Це полотно повністю захоплює поле зору глядача і створює максимальний ефект присутності. Кінострічки у форматі IMAX стали результатом напруженої роботи четвірки канадських вчених: Фергюсона, Кройтора, Керра та Шоу. Ідея, як і усе геніальне, була простою: перейти від малого до великого зображення шляхом збільшення кіноплівки.
На той час, у 70-х роках поширеними були шістнадцяти міліметрова та тридцяти п’яти міліметрова кіноплівки. Обидва формати відносно дешеві і прості в експлуатації, але роздільна здатність кульгала і в одного, і в іншого.
Відтак, виникла потреба у кардинально новому. Вчені взялися тестувати сімдесяти міліметрову плівку. Уже перші випробування фактично зняли всі питання. 70 міліметрів забезпечували яскравість та контрастність навіть на гігантському екрані.
Під затверджену плівку розробили спеціальні камери та кінопроектори. Фільм IMAX годинної тривалості важить понад 100 кілограмів, відтак і камери, і проектори також були громіздкими.
Коли з технічною складовою було покінчено, розпочалося найцікавіше - зйомки. В основному на IMAX знімали голлівудські блокбастери, але було й безліч цікавих проектів. Скажімо, у 2002 році оператори відзняли фільм IMAX у відкритому космосі, а у 2008 році ірландський рок-гурт U2 зняв на IMAX свій концертний тур.
Кількість IMAX-кінотеатрів зростає постійно. У 2011 році в 46-ти країнах світу працювало понад 500 кінозалів. Уже за кілька років, кажуть продюсери, ця цифра може подвоїтися.