Позиція банків
Сугуняко:Депутати зробили так, що курс для 100 тисяч чоловік не 22 гривні за 1 долар, а 5 гривень. Це нонсенс. Проблема така є, але влада ігнорує це питання з 2009 року.
З цих 100 тисяч людей, які заборгували гроші підтримки потребують 2-3 тисячі людей.
Сугуняко: ніхто не розглянув конкретні приклади, кому ця допомога потрібна. Це показує, що депутати не здатні думати у масштабах цілої країни.
Наслідки прийняття закону
Авраменко: Я підтримую цей законопроект, тепер банки звернуть увагу на цю проблему, бо ми вже понад рік просимо, аби комерційні установи пішли на зустріч людям.
Через бездіяльність та ігнорування банками звернень людей з’явився цей закон.
Авраменко: Є розуміння, що з точки зору банківської логіки — він є недосконалий. Наприклад, у ньому немає соціальної справедливості. У ньому прирівнюються люди, які брали кредити на житло і ті, хто позичав на бізнес і коштовні придбання опинились по одну сторону.
Наша ідеологія — допомагати людям, які цього потребують, а не підігрувати олігархам чи політикам.
Обдурили депутатів
Авраменко: наразі цей законопроект не підписаний президентом є депутати, яких свідомо ввели в оману великі валютні позичальники. Вони казали, що цей закон про соціальне житло і допомогу людям, але замість цього ми отримали непрофесійний закон, що суперечить Цивільному кодексу та діючим законам України.
Сугуняко: уряд мав би підготувати список людей, які потребують допомоги. Валютний тягар має лягти на три сторони — на банк, позичальників і державу. Це буде компромісним виходом.
Позичальники не мають клянчити гроші і перекидати на банки свої борги.
Авраменко: минулого року ми організовували зустріч позичальників з представниками найбільших банків за участі МВФ і підписали меморандум, який нібито узгодив інтереси усіх сторін. Але минуло півроку, а банки не почали його виконувати. Тому банки змусили позичальників до тих радикальних кроків, які ми побачили у парламенті.
Через відсутність компромісу і жадібність, банки ризикують отримати величезні збитки.