Якщо до подій на Сході з країни виїжджали переважно жінки середнього віку, то останніх два роки валізи пакують молоді чоловіки. І повертатися більшість із них не збираються.
Столичний залізничний вокзал, посадка на щоденний потяг "Київ-Варшава". Пані Ольга їде з дому додому. Бо за паспортом вона — громадянка України. Але вже 8 років працює в Польщі, має карту резидента. Про переїзд не шкодує. А приїхала вона туди як кравчиня, тепер допомагає працевлаштовуватись іншим українкам. Зараз їх у Польщі багато.
Серед чоловіків бажаючих емігрувати побільшало не через мобілізацію, запевняють і соціологи. Та й економічна криза не є головною причиною. Обіцяних реформ немає, корупція процвітає, українці розчаровані. 26-річний Антон працює косметологом і навчається в Польщі. Запевняє, що від мобілізації не тікає.
Нині виїхати хоче кожен п'ятий, хоча ще два роки тому хотів кожен восьмий. І готові українці робити будь-яку роботу. Наших більше за все у будівництві, сільському господарстві та сфері послуг.
Найбільше українці мріють потрапити в Німеччину, Канаду та США. Проте, це вдається одиницям. Зате найлегше влаштуватись нашим співвітчизникам у Польщі, Чехії та Італії. Попри війну, їдуть і в Росію. Але це частіше зі східних областей.
Політолог Олексій Якубін розповів, що поляки, чехи і словаки раді українським студентам. Бо їхня молодь поїхала підкорювати стару Європу. На вивільнене місце вони раді прийняти українців — ті швидко асимілюються.
Та й викладачі не відстають. З України за останні два роки все більше виїжджає науковців. І якщо державна політика не зміниться, в України єдиний шанс — стати сировинним придатком Європи. Бо навряд чи ті, хто пожив в нормальних умовах, надумають повернутись в Україну.