“Дем’янів Лаз - розкопки у ньому займали площу 144 квадратних метри - тих три ями займало. А тут 4 тисячі квадратних метрів. Це 40 арів землі, які треба перекопати. Це не викопати яму, а “перелопатити” - це велика праця. Дем’янів Лаз був у 28 разів меншим, якщо по території брати”, - зауважив судмедексперт Омелян Левицький.
Згідно переказів, з 1939 по 1941 роки у Пшеничниках перебував гарнізон НКВД. Саме сюди вони звозили вбитих в'язнів з 3-х прикарпатських тюрем - Станіславської, Тисменицької та Тлумацької. Місце масових поховань - урочище Підгорище на околиці села - знайшли завдяки геосканеру.
Восени минулого року учасники наукової експедиції виявили тут рештки 170 жертв тоталітарних режимів СРСР та Німеччини. Нещодавно розкопки відновили. Результати вражаючі - за 2 тижні знайдено ще 100 тіл.
“Що особливо вразило дослідників і підтвердило свідчення людей - серед тих знищених людей були навіть діти. Учасники розкопок знайшли тіло матері з маленькою дитиною на руках, і вона перед смертю обіймає свою дитину”, - розповідає історик Василь Тимків.
У тілах загиблих - гаки та інші гострі металеві предмети. Це - свідчення нелюдських катувань ув'язнених. Чимало жертв були розчленовані. Ще один важливий факт - рештків одягу на більшості тіл не виявили. Вбрання залишали у в’язницях.
“Коли були відкриті ці тюрми, то очевидці побачили величезну кількість, буквально скирти одягу. Ним були забиті цілі кімнати, і навіть по вулицях він валявся. Серед цього одягу, до речі, було багато суто гуцульського національного вбрання”, - сказав Тимків.
Після ретельного аналізу рештки тіл, імовірно, перепоховають - тепер уже належно, за християнськими обрядами. До слова, у дослідницьких роботах неабияк допомагають студенти-семінаристи. Священнослужителі тим часом запропонували організувати живий ланцюг між Дем’яновим Лазом та Пшеничниками.