Самих ж "куркулів" депортували, відправляли до концтаборів або ж просто розстрілювали.
Підхід партії щодо класового винищення з одного боку був абсурдним. Часто "розкуркулювали" людей, чиї прибутки були значно меншими, аніж прибутки пересічного сільського урядовця. А кошти, витрачені на депортації, перевищували цінність вилученого добра.
Та з іншого боку, в політику Сталіна червоною ниткою вплетена холодна логіка. Фактично, викорінюючи найбільш продуктивних виробників, НКВС винищувало еліту, яка могла організувати реальний опір політиці партії. З часом слово "куркуль" набуло значно ширшого значення.
Селяни активно боронили своє майно. Часто виникали сутички, люди здійснювали напади на партійних активістів. Однак, усі вияви спротиву жорстоко придушувалися владою. Криваву машину колективізації зупинити було неможливо. Сільське господарство невпинно перевдягалося в колгоспи. На зміну відносно благополучному виробництву прийшов голод.