Однак ще більше спостерігають за грою вдома - у прямому ефірі по телебаченню. Отримувати задоволення від футболу в такий спосіб фани можуть завдяки складній мережі комунікаційних та телетрансляційних супутників.

Хосе Марія Касас (старший консультант директора з телекомунікації ЄКА): “Якщо забили гол у Йоганнесбурзі, то, до прикладу, в Мадриді його побачать через 250 мілісекунд. За цей час телесигнал з Африки надійде до супутника на висоті 36000 кілометрів та повернеться на Землю”.

Навіть у випадку обробки зображення спеціальним енкодером, глядач отримає картинку зі затримкою всього на кілька секунд. Згідно зі статистикою Європейського космічного агентства, у 2008 році супутниковим телебаченням користувались понад 100 млн. сімей у Старому Світі. Тепер, зрозуміло, ще більше.

Хосе Марія Касас (старший консультант директора з телекомунікації ЄКА): “Сьогодні на геостаціонарній орбіті знаходяться близько 300 супутників, кожен з яких транслює від 50 до 100 каналів. Загалом вони можуть передавати одночасно приблизно 25000 телепрограм”.

Четверту частину всіх телекомунікаційних супутників виготовили у Каннах. Основа таких апаратів - труба з карбонового волокна, до неї прилаштовують корпус та необхідне обладнання. Перед запуском супутник покривають спеціальним матеріалом - він дозволяє зонду витримати складну подорож у космос, захищає від наднизьких і надвисоких температур, а також запобігає пошкодженню від сонячних променів.

Вийшовши на орбіту, супутник починає синхронний рух зі Землею. Аби підтримувати безперервний зв'язок, антени апарату завжди мають бути націлені в одному напрямку. Однак фізичні сили у космосі постійно впливають на їхній кут нахилу, тому його доводиться регулярно корегувати.

Європейське космічне агентство постійно вдосконалює технології та процес передачі-приймання сигналу від супутників. Тут, у Нідерландах науковці працюють над телебаченням майбутнього.

Марко Сарторі (інженер телекомунікації, ЄКА): “3D-телебачення - це, в основному, коли сцену знімають дві камери. Одна відіграє роль лівого ока, інша - правого. Обидві камери потрібно розмістити на правильній відстані одна від одної - як очі. Потім ми передаємо сигнал до супутника і через нього на 3D-телебачення. На кінцевому етапі телевізор показує окремо зображення для правого і лівого ока. А нам потрібно лише одягти спеціальні окуляри”.

Наразі два паралельних зображення передаються у космос одним цифровим каналом з високою чіткістю. Однак Європейське космічне агентство вже працює над новими способами передачі даних, які допоможуть встановити єдиний стандарт для 3D-телебачення.