Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі
Тих, хто відверто критикував Радянський устрій вже не кидали за ґрати з кримінальними злочинцями. Новий спосіб розправи з інакодумцями лежав через психіатричні диспансери.
В першій частині Вивертало хребет і виламувало кістки: в СРСР жорстоко лікували від хвороби, якої не існує
Людину ламали медикаментами, а ідеї за які її відправляли на примусове лікування висміювались, як ненормальні. Починаючи із 60-х агенти КГБ почали саджати інакодумців у психіатричні лікарні, де умови утримання скоріше нагадували колонію суворого режиму. Із ніким невизнаним діагнозом "вялотекущая шизофрения" здорових людей намагалися перетворити на безправних овочів.
"Кров із носа бульбашками, з очей – сльози рікою"
В хід пускали потужні нейролептики, що викликали судоми, втрату пам'яті і безліч інших побічних ефектів. Протистояти такому тиску було марно. Навіть звичний метод протесту, такий як голодування – працівники психушок перетворювали у мистецтво катування.
"Почали штучне годування через ніздрю. Одягали в гамівну сорочку і ще й на ноги сідали, щоб не рухався. А шланг товстий, ширший, ніж ніздря. Хоч убийте, не лізе! Кров із носа бульбашками, з очей – сльози рікою. Хрящі тріщать, щось лопається, хоч вовком вий. Але де там вити, шланг в горлі застряг – ні вдихнути, ні видихнути", – пригадав колишній ув'язнений Володимир Буковський.
Володимир Буковський / Фото Nationaal Archief NL
Плюс до зарплати за "перевиховання"
Білий халат був форою. Слідкували за лікуванням і перевихованням працівники комітету. За особливу ревність можна було заробити +25% до і так не малої зарплати.
"Бормашина. Прив'язують до крісла і свердлять здоровий зуб, поки свердло не вріжеться у щелепу. Потім зуб пломбують, аби не залишати слідів. Любили видаляти здорові нерви. Все це робилося професійним дантистом у стоматологічному кабінеті", – сказала колишня ув'язнена Валерія Новодворська.
Валерія Новодворська / Фото DPA
Знаковим було і те що радянська каральна психіатрія була місцем співпраці влади і криміналу. Оскільки про лікування не йшлося, а головне завдання було зламати, то на роль катів набирали зеків. Особливо з тих, кому вже і у в'язниці нічого не світило. Вони не цуралися найбрудніших завдань: від болючих уколів, до садистських знущань.
"Газоподібний кисень підшкірно. Вводили його товстою голкою під шкіру ноги чи лопатки. Відчуття таке, ніби здирають шкіру (газ відділяв її від м'язових тканин). Виникала велика опухлість, біль зникав протягом 2 – 3 днів. Потім опухлість розсмоктувалася і все починали заново", – пригадала Новодворська.
Міжнародний конгрес психіатрів у Мехіко
Перші спроби протиставитись системі відбулися у 1971 році на Міжнародному конгресі психіатрів у Мехіко. Світ мав би зреагувати, адже на прикладі німців, які використовували евтаназію для розправи із політичними опонентами, світові представники психіатрії створили ряд документів, що забороняли використовувати психіатрію у політичних цілях, це порушувало права людини. Адже здорову особу лікували такими препаратами, які заборонені для прийому навіть хворим. Після такого проблем із ментальним здоров'ям було точно не уникнути.
Однак всі спроби боротися з медичними репресіями були марними. Доказів було замало, а серед країн-учасників були й сателіти СРСР, які гальмували липроцес. У 1977 році спроба повторилася знову. Новий з'їзд психіатрів зі всього світу в Гонолулу. Тема каральної психіатрії уже гучно лунала із трибун. Головні тези:
- припинити катувати людей;
- закрити психіатричні установи, що порушують права людини.
Здавалося, що тема набрала обертів і міжнародна спільнота зможе покласти край медичним репресіям. Створили навіть спеціальний "Комітет із розслідувань випадків зловживань у психіатрії".
Практика каральної медицини била по репутації лікарів не тільки в СРСР, а й в усьому світі. Адже Москва на той час була членом Міжнародної асоціації психіатрів, і аби зупинити репресії, світ почав думати, як можна вплинути на Кремль. Єдиний із можливих варіантів – виключити її із організації.
Зверніть увагу Жахи радянської системи: за якими злочинами стоїть КДБ
Дисиденти, які на власній шкірі відчули методи лікування і профілактики радянських дурдомів, почали збирати докази і встановлювати свої незалежні експертизи про пацієнтів. Більшість бази ґрунтувалася на незаконному утриманні здорових людей, яких, як виявилося, тримали без строку, без вироку, але із підставним діагнозом. Це був найлегший спосіб нейтралізації інакодумців.
На обліку в радянських дурдомах стояли близько 5 мільйонів осіб. Крім тих, хто і справді мав ментальні проблеми, особові справи заводили на письменників, митців, істориків, а разом із ними в один ряд ставили алкоголіків, убивць і різних злочинців. Поки вони не несли загрози для режиму, їх ніхто й не чіпав. Але все змінилося 1980 року. Як тільки з'явились докази того, що Радянський Союз планово перетворює дисидентів на рослин – це стало такою репутаційною плямою режиму, що ігнорувати її стало неможливо.
1980-й – рік змін
1980 року у СРСР пройшли XXII літні Олімпійські ігри. Аби показати "світлу" сторону Радянського Союзу більшість тих, хто уже відсидів строки, знову потрапили у психіатричні лікарні. Ізоляція "небезпечних елементів" дала дисидентам унікальний шанс показати світу справжнє обличчя каральної психіатрії СРСР.
Читайте також Дітей убивали на очах у матері: які звірства ховаються за операцією "Вісла"
Від початку 80-х Союз вже хитався – економічні проблеми, які не мали сил стримати, обкладена санкціями Москва відстрілювала ослабленням контролю у всіх сферах. Каральна психіатрія не була винятком. Коли у 1983 році на черговому світовому з'їзді психіатрів у Відні Союзу поставили ультиматум – радянська делегація залишила зібрання гепнувши дверима.
Згідно з умовами, СРСР мав:
- визнати використання психіатрії в політичних цілях;
- реабілітувати постраждалих;
- прийняти закон про психіатричну допомогу;
- змінити керівництво радянської психіатрії;
- безвідмовно приймати інспекції від Всесвітньої психіатричної асоціації.
Що сталось наприкінці 80-х років – дивіться у програмі.
Дивіться повний випуск "Конфліктів" на 24 каналі: