Про це стало відомо зі скарг людей на міноборони у прокуратуру росії. Листи оприлюднили журналісти розслідувачі 10 серпня. До речі, також звідти стало відомо, що російських солдатів не лікують після поранень.

Зауважте росіяни у своїй хворій уяві "знищили взвод HIMARS" в Україні

Як офіцери окупантів добиваються звільнення

Скарги до прокуратури загалом написали кілька десятків офіцерів-контрактників із різних регіонів і військових частин. Зокрема, там були й ті, які служать у частинах із важливим стратегічним значенням.

У скаргах чоловіки повідомили, що вони вже давно порушують всі умови контракту: не ходять на службу, отримують догани, публічно вивішують дані про себе та місце своєї служби в соцмережах. Проте їх за це просто не звільняють.

Неодноразово заявляв про своє небажання служити. Неодноразово писав пояснення щодо незаконної відсутності на службі та подавав рапорт на звільнення за недотримання умови контракту з мого боку. З боку військової частини бачу бездіяльність та повну байдужість щодо мене,
– писав лейтенант Полоз Владислав із реактивного дивізіону.

До речі, він був якраз одним із тих, хто виклав у мережі свої персональні дані та вказав місце служби.

Лейтенант Полоз розповідає як його не хочуть звільняти: дивіться відео

Окупант "не хотів", але продовжував вбивати

Багато із полонених у перші місяці вторгнення казали, що нібито не знали, куди їдуть. Мовляв, думали, що будуть військові навчання, а це виявилося війною.

Можливо, вони говорили правду. Принаймні, на це вказує лист керівника 2 мотострілкового відділення військової частини 31134. Він написав, що на початку лютого був відправлений на навчання у складі 1 батальної тактичної групи.

Вже 23 лютого вони були перенаправлені в Бєлгородську область, де видали боєприпаси та дали координати. Зранку 24 числа службовці, серед яких були й строковики, вже взнали, що перебувають в Україні.

За час перебування в Україні жили в нелюдських умовах, видавали один сухпайок на 3 – 4 дні. Гуманітарної допомоги майже ніякої не було. Завдання поставлені виконували. Ми здійснили марш на територію росії та опинилися знову біля кордону України поряд із містом Валуйки. Вночі цього числа нам повідомили, що ми повинні знову зайти на територію України, тільки з іншого боку. Командуванню батальйону та військової частини було поставлено питання, чи можу я і мої товариші відмовитися від спецоперації, на що була відповідь "ні",
– бідкався окупант.

Проте цей же росіянин зазначив, що вони з іншими військовими не відмовлялися виконувати злочинні накази. "На шляху прямування заїжджали до села та проводили зачистку будинків", – додав він у листі.

До теми – у ГУР показали, як окупант жалівся мамі на війну: дивіться відео