Джерело: "Конфлікти" на 24 каналі

Хтось потрапляв у дурку із шизофренією, у когось була депресія чи параноя. Більше про "мляву шизофренію" (більш відому, як "вялотєкущую") і її жертв – читайте далі.

Цікаво Гучне викриття російських шпигунів у США: хто та як здавав інформацію Кремлю – шокуючі схеми

Нове керівництво Кремля винаходило нові методи тримання мільйонів людей в страху перед владою партії. Людей, яких не можна було просто так ліквідувати, комуністи навчились ізолювати інакше – покликавши на допомогу медиків. А от в СРСР діагноз "псих" можна було отримати далеко не за станом здоров'я.

"Такі речі як написання певної поезії, яка за формою і змістом не відповідала канонам соціалізму. Навіть бажання вивчати іноземні мови чи бажання позбутися радянського громадянства. Це все розцінювалося як прояви психічних розладів", – пояснила кандидатка історичних наук Ірина Єзерська.

Походження терміну "каральна психіатрія"

І хоч в історії перші випадки згадуються ще в 1920-х роках минулого століття, сам термін "каральна медицина" в психіатрії з'явився тільки у 1979 році. Його придумав колишній ув'язнений таких установ – Олександр Подрабінек. Цей термін офіційно не визнаний у світі, але його часто використовують для опису медичних репресій в СРСР.


Каральна медицина​ / Скриншот з відео

Передісторія:

  • До війни й поки не закінчилася епоха Сталінізму, радянська фабрика смерті діяла через масові розстріли, а потім масові заслання до ГУЛАГів за політичними статтями.
  • З приходом Хрущова почалася відлига, але і вона не закінчилася великими реформами.
  • Після того як Миколу Сергійовича внаслідок перевороту відсторонили від влади, новий лідер СРСР Леонід Брєжнєв робив ставку на силовиків.
  • З одного боку розбудовувались внутрішні органи, а з іншого – змінювалися позиції КГБ під головуванням Юрія Андропова.

Перші випадки знущань

Проте перші прецеденти почалися у 1949 році. Математика і поета Олександра Єсеніна-Вольпіна кинули в Ленінградську спецпсихіатричну лікарню за антирадянську поезію. В цьому і була перевага медичних репресій – вони безшумні й не залишають інакодумцям жодного шансу.

"Совєти" були справжніми експертами в ув'язненні політичних дисидентів. Вони або відсилали їх у концтабори, де багато помирали від тяжкої роботи, або закидали їх у психіатричні лікарні, де катували їх наркотиками, електрошоком та іншими методами,
– розповів політолог Едвард Гріффін.

Каральну психіатрію в СРСР умовно можна було поділити на 2 типи.

► Перший. Школа академіка Сніжевського, яка завжди виносила вирок "вялотекущая шизофренія". Такого в медичній практиці взагалі не існує. Його придумали спеціально для КДБ, аби ті мали законне право кидати людей у психіатричні лікарні.

► Другий. Школа професора Ланца, яка зазвичай діагностувала паранояльний синдром (найлегша версія параної). А вирок виносив московський інститут імені Сербського. Всіх затриманих на медичну експертизу привозили саме туди.

Важливо Cилою роздягали, а одяг палили: чому стиляг у США били через любов до оверсайзу

"Демонстрація сімох" та як ламали особистості

Так, 25 серпня 1968 року на Червоній площі зібрався невеликий натовп із плакатами протестуючи проти введення військ на територію Чехословаччини. Подія отримала назву "Демонстрація сімох". Серед її учасників був дисидент Віктор Файнберг. Співробітники КДБ затримали його і відправили на психіатричну експертизу, де йому поставили діагноз "вялотєкущая шизофренія".

Перевиховання у психіатричній лікарні нагадувало дантівські кола пекла. Під написаний штучний діагноз, в'язня силоміць годували препаратами, які руйнували його свідомість і вражали мозок. Додатковим фактором були умови в яких людину ламали психологічно. В'язнів тримали в палатах з пацієнтами, які мали найтяжчі форми різноманітних психіатричних недугів. І це не кажучи про ґвалтівників і убивць власних дітей.

