Нині більшість його відвідувачів – жінки. Тут вони отримують безкоштовну психологічну допомогу, відвідують групи взаємопідтримки, заняття з йоги та пілатесі. У Будинку воїна також проводять низку корисних тренінгів, зокрема – з домедичної допомоги та особистої безпеки.
Цікаво Головне – максимально озеленюватися: як зміна клімату впливає на життя і здоров'я львів'ян
"Я трималася, але це дуже важко"
Нещодавно у Будинку воїна зібралися матері, дружини бійців "Азову", які понад рік в російському полоні після виходу з "Азовсталі". Жінки прийшли отримати психологічну допомогу, кажуть, що дуже важко впоратися зі своїми переживаннями самостійно.
Львів'янка Наталя Харів, мама полоненого 25-річного бійця, розповідає, що родичі азовців з Запоріжжя, Маріуполя, Сум, які зараз проживають у Львові, за цей рік стали наче одна родина – спілкуються, допомагають один одному, але, щоб впоратися зі своїми переживаннями, потрібна допомога фахівця. Жінка вперше прийшла в Будинок воїна по таку підтримку.
У травні з полону повернули чотирьох львів'ян. Нещодавно звільнили ще одного львівського азовця. У мене дуже депресивний стан. Я дуже рада за тих матерів, але мені дуже боляче за свого сина. Хочу підтримки, щось таке почути, що б мене вивело з того стану. Я трималася, але це дуже важко. Минув рік. Все думаєш, чекаєш, переживаєш, як він там виживе,
– розповідає Наталя Харів.
Наталя із Запоріжжя, мама полоненого 45-річного азовця, також прийшла по психологічну допомогу. Жінка розповідає про своє пригнічене моральне самопочуття, хоча розуміє, що треба триматися, щоб дочекатися, зустріти сина з полону, а потім і тут йому допомогти.
"Ви, мабуть, навіть не уявляєте, наскільки це важко, – каже Наталя. – Все робиться на автоматі, а думки все там: як він, чи били, чи катували його, що йому дали поїсти, в якому він одязі, коли на вулиці холодно? Постійно такі думки".
Жінка розповідає, що була на реабілітації в Польщі, де спілкувалася з психологами, проходила арттерапію. Це допомогло відволіктися від поганих думок на певний час. Зараз мама бійця потребує допомоги психолога знову.
Переселенка з Миколаєва Наталя розповідає про свій досвід участі у групі психологічної підтримки в Будинку воїна. Її чоловік служить в ЗСУ, а вона з дочкою була змушена виїхати до Львова через війну. "Я все життя прожила в рідному місті. Це дуже важко, коли в одну мить доводиться зібрати валізу і переїхати", – каже жінка.
Вона розповідає, що торік двічі відвідала групові заняття з психологічної підтримки та двічі займалася індивідуально з психологом.
Це дуже допомогло. По-перше, мене вислухали. Бо я себе відчувала відірваною від всіх. Трошки стало легше, коли я влаштувалася на роботу. Я – вчителька молодших класів, там отримала підтримку колег, батьків дітей, за що я їм вдячна. Зараз знову опинилася зі своїми думками, переживаннями наодинці, тому прийшла сюди по ресурси. Хоча зараз набагато легше, бо в мене є якась визначеність, робота,
– додає Наталя.
Працівниця Будинку воїна Ольга Білик розповідає, що групи психологічної підтримки для відвідувачів закладу діють на постійній основі, також є арттерапія, група взаємодопомоги, спортивні заняття, відбуваються регулярні тренінги з особистої безпеки та надання першої домедичної допомоги.
"Групи психологічної підтримки проводяться окремо для жінок, які втратили своїх синів та чоловіків, окремо для тих, чиї чоловіки, сини в полоні, окремо для переселенців, бо в цих груп різні запити", – каже вона. За минулий рік заклад відвідали близько 16 тисяч людей з різними потребами.
Будинок воїна у Львові / фото Zaxid.net
Групи підтримки – критично популярні
Керівниця Будинку воїна Марія Петришин зазначає, що з різними категоріями відвідувачів працюють сертифіковані психологи з відповідною освітою.
"Це критично зараз затребуване. Дуже зріс запит і важливо, що зросла культура звернення до психологів. Люди розуміють, щоб впоратися з особистими проблемами, стресовими ситуаціями, тривогою, депресією, треба йти до спеціалістів. Це дуже важливо і дуже правильно", – каже Марія Петришин.
"На такі зустрічі збираються люди, об'єднані однією темою. Тут обмінюються інформацією і ресурсами. Обговорюємо різні питання, – каже львівська психологиня, арттерапевтка Наталія Мрака, яка вже п'ять років працює з військовими та їхніми родинами. – Спершу відбувається ознайомча група, робимо першу діагностику, збираємо запити, що потребують ці люди. І вже потім, відповідно, скеровуємо або на індивідуальну терапію і консультування, або продовжуємо групову", – додає психологиня.
З її слів, люди часто не знають, як висловити свої переживання й тривоги словами, а малюнок допомагає зняти цей бар'єр.
Окрім груп психологічної підтримки, діють групи взаємодопомоги, де люди діляться своїм досвідом у різних напрямках.
Ми опинилися у часі війни. Важливо підтримати один одного, знайти ресурс, щоб ефективно жити й працювати,
– пояснює Марія Петришин.
Група психологічної підтримки у Будинку воїна / фото Zaxid.net
Йогалатес допомагає подолати стрес
Для відвідувачок Будинку воїна проводяться заняття з йоги та пілатесу, адже тіло реагує на переживання, стреси та сигналізує про проблеми. Регулярно відвідує такі заняття сестра безвісти зниклого бійця, львів’янка Світлана Лебідь. Її 44-річний брат воював у складі 24 бригади та зник безвісти понад рік тому під час боїв на Донбасі.
"Спортивні заняття – це, в першу чергу, задоволення, адже отримуєш заряд енергії на цілий тиждень, – ділиться враженнями Світлана Лебідь. – Найголовніше, що ми можемо збиратися разом. Хотілося б, щоб ще більше жінок долучилося. Ми намагаємося допомогти одна одній. Коли ти в тому середовищі – це набагато легше і простіше, ніж коли ти одна зі своїм болем та бідою. Фактично в нас група однодумців".
Заняття у Будинку воїна / фото із соцмереж Будинку воїна
Фітнес-тренер, тренер-інструктор з йоги й пілатесу Дмитро Турчин, який проводить заняття в Будинку воїна, каже, що їх основною метою є подолання стресу та тривожності.
"Якщо важко подолати, то треба хоча б знизити стрес, – каже тренер. – Ми для цього використовуємо не тільки йогівські асани, а й медитації, концентрацію і візуалізацію. Проводжу різні медитації, які дуже подобаються учасницям. Наприклад, медитація "гора", де ми себе асоціюємо з горою, з її міццю".
Заняття, зауважує Дмитро Турчин, однозначно покращують психоемоційний стан відвідувачок.
Багато жінок-учасниць кажуть, що після тренувань у них поліпшується настрій, більше усміхаються. Навіть одна жінка сказала, що почала ходити в салон краси, зробила зачіску, тобто дуже позитивно на неї впливають ці заняття. Також ми спілкуємося після занять. Багатьох жінок цікавить схуднення, надаю їм поради в цьому плані,
– додає тренер.
З його слів, кількість занять для кожної відвідувачки індивідуальна: хтось може відчути ефект після першого заняття, а хтось після кількох.