Ну, а якщо мова йде про тижні й місяці, політ може обернутися серйозними недугами.
Ранні експерименти проводилися в реактивних літаках, які рухалися параболічною орбітою. Пілот на короткий проміжок часу потрапляв у невагомість і одразу після приземлення проходив медобстеження.
Найплідніше у цьому напрямку працювала Москва. Росіянам вдалося зібрати цінну інформацію про вплив невагомості на екіпаж орбітальної станції “Мир”. Зокрема вдалося встановити, що від невагомості різко зменшується м’язова маса, а кістки втрачають фосфор та стають крихкими. Систематичні заняття на велотренажерах дозволяють лише частково підтримувати тонус.
У 1983 році до досліджень приєдналися Сполучені Штати. Стан невагомості вивчали астронавти, які пілотували шаттли "Колумбія" та "Челленджер". Вони досліджували вплив нульової гравітації не лише на людину, а й на різні хімічні сполуки та матеріали.
Астронавти з’ясували, що невагомість може викликати нудоту, розлади шлунку і травної системи загалом. Також можуть трапитися збої артеріального тиску, адже його показники напряму пов’язані із земним тяжінням і не одразу пристосовуються до космічних умов. Через це в астронавтів часом навіть набрякають обличчя.
Аби встановити поріг шкідливої дії невагомості космонавти по півроку вивчають її властивості на Міжнародній космічній станції. Отримані дані науковці сподіваються використати під час місій на сусідні планети та небесні тіла.