Гнів російської влади "Дождь" викликав своїми альтернативними поглядами. Особливо роздратувало кремлівську верхівку висвітлення антиурядових протестів у 2011-му. Анексія Криму також стала своєрідним "лакмусовим папірцем" політики каналу. У той час, як більшість російських ЗМІ похапцем переймали чітку проурядову позицію, "Дождю" вдалося залишитися незаангажованим. Та приводом до нової хвилі гоніння стало опитування, що його "Дождь" провів у програмі про блокаду Ленінграду під час другої світової. Через провокаційне питання "Чи не краще було б віддати Ленінград, щоб зберегти тисячі життів?" Держдума відразу охрестила канал "неонацистами" і звинуватила у зраді власного народу.
Журналісти "Дождя" визнають, що бути чи не єдиним незалежним каналом у Росії - це наче йти мінним полем. Але оптимізму не втрачають, кажуть, були і гірші часи.
Навіть контекст цього каналу, що ми про інших, і що ми відкриті, гуманістічності, працюємо з усім світом і хочемо спілкуватися з представниками різних поглядів, і ми, звичайно, європейські - це все те, що не потрапляло в загальну систему координат, яка утверджувалася в останні кілька років, ну а останній рік вже абсолютно очевидно,
— розповідає медіаексперт Анна Качкаєва.
Квартира одного зі співробітників – тимчасовий прихисток "Дождя". Та такому "подарункові" на Новий Рік, схоже, не надто зраділи сусіди і вже активно переписуються із "Дождем" через дошку оголошень. Наразі канал не полишає спроб знайти приміщення для облаштування студії.