично перетворив козацтво в Україні з військової сили на державотворчу.
Богдан Хмельницький мав чимало військових та дипломатичних здобутків, але українцям багато десятиліть говорили передовсім одну історію про те, що він уклав непорушний союз із Москвою. Мовляв, "братні народи" у логічний спосіб об'єдналися під рукою московського царя після підписанням Переяславського договору в 1654 році.
Елементом демонтованої нині Арки дружби народів був Богдан Хмельницький та московський посол Василь Бутурлін / Фото Shutterstock
На щастя, сучасні історики оперують фактами. Й один із них полягає в тому, що текст договору так і не вдалося знайти, а представники Московії спираються лише на чернетки.
Звісно, ми не будемо заперечувати очевидних речей. Немає сумнівів, що Богдан Хмельницький у певну історичну мить побачив у Москві цінного союзника. І, цілком можливо, сподівався налагодити тривале партнерство з нею.
Навіть попри те, що московська держава на той час була слабкою та пораненою усобицями, вона все ж була певною геополітичною величиною. А Богдану Хмельницькому потрібні були союзники у хитросплетіннях військового та політичного протистояння сильних світу того – Речі Посполитої (польської держави) та Османської імперії (турецької держави) з її сателітом Кримським ханством.
Немає документів, які б засвідчили безпосередньо, що Богдан Хмельницький мав намір зробити козацьку державу рівносильним гравцем. А втім, його військові та дипломатичні зусилля говорять за себе самі: гетьман вправно оперував системою стримувань та противаг, використовував сильні сторони сусідніх держав у союзах з українською, а слабкі – у війнах проти них.
Серед усіх сусідів Москва, безумовно, слабких сторін мала найбільше. Так чому Хмельницький, який розумів, що це – слабкий і поранений сусід все ж наважився на союз із ним? Відповідь, власне, й криється у складному геополітичному ландшафті Східної Європи XVII століття.
Переяславський договір: про що він насправді
Радянська пропаганда намагалася переконати українців, що Переяславський договір 1654 року був кульмінацією "одвічних прагнень" двох народів до возз'єднання. Однак насправді російського народу тоді не існувало, а сама угода була банальною, простою й абсолютно звичною для того часу.
Про що мовилося тоді в домовленостях Москви й Хмельницького? Насамперед договір мав на меті забезпечити підтримку Росії в боротьбі українського народу проти польського панування, а також встановити вільні відносини між українськими козаками та російською державою.
Однак довгий час нас намагалися переконати, що козаки присягнули царю, грубо кажучи, засвідчили вірність і покору, а взамін здобули військову і фінансову підтримку. Насправді це не зовсім так.
Богдан Хмельницький був однією із центральних постатей в історії України / Фото Shutterstock
Підозріло й те, що оригіналу документа досі не знайшли. Тож не дивно, що історики продовжують сперечатися про точні умови угоди. Багато хто навіть припускає, що договір (його новіші неточні копії російського авторства начебто дійшли до наших днів) був підробкою, і ніколи його не підписував ані Хмельницький, ані будь-хто із його представників.
Як підписували Переяславський договір
Переяславську раду скликали для обговорення українсько-московських взаємин. Але вона не була надто представницькою – туди прибули лише частина старшин, трохи козаків і представники місцевої влади.
Рада підтримала угоду з Москвою, умови якої трохи раніше обговорювали Хмельницький та представник царя Бутурлін. А проте ухвала Переяславської ради мала декларативний характер, тоді не уклали жодного письмового документа.
Значно важливіші події відбувалися далі – у березні 1654 року. А були це гострі дискусії у Москві щодо конкретних умов договору, підсумком яких стали так звані Березневі статті. Саме про їхній зміст ми начебто знаємо (з російських здебільшого джерел). Але про що насправді домовилися гетьман Хмельницький та цар Олексій – історикам ще доведеться з'ясувати.
До слова, дізнавшись про московсько-козацькі домовленості, Кримське ханство миттєво уклало "Вічний договір" із Польщею. Союз на союз, так би мовити.
І є ще одна річ, на якій потрібно наголосити: якщо у Богдана й були якісь надії на цю угоду, їх остаточно розбили вчинки московського царя Олексія, який зрадив українського гетьмана за першої ж нагоди. Того ж року, 1654, поляки вдерлися на Поділля, і Хмельницький розпочав похід проти нападників, сподіваючись виступити єдиним фронтом із Москвою.
Спершу так і було – цар Олексій не відмовився надати військову підтримку козацтву. Але згодом, вже у 1656, посилаючись на занепокоєння власним політичним і військовим становищем, уклав із Річчю Посполитою сепаратний договір.
Цар Олексій, який зрадив українського гетьмана / Фото Shutterstock
Занепокоївся, а відверто кажучи, просто забоявся – і Польщі, і її союзників, і Хмельницького, в якому вбачав загрозу власному правлінню, і порушив угоду. Тож це був звичайнісінький тимчасовий військовий союз. Безперечно, невдалий.
Логічно, що після такої зради Богдан Хмельницький вирішив зробити ставку на інших гравців. У 1656 році гетьман уклав союз із трансильванським князем Дьєрдем II Ракоці, а в 1657, як і обіцяв, підтримав князя у його претензії на корону Речі Посполитої та надав йому козацьке військо.
На жаль, попри успішний рейд козаків, які проїхалися Польщею вздовж і впоперек, виграючи битву за битвою, політичний підсумок походу виявився провальним – Ракоці, попри бажання й зусилля Хмельницького, на польський трон не сів (проти виступила дуже сильна на той час Данія), що, ймовірно, повпливало на Богдана Хмельницького. Від уже лежав хворий у дні завершення походу, а 6 липня 1657 року помер.
Навколо історичної постаті Богдана Хмельницького виросло чимало легенд. Одна з найвідоміших – історія про гетьманську булаву, яка стала потужним символом української ідентичності. За легендою, булава Хмельницького була страшною зброєю, якою він вправно та потужно володів на полі бою. Говорили, що вона наділена магічними властивостями й здатна знищувати ворогів одним ударом.
Сьогодні булаву вважають національним надбанням, символом української гордості. Але, на жаль, де саме її зараз зберігають – достеменно не відомо.
Булаву вважають національним надбанням, символом української гордості / Фото Shutterstock
Нехай не клейноди, але загалом спадщина Хмельницького живе в історії України. Його здобутки неможливо переоцінити! Попри суперечки навколо договору з Москвою, історики вважають гетьмана дуже шанованою постаттю, яку пам'ятають за його хоробрість, рішучість і відданість справі української незалежності. Ім'я Хмельницького продовжує надихати українців по всьому світу на відстоювання своїх прав і свобод та опір іноземному пануванню і контролю.
Козацтво ж існувало ще дуже довго, та його свободолюбивість сяяла велетенським ячменем на обох очах Російської імперії. Наприкінці XVIII століття спадкоємиця зрадливих московських царів забирала все більший контроль над українськими землями. А козаки та Січ не вписувалися у концепцію царського самодержавства, і Катерина ІІ зруйнувала їх.
Але не зруйнувала історію. Сьогодні спадщина козацтва живе – в культурі, у фольклорі, в одязі, в побуті та, зрештою, в кожному українському серці.