“Ми знаємо, що Сонце викидає матерію у формі сонячного вітру або сонячних штормів. Воно видає матерію та магнітні поля. Ці моделі допоможуть нам дослідити причини цих дуже активних процесів на Сонці та краще пізнати механізм сонячних викидів. Саме тому ми їх і створили”, - каже професор-астрофізик Екхарт Марш.
Зблизька Сонце виглядає по-іншому. Життя вогняної кулі надзвичайно бурхливе. Потоки високо заряджених частинок постійно спадають хвилями з поверхні Сонця - і при цьому виділяють енергію рівноцінну мільярдам ядерних бомб. Такі виверження називають протуберанцями. Сонце викидає частинки в космос у всіх напрямках - деякі з них атакують Землю.
“Загалом таке вторгнення нерадіаційне та без конкретного напрямку - тож навіть та активність, яка відбувається на краю Сонця, легко може дати поштовх у бік Землі”, - каже професор-астрофізик Екхарт Марш.
Земля, як і Сонце, оточена магнітним полем. Заряджені частинки, які досягають нашої планети, проникають через магнітний щит та заряджають атмосферу - із серйозними наслідками.
Сонячні шторми шкодять супутникам…Впливають на енергомережі. Так у 1989 році 6 мільйонів канадців на 9 годин залишилися без світла.
Та найбільшу небезпеку це становить для авіації. Під час негоди, в умовах поганої видимості збій у навігації літаків може спричинити катастрофу.
“Важливо краще пізнати природу магнітного поля Сонця. Ці спалахи спричинені раптовим вивільненням магнітної енергії, яка скупчена в короні - як от в активних регіонах навколо сонячних плям. Тож нам потрібно вивчити ці регіони краще”, - каже професор-астрофізик Екхарт Марш.
Але магнітне поле Сонця не можна роздивитися із Землі. Наша атмосфера затемнює його. Втім, для науковців це не єдина проблема. Контури магнітного поля Сонця постійно змінюються, витягуючись, як стрічка, далеко в космос. Магнітне поле можна роздивитися лише з космічного зонда. Але навіть так - як його побачити?
Контури магнітного поля невидимі. Розгледіти можна хіба що частинки, які вони притягують. Науковці спостерігають за планетами крізь ультрафіолетове світло, яке дає можливість побачити іони заліза.
Мініатюрні частинки при температурі 1,5 млн. градусів притягуються контурами магнітного поля і формують таку ж модель. Лінії стають видимими.
“Частинки окреслюють контури поля, як перлини на нитці. Де є частинки - там видно контури через випромінення фотона. Якщо таких частинок немає - адже контур може проходити через вакуум - лінія сяяти не буде і ми того краю не побачимо”, - каже професор-астрофізик Екхарт Марш.
Отож науковці роблять успіхи у поясненні походження сонячних спалахів: цей феномен відбувається, коли контури магнітного поля зливаються. Але чому одні з’єднуються, а інші - ні? Вчені дослідили, що існує зв’язок між сонячними спалахами та сонячними плямами.
У особливо активних регіонах темні плями часто видно на поверхні. Їхні фото можуть дати вченим цінний ключ до пояснення розвитку контурів магнітного поля. Науковці поєднали два феномени і створили модель, яка цей розвиток чітко відтворює.
“Моделі дають нам змогу визначити активні регіони на поверхні Сонця, регіони, де накопичується енергія і де вона може бути вивільнена у формі викиду корональної маси чи у вигляді сонячного шторму. а ще вони допомагають краще зрозуміти циклічну систему”, - каже професор-астрофізик Екхарт Марш.
Запобігти сонячним штормам не можна - але якби ми знали точно, коли саме вони відбудуться або наскільки сильними вони будуть, ми б могли принаймні підготуватися.