Після такого навіть камера-одиночка здавалася непоганим курортом. В таку ситуацію потрапила співучасниця "Демонстрації сімох" Наталія Горбаневся. З діагнозом "вялотєкущая шизофренія" її відправили в казанську психіатричну лікарню з інтенсивним наглядом.


Казанська психіатрична лікарня / Скриншот з відео

Методи лікування

Сульфазин і аміназин були найпоширенішими методами лікування. У списку заборонених препаратів для здорових людей були:

  • галоперидол,
  • трифтазин інсулінотерапія,
  • електрошок,
  • і куди ж без фізичних покарань.

Всі ці методи викликали в людини не тільки галюцинації, а й страшні судоми: в пацієнтів вивертало хребет і виламувало кістки. Псевдолікарі розуміли – якщо здоровій людині шизофренію не прищепити ніяк, то зламати її свідомість і розум не так уже й тяжко. Вийти такими як колись людьми із таких умов вдавалося одиницям.

Увага Аристократи на фронті: втратили вплив, але зберегли авторитет попри таємний указ Гітлера

Знущальна психіатрія набирає обертів

Вперше голосно про знущання з політичних дисидентів у психіатричних лікарнях насмілилися сказати на всесвітньому конгресі психіатрів у 1971 році. Подія важлива для психіатрії, адже там обговорюються шляхи й методи вирішення різних захворювань. І там уже знали що в СРСР практикують репресивну медицину.

А тим часом каральна психіатрія тільки набирала обертів. Зокрема, і завдяки Юрію Андропову. Він направив у керівництво пропозицію збільшити кількість ліжкомісць у лікарнях. У 1974 році ця цифра сягнула майже 400 тисяч.


Юрій Андропов / Фото People

Втім, з'явилися не тільки нові ув'язнені, а й нові методи їхнього катування. В Україні намагалися виставити нездоровими психічно патріотичну молодь та інтелігенцію. Навіть найменшої погрішності цілком вистачало для того, аби відправити на психіатричну експертизу у московський інститут імені Сербського.

Як "відбирали" в психлікарні

  • З ув'язненим проводила співбесіда колегія лікарів. Вони уважно вивчали реакцію на свої запитання. Правильної відповіді не існувало.
  • Діагноз ставили завжди.
  • Бували навіть випадки, що "вялотєкущую шизофренію" приписували за те, що пацієнт не трусився, коли зайшов у психлікарню. На думку псевдолікарів – здорова людина мусить боятися. Аргументи про самоконтроль у таких випадках не діють.

Леонід Плющ

1972 року українського математика і правозахисника Леонід Плюща арештували зі звинуваченнями в антирадянській агітації. Після експертизи – відправили на примусове лікування до Дніпропетровської психіатричної лікарні.


Леонід Плющ / Фото Polskie Radio

Попри більшості ув'язнених, за Плюща вступився Міжнародний конгрес математиків із вимогою звільнити колегу. І в 1976 його виписали. Ризик знову опинитися за стінами дурки штовхнув його з родиною виїхати з СРСР до Франції, де він прожив до 2015-го року.

Український психіатр і правозахисник Семен Глузман

На початку 1970-х на горизонті з'явився український психіатр і правозахисник Семен Глузман. Він вирішив, що може покласти край каральній медицині в СРСР. Принаймні, так думав.

Тому Глузман взявся за дослідження і написання власних експертиз про стан здоров'я колишніх ув'язнених. Суб'єктом його роботи став ув'язнений генерал, українець Петро Григоренко.

Зверніть увагу Криваве протистояння у Молдові: історія "замороженого" конфлікту у Придністров'ї та вплив Росії

Петро Григоренко – на початку 1960-х критикував уряд Сталіна і Хрущова за що його відправили на примусове лікування. Позбавивши всіх регалій і пенсій, радянська влада перетворила його на безправну особу із підставним діагнозом. Довелося утікати до Нью-Йорка, де закордонні психіатри реабілітували його і поставили діагноз "здоровий".


Петро Григоренко / Фото Uinp

Глузман видав незалежну експертизу, яка доводила що Григоренко абсолютно здоровий і незаконно утримується у психлікарнях. Документ дозволив звільнити колишнього генерала. Втім, 1972 року його арештували й на 10 років закрили за 4 стінами всього лише за незалежну публікацію.