Війна змусила покинути власні домівки близько 12 мільйонів українців. Кожен випадок виїзду – це окрема драматична історія, в якій є місце випробуванням, сильним емоціям та болю.

Однак ще більші випробування перенесли тварини цих людей. Їх вивозили у переносках, одязі, на підлогах авто або в сумках на полицях поїздів. І це – якщо пощастило, адже, на жаль, не всі власники взяли підопічних з собою. Через страх подорожей з тваринами або з інших причин деякі люди залишали собак та котів на сусідів, знайомих чи консьєржів. Або просто зачиняли вдома, самотніми та приреченими на страждання.

Однак чи дійсно подорожі з тваринами настільки важкі? На прикладі історій евакуації співробітників Joker UA показуємо реалії подорожей з тваринами.

Катя

У моїй сім’ї немає "моди" на породистих собак. У приватному будинку батьків живе пес Ларі, якого ми підібрали на вулиці 12 років тому. Свою Музу я забрала з притулку у грудні минулого року. Від початку вона була дуже боязка й не встигла адаптуватися до нормального життя. Муза боялася їхати в машині та боялася людей – навіть мою родину, до якої ми навідувалися кожні вихідні.

За два місяці після цього сталася війна. Спочатку ми виїхали до мами у Київську область, що, як потім виявилося, було помилкою. На жаль, перший гучний вибух спіткав нас на вулиці під час вигулу. Коли сім’єю ми вирішили евакуюватись, не постало питання – брати собаку з собою чи лишати під опіку родичів. Оскільки я її приручила, я за неї відповідаю.

У машині, окрім мене, мами й Музи, було ще дві жінки та дитина, яких ми погодились підвезти. Муза їх дуже боялась: вона відмовлялась сидіти у лежанці або на руках мами, виривалась. Я була за кермом і не могла нічого вдіяти. Тоді Муза залізла до мене під ноги й сховала голову під сидіння. Хоча мені було дуже незручно тиснути на педалі, але вибору не було – Муза залишалася під моїми ногами.

За 8 годин гуртом ми дістались до Вінниці. Мали ночувати у родичів, але вони відмовили у ночівлі через собаку та запропонували віддати її комусь у приватний сектор. Я розплакалась і вийшла з квартири. Так ми залишилися утрьох на вулиці в сильний мороз. Тому коли мене запитують, як я ставлюсь до людей, які лишили своїх домашніх тварин напризволяще, у мене немає відповіді. Це не вкладається в голові.

Дякуючи друзям, за годину знайшлись люди, які без вагань пустили нас у свою квартиру. За три дні ми виїхали у Португалію. Муза дуже важко перенесла поїздку, оскільки їй було страшно, як і нам. Проте на шляху ми зустрічали хороших людей, які дуже добре до нас ставились та багато з чим допомагали. Особливо добре вони реагували на Музу. Хоча я, маючи гіркий досвід з Вінницею, постійно попереджала, що в мене є собака.

Що цікаво, завдяки переїздам покращилися стосунки Музи з мамою. Якщо спочатку собака її боялася, то під кінець подорожі навіть спала разом з нею у ліжку. Тож можна сказати, що наша мандрівка сприяла появі у житті Музи ще однієї людини, якій вона довіряє.

Оля

Чотири роки тому в мене з’явився пухнастий друг. Дорогою додому я побачила біля будинку виснажене кошеня. Без вагань забрала з собою, оскільки розуміла, що на вулиці воно довго не протягне.

Коли розпочалася повномасштабна війна, ми виїжджали з міста маленькою машиною. Уявіть: п’ятеро людей і три переноски з котами. Не було чіткого плану, куди саме їхати, скільки часу ми проведемо в дорозі та які неприємності можуть з нами трапитися. Однак ні в кого не було навіть думки залишити тварин. Вкотре переконалась, що найцінніші речі – зовсім не речі.

Перші дві доби ми провели у дорозі. Спочатку було важко нам. Тварини без зупину "плакали", усе тіло затікало, бо на руках стояли важкі переноски. Потім стало важко тваринам. Від стресу вони відмовились від їжі й води. Нам доводилося зупинятись майже на кожній заправці й випускати їх на декілька хвилин, що значно збільшило проведений час у дорозі. Однак принаймні з тваринами все в порядку.

На два місяці ми зупинились на одній локації, потім вирушили далі. Цього разу обрали поїзд, в якому їхали 12 годин разом з тваринами. Коти перенесли подорож набагато легше. На мою думку, це найкомфортніший вид транспорту для переїзду з чотирилапим другом.

Пригадую, як на початку війни почали з’являтись новини про те, що багато людей залишили тварин одних вдома за зачиненими дверима, не залишивши їм жодного шансу на порятунок. Моє серце обливалось кров’ю. Я зневажаю таких людей, хоча навряд чи так можна назвати особу, яка може вчинити подібне з членом родини.

Що я можу сказати про подорожі з моїм котом? Вони зробили нашу дружбу ще міцнішою. Не уявляю, як би я була цей нелегкий час без нього. Адже, попри труднощі, коли до тебе тулиться улюблений мокрий ніс і щось тихенько муркоче, життя стає кращим.

Світлана

Я власниця 5-літнього англійського кокер-спанієля Річі. Щойно почалося повномасштабне вторгнення, ми разом виїхали на Закарпаття. Пробули в регіоні два дні, після чого поїхали в бік Польщі, а звідти – у Францію. Загалом дорога тривала 5 діб.

У нас не було вагань – брати собаку з собою чи ні. Єдине – ми переживали, чи випустять його за кордон без документів. Однак ніхто з прикордонників не заглянув у салон, тому проблем з цим не виникло.

Річі дуже важко переніс "подорож". Він погано їв та спав, мало гуляв. Вже у Франції виявилося, що у нього загострилася хвороба, яку ми вилікували рік тому. Так вплинув стрес від переїздів.

Інфекція прогресувала. Лікарі сказали, що шанс на виживання – 50 на 50. Однак все обійшлося, і зараз Річі активний та щасливий.

Раніше я взагалі не думала, як взяти собаку кудись далі дачі. А зараз ми разом гуляємо містом та подорожуємо. Я дійсно не знаю, що б я без нього робила. Тому я погано ставлюся до тих людей, які залишили тварин напризволяще. Їх не можна зачиняти у приміщенні! Про всяк, є сусіди, знайомі, просто інші люди, яким можна заплатити за догляд. Але покинути тварину на самоті – це однозначно приректи її на смерть.

Покинутих тварин рятує "Зоопатруль"

Саме для порятунку покинутих тварин почав працювати "Зоопатруль" – організація, яка виникла у Києві на початку повномасштабної війни. Волонтери визволяли тварин, яких покинули вдома господарі під час евакуації.

Зараз активісти сконцентровані на допомозі тваринам, які постраждали від війни. Щоденно вони їздять різними регіонами України та рятують поранених чотирилапих. Компанія Joker UA вирішила допомогти організації та придбала для неї авто, яке обладнане для перевезень тварин. Тепер "Зоопатруль" зможе транспортувати більшу кількість чотирилапих, ще й з комфортом та у відповідних умовах.

"Допомога безпритульним тваринам дуже близька всій команді Joker UA, – коментує очільниця комунікаційного відділу компанії Катерина Осауленко. – Ми з власного досвіду знаємо, як складно транспортувати тварин в умовах війни, адже самі вивозили підопічних в інші міста та навіть країни. Тому в Joker UA радо відгукнулися й допомогли "Зоопатрулю" із купівлею авто. Тепер тварини відчуватимуть себе комфортніше під час перевезень